Рішення

від 27.09.2007 по справі 12124-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12124-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2007Справа №2-2/12124-2007

За позовом: ТОВ спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Дуімекс» (Юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 37-а, кв.25, фактична адреса: 01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, кім.203-205).

до  відповідача: Приватне підприємство «Виробнично-комерційна фірма «Тетра», (95001, м. Сімферополь, вул. Студентська, б.18)

про стягнення  9954 грн. 21коп.

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з'явився .

Від відповідача : не з'явився.

     Суть спору:  

 Позивач  звернувся  до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача про  стягнення боргу у розмірі 5166грн.60коп, пені у розмірі 1120грн.79коп., інфляції у розмірі 853грн.39коп., річних у розмірі 313грн.43коп., 2500грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг за надання юридичної допомоги, всього  9954грн. 21коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі –продажу №30 від 01.12.2005р., у виконання якого, позивач поставив відповідачу товар на  загальну суму 10531грн.32коп.

Однак, відповідач у порушення умов вищенаведеного договору, не розрахувався з позивачем у повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість за отриманий товар склала 5166грн.60коп, що і стало підставою для нарахування пені у розмірі 1120грн.79коп., інфляції у розмірі 853грн.39коп., річних у розмірі 313грн.43коп. та звернення позивача з позовом у суд. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2500грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг за надання юридичної допомоги.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, ухвалу ГС АРК від 31.8.2007р. не виконали про день та час слухання справи повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

     Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України передбачає обов'язок продавця передати товар покупцеві визначений договором купівлі - продажу.

01.12.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі – продажу №30, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого, позивач зобов'язався продати відповідачу каву російського виробництва (товар) згідно специфікації, а відповідач прийняти товар у місці й у термін зазначений продавцем згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору  та оплатити його в порядку, передбаченому п.4.2 цього договору.

      Відповідно до п.4.2 договору, перерахування коштів за отриману партію товару  повинне проводитися відповідачем на розрахунковий рахунок позивача та повний розрахунок за поставку товару відповідач повинен провести не пізніше 40 днів з моменту отримання товару.

   Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

       Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  ЦК України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

     Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним|виробленого,справленого| належним чином (ст. 599 ЦК України).  

     У виконання зобов'язань, узятих за вищенаведеним договором, відповідачу було поставлено товару на загальну суму 10531грн.32коп., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковою накладною №РН 0064 від 08.12.2005р., довіреністю ЯЛД №304042 від 18.12.2005р.,

   Однак, відповідач 04.9.2006р. частково повернув товар поставлений за вищенаведеним договором на загальну суму 5364грн.72коп., що підтверджується накладній на повернення №00000006 від 04.9.2006р.

Відповідно до п.1 ст. 692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на  нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не розрахувався з позивачем за одержаний товар, на момент розгляду спору заборгованість за отриманий товар склала 5166грн.60коп., що підтверджується матеріалами справи.                                                                             

      Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, тоді як такі він до суду не надав.

      Враховуючи вищенаведене, у частині стягнення боргу у сумі 5166грн.60коп. позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

      Окрім вимоги про стягнення основного боргу, заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 1120грн.79коп. (за період з 01.6.2006р. по 03.9.2006р. з суми 10531грн.35коп., за період з 04.9.2006р. по 31.5.2007р. з суми 5166грн.60коп.), інфляції у розмірі 853грн.39коп. (за період з 17.01.2006р. по 03.9.2006р. з суми 10531грн.35коп., за період з 04.9.2006р. по 31.5.2007р. з суми 5166грн.60коп.), річних у розмірі 313грн.43коп. (за період з 17.01.2006р. по 03.9.2006р. з суми 10531грн.35коп., за період з 04.9.2006р. по 31.5.2007р. з суми 5166грн.60коп.).

   Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, тому суд вважає за необхідне у частині стягнення інфляції у розмірі 853грн.39коп. та річних у розмірі 313грн.43коп. позов задовольнити.

Що стосується вимоги про стягнення пені у розмірі 1120грн.79коп. то у цей частині позов підлягає задоволенню частково за наступними підставами:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.

Сторони в договорі  передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення.

Однак, відповідно до розрахунку позивача пеня розрахована з врахуванням  подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, але розмір відсотків подвійної облікової ставки НБУ не перевищує  розмір 0,5% від суми договору.

         До вимоги про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України) але, відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

На час розгляду справи від відповідача заяви про застосування строку позовної давності не надходило, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за період з 01.6.2006р. по16.7.2006р. (за 46 днів з суми 10531грн.35коп.), тому що відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано, а у взвязку із тим, що обов'язок по сплаті пені виник у відповідача відповідно договору з 17.01.2006р., а позивач просить стягнути пеню з 01.6.2006р., що є його правом, враховуючи, що 16.7.2006р. нарахування пені  припиняється стягненню підлягає лише 242грн.22коп. (із розрахунку 0, 05% відповідно до п.6.2 договору за період з 01.6.2006р. по16.7.2006р.)., а у частині стягнення 878грн. 57коп. у позові слід відмовити у зв'язку із тим, що ця сума не обґрунтовано нарахована.

Що стосується вимоги про стягнення 2500грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг за надання юридичної допомоги то суд  вважає, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки в ст.44 ГПК України  визначено, що до судових витрат  відносяться витрати по оплаті послуг адвоката.

   Відповідно до ч.3ст.48 ГПК України  витрати, які підлягають сплаті  за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому ЗУ « Про адвокатуру». Дія цього закону розповсюджується тільки на осіб, які є адвокатами.

   Поняття особи, яка є адвокатом, дається в ст. 2 ЗУ «Про адвокатуру», яка визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має  вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менші два роки, склав кваліфікований іспит, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і прийняв присягу адвоката України.

     Таким чином ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, а не яким-небудь іншим представником.

Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів «Про держмито», у випадку коли держмито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, держмито підлягає поверненню, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне повернути надмірно сплачене державне мито в розмірі 86грн. та видати наказ про повернення держмита.

    Витрати по оплаті держмита сплаченого відповідно до підпункту «а» п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів «Про держмито», та витрати на інформаційно-технічних послуг відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.  

Повний текст рішення оформлений та підписаний 01.10.2007р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Повернути ТОВ спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Дуімекс» (Юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 37-а, кв.25, фактична адреса: 01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, кім. 203-205, р/р 26008162581001 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 321842, ЄДРПОУ 20011603, Свідоцтво №37628905, ІПН 200116026557) з держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕДРПОУ 34740405, Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026 або із іншого розрахункового рахунку) надмірно сплачене держмито в розмірі 86грн. сплачене платіжним дорученням №91 від 31.5.2007р.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Тетра», (95001, м. Сімферополь, вул. Студентська, б.18, р/р 2600401012525 в Кримській ФАТ «ЗАХ.УКР.КОМ.БАНК», м. Сімферополь, МФО №324913, ЄДРПОУ 24032921, Свідоцтво №00791742, ІПН 240329201278) на користь ТОВ спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Дуімекс» (Юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 37-а, кв.25, фактична адреса: 01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, кім. 203-205, р/р 26008162581001 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 321842, ЄДРПОУ 20011603, Свідоцтво №37628905, ІПН 200116026557) 5166грн.60коп. боргу, 242грн.22коп. пені, 853грн.39коп. інфляції, 313грн.43коп. річних, 67грн.38коп. держмита, 77грн.95грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення пенні у розмірі  878грн. 57коп. та 2500грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг за надання юридичної допомоги у позові відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.