Рішення

від 23.01.2024 по справі 367/7163/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7163/23

Провадження №2/367/1761/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2024 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участі секретаря Шемігон В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

До Ірпінськогоміського судуКиївської областіз позовомзвернулась ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІНПРОММАРКЕТ»,треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М.,приватний виконавецьвиконавчого округуміста КиєваЖданович ВікторіяМихайлівна провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню.Позов мотивуєтим,що 10.02.2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкоЄвгеном Михайловичемвчинено виконавчийнапис №7098про стягненняз ОСОБА_1 невиплачених встрок грошовихкоштів накористь заборгованостіна користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНПРОМ МАРКЕТ»,якому Товариствомз обмеженоювідповідальністю «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ ЗУПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»відступлено правовимоги напідставі договоруфакторингу №250121ФКвід 25.01.2021р.,якому всвою чергуТовариством зобмеженою відповідальністю«ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯЗ ПОВЕРНЕННЯБОРГІВ» відступленоправо вимогина підставідоговору факторингу№ 25/01/21від 25.01.2021р.,якому всвою чергуТовариством зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«БІЗНЕС КАПІТАЛ»на підставідоговору факторингу№ 28022019від 28.02.2019p.відступлено правовимоги закредитним договором№ 1-20180725-46720від 25.07.2018року,укладеного міжТОВ «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «БІЗНЕСКАПІТАЛ» і ОСОБА_1 .Загальна сумазаборгованості завиконавчим написомскладає 7510,00грн. 07.10.2021р.приватним виконавцемвиконавчого округуміста КиєваЖданович ВікторієюМихайлівною відкритовиконавче провадженняВП №67085499по примусовомувиконанню виконавчогонапису №7098від 10.02.2021року,вчиненого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄвгеном Михайловичем.В рамкахданого провадженняВП №67085499приватним виконавцемвинесено постанови:постанову провідкриття виконавчогопровадження від07.10.2021р.;постанову від07.10.2021р.про стягненняз боржникаосновної винагородив сумі751,00грн.;постанову від07.10.2021р.про розмірмінімальних витратвиконавчого провадження-199,00грн.;постанову прозвернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника від11.11.2021р.;постанову проарешт коштівборжника від06.09.2023р.Вважає,що виконавчийнапис №7098від 10.02.2021року,вчинений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄвгеном Михайловичем,не відповідаєнормам чинногозаконодавства України,оскільки здійсненийз грубимипорушеннями порядкувчинення виконавчихнаписів,відсутність нотаріальнопосвідченої угодита документу,що підтверджуютьбезспірність заборгованостіборжника,а томутаким,що непідлягає виконанню.Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі під № 7098 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь заборгованості на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ у розмірі 7510,00грн.; стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346) на її користь безпідставно набуті кошти, стягнуті в ході виконання ВП № 67085499, відкритого на підставі виконавчого напису № 7098 від 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, в розмірі 8460,00грн. та понесені судові витрати в сумі 9273,60грн.

В судове засідання позивач не з`явилася, через канцелярію суду її представник подав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, зареєстрованого за № 7089 від 10 лютого 2021 року таким що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 537 грн.(інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч. 1 ст.142 ЦПК України), та уразі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 268,4 грн. (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч. 1 ст.142 ЦПК України) інші вимоги позивача, такі як стягнення орієнтовних судових витрат в розмірі 8200грн. - не визнаються. Вимогу позивача в частині стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» орієнтовних судових витрат в розмірі 8200грн. слід залишити без задоволення, оскільки розподіляючи судові витрати між сторонами у справі необхідно враховувати дії сторони, щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 2850,00грн., оскільки витрати, що поніс/понесе позивач під час розгляду справи не є співмірним із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, з огляду на наступне: справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в розмірі 8200грн. не відповідає критеріям співмірності, (ч.4 ст. 137 ЦПК України). Крім того, твердження представника позивача стосовно співмірності витрат на правничу допомогу до предмету позову є таким які не заслуговують на увагу, оскільки предмет позову у даній справі - немайновий, а відтак вираховувати відсоткове співвідношення витрат на правничу допомогу до немайнового позову є недоречним. Звертає увагу суду на поведінку відповідача у даній конкретній справі, яка була направлена на врегулювання спору в мировому порядку, зокрема надання позивачу можливості закрити заборгованість за кредитним договором частково та у визнанні позовних вимог позивача. Отже, враховуючи вище викладене, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами підлягають зменшенню з 8 200 грн. до 2 850,00 грн. Просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 8 200 грн. до 2 850,00 гри.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа-приватний виконавецьвиконавчого округуміста КиєваЖданович В.М. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис 10 лютого 2021 року, зареєстровано за № 7098, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877 відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 250121ФК від 25.01.2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35465907 відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 25/01/21 від 25.01.2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал», код ЄДРПОУ 40489610, на підставі договору факторингу № 28022019 від 28 лютого 2019 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 1-20180725-46720 від 25.07.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал» та ОСОБА_1 , за період з 27.02.2019 року по 10.02.2021 року включно, суму у розмірі: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5460,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 7510,00 грн.

Згідно постановиприватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваЖданович В.М.07.10.2021року відкритовиконавче провадження№ 67085499відповідно довиконавчого напису№ 7098виданого 10.02..2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкоЄвгеном Михайловичемпро стягненняз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінпром Маркет» заборгованість в сумі 7510,00 грн., відповідно до кредитного договору № 1-20180725-46720 від 25.07.2018 року, укладеним між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал».

Згідно постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 07.10.2021 року по виконавчому провадженні № 67085499 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жданович В.М. постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 751,00грн.

Згідно постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.10.2021 по виконавчому провадженні № 67085499 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жданович В.М. постановлено визначити для боржника ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат 199,00грн.

Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.11.2021 року по виконавчому провадженні № 67085499 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жданович В.М. постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «НОРДФОРС»; здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% досягнення загальної суми заборгованості з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у розмірі 8460,00грн. (7510,00грн. заборгованість за виконавчим документом, 751,00грн. основна винагорода приватного виконавця, 199,00грн. - витрат виконавчого провадження).

Згідно копії роздруківки квитанції ОСОБА_2 08.09.2023 року здійснила оплату на картковий рахунок приватного виконавця Жданович В.М. в сумі 8460,00грн. призначення платежу: повне стягнення за ВП № 67085499 з виконання виконавчого документу: виконавчий напис № 7098 виданий 10.02.2021 документ видав: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович.

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жданович В.М. від 13.09.2023 № 8311 вбачається, що в процесі примусового виконання викoнaвчoгo провадження № 67085499 з боржника утримано кошти 08.09.2023 у сумі 8460,00 гривень. Дані кошти розподілені та перераховані у відповідності до вимог статей 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, загалом: 7510,00грн. на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, 751,00грн., як основна винагорода приватного виконавця, 199,00 грн., як витрати виконавчого провадження.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно приписів ч.2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, суму заборгованості ОСОБА_1 не визнає, нотаріально посвідчених договорів вона не укладала. Приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані не чинними, з дня їх прийняття.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача. Крім того не подано і кредитного договору, нотаріально посвідченого, згідно якого був здійснений спірний виконавчий напис нотаріусом.

Отже, оспорюваний виконавчий напис, вчинений без надання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, чим порушено вимоги Переліку № 1172, що є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваних виконавчих написів не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги про стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» безпідставно набутих коштів, стягнутих в ході виконання ВП № 67085499, відкритого на підставі виконавчого напису № 7098 від 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., в розмірі 8460,00грн.

Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд за результатами аналізу положень статті 1212 ЦК України дійшов до висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав). Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл.83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем відповідних коштів відповідачам.

Відповідно, набуття цих коштів відповідачем є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на момент розгляду справи, враховуючи, що іншого стороною - відповідачем не доведено, а матеріали справи не підтверджують будь-яких підстав набуття відповідачем коштів позивача.

Наведені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 р. у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 р. у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 р. у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.

Таким чином, оскільки, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, є безпідставним як на час набуття, так і на момент розгляду справи.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд, встановивши на підставі досліджених доказів, що під час виконавчого провадження № 67085499 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 7098, стосовно якого суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за період з дня відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця від 07.10.2021 до дня закінчення виконавчих дій було стягнуто з боржника ОСОБА_1 8460,00 гривень, які на тепер підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуті.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що в процесі примусового виконання викoнaвчoгo провадження № 67085499 з боржника утримано кошти 08.09.2023 у сумі 8460,00 гривень. Дані кошти розподілені та перераховані у відповідності до вимог статей 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, відповідачем не доведено протилежне.

В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки наявності договірних або деліктних відносин між сторонами судом не встановлено.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене з відповідача ТОВ «Фінпрома маркет» на користь позивача слід стягнути безпідставно отримані кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач ставитьвимогу стягнутиз відповідачавитрати направничу допомогув розмірі 8200,00грн,при цьомудодає договір№ 08/09-23від 08вересня 2023року про наданняправничої (правової)допомоги,укладений між ОСОБА_1 таадвокатом ШестаковимВіталієм Юрійовичем,згідно якогоклієнт замовляє,приймає таоплачує,а адвокатнадає послугиправової (правничої)допомоги,представництва клієнта,в рамкахвиконавчого провадженняВП №67085499по примусовомувиконанню виконавчогонапису №7098від 10.02.2021року,вчиненого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄвгеном Михайловичем: юридичний аналіз справи, збір доказів; складання, підписання та подачу від імені та в інтересах клієнта позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7098 від 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів; судовий супровід справи і супровід справи у виконавчому провадженні. Згідно п.2.1. договору вартість послуг, зазначених у пункті 1.1. Договору, становить 8 200, 00 (вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок, які повинні бути сплачені клієнтом на рахунок адвоката, зазначений в розділі 6 Договору з поміткою «за надання правничої (правової) допомоги по договору № 08/09-23 від 08.09.2023 року».

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

Доказами, які підтверджують заявлений розмір витрат, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем до матеріалів справи додано також копію квитанції до платіжної інструкції № 42428686 від 20.09.2023 щодо сплати ОСОБА_1 адвокату Шестакову В.Ю. 4900,00грн. призначення платежу: за надання правничої (правової) допомоги по дог. № 08/09-23 від 08.09.23р. та копію квитанції до платіжної інструкції № 42447987 від 21.09.2023 щодо сплати ОСОБА_1 адвокату Шестакову В.Ю. 3 300,00грн. призначення платежу: за надання правничої (правової) допомоги по дог. № 08/09-23 від 08.09.2023р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги АА № 1350478 від 09.09.2023 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1358 від 22.06.1999р.

В доданомуакті від09жовтня 2023року додоговору пронадання правничої(правової)допомоги №08/09-23від 08.09.2023р.зазначено змістправничої допомоги(наданихпослуг),витрачений часта цінапослуги,а саме: у відповідності до умов договору про надання правничої (правової) допомог № 08/09-23 від 08.09.2023 р. адвокат надав клієнту в рамках виконавчого провадження ВП № 67085499 по примусовому виконанню виконавчого напису № 7098 від, 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, наступну правничу допомогу: первинна юридична консультація (1 год., 1000,00 грн.); юридичний аналіз справи, сталої судової практики, збір доказів ( 1 год., 1000,00 грн.); складання і направлення адвокатського запиту приватному виконавцю (1000,00 грн.); складання, підписання та подачу від імені та в інтересах клієнта позовної заяви з додатками про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7098 від 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів (4 години, 4000,00 грн.); судовий супровід справи, контроль ходу розгляду, підготовка і направлення клопотань про усунення недоліків позовної заяви, долучення документів до судової справи (1,2 год., 1200,00 грн.).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), з огляду на те, що дана категорія справ, не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження та без участі сторін, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що адвокатом завищено час виконання роботи зазначених в акті від 09.10.2023 року та приходить до висновку про зменшення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4100,00грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку

Також, при задоволенні позову у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Судом встановлено, що позивачем згідно квитанцій сплачено судовий збір у розмірі 1073,60грн. за подання позовної заяви.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - відповідачем позов визнано лише частково.

На підставівикладеного,керуючись ст.50,87,88Закону України«Про нотаріат»,ст. 15, 16, 18, 387, 536, 625, 1048, 1212, 1213, 1215 ЦК України, ст. 12, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі під № 7098 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ у розмірі 7510,00грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНПРОМ МАРКЕТ»код ЄДРПОУ43311346на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти, стягнуті в ході виконання ВП № 67085499, відкритого на підставі виконавчого напису № 7098 від 10.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, в розмірі 8460,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> код ЄДРПОУ 43311346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 1073,60грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> код ЄДРПОУ 43311346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4100,00грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза