Ухвала

від 29.01.2024 по справі 757/2734/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2734/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ ХОЛ», на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час обшуку в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000686 від 26.04.2023 р., -

В С Т А Н О В И В :

12.01.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ ХОЛ», що передана слідчому судді ОСОБА_1 22.01.2024, на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час обшуку в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000686 від 26.04.2023 р.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, 28.12.2023 р. в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України було проведено обшук у частинах нежилих приміщень №1 по №31 (групи приміщень №72 в літері А), вказаних на плані в Додатку №1 під №12, 13, 14, 9, 6 площею - 143 м.кв, разом з наявним у Приміщенні майном, що розташоване на 3 (третьому) поверсі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та у частинах нежилих приміщень №1 по №31 (групи приміщень №72 в літері А), графічне зображення якого вказане на плані в Додатку №1 під №15, 16, 17, 4, 7, 8 площею - 261 м.кв та місця загального користування, приміщення №2, ,3 10, разом з наявним у Приміщенні майном, що розташоване на 3 (третьому) поверсі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вказаного обшуку вилучено майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ ХОЛ».

Адвокат зазначає, що вказане майно має статус тимчасово вилученого, оскільки в подальшому дозвіл ухвалою слідчого судді не надавався та на яке в подальшому не було накладено арешт, а відтак воно підлягає поверненню його власнику.

Адвокат подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023000000000686, зареєстрованому 26.04.2023 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.

28 грудня 2023 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 винесено постанову про проникнення до житла чи іншого володіння особи у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

На підставі вищенаведеної постанови, група слідчих ГСУ НП України здійснила проникнення у орендоване приміщення, а саме:

? частину нежилих приміщення №1 по №31 (групи приміщень №72 в літері А), вказаних на плані в Додатку №1 під №12, 13, 14, 9, 6 площею - 143 м.кв, разом з наявним у Приміщенні майном, що розташоване на 3(третьому) поверсі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 - без згоди власника та особи, яка орендує вищенаведене приміщення;

? частину нежилих приміщення №1 по №31 (групи приміщень №72 в літері А), графічне зображення якого вказане на плані в Додатку №1 під №15, 16, 17, 4, 7, 8 площею -261 м.кв та місця загального користування, приміщення №2, ,3 10, разом з наявним у Приміщенні майном, що розташоване на 3 (третьому) поверсі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат вказує, що ТОВ «ЛІЗ ХОЛ» орендує вищенаведені приміщення на підставі Договорів оренди №06062023 від 06 червня 2023 року.

Частиною 1 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарг.

Так, доказів які б могли підтвердити доводи скарги суду не надано, а долучений протокол обшуку, договір оренди і повноваження адвоката підтверджують лише факт проведення обшуку та те, що ОСОБА_5 являється адвокатом, а не те, що вилучене майно підлягає поверненню, враховуючи при цьому і те, що доказів, того, що сторона обвинувачення не звернулася до слідчого судді з клопотання про обшук/арешт суду не надано, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 22, 98, 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗ ХОЛ», на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час обшуку в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000686 від 26.04.2023 р.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1