Рішення

від 25.09.2007 по справі 14036-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14036-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2007Справа №2-13/14036-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «будівельна компанія «Декор-Люкс», Запорізька обл. м. Енергодар вул. Козацька, 14 кв. 88.

до відповідача Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) (м. Київ вул. Артема, 59)

про визнання дійсним договору та визнання  права власності

п р е д с т а в н и к и:

Від позивача:  Драч О.В. – директор, паспорт.

Від відповідача: Мельник В.Л. – представник, дов. від 14.02.2006 року.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, в якому просить визнати дійсним договір №13-б/3/6 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13 березня 2006 року №13-6/3 про спільне будівництво (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, також просить визнати право власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, які розташовані на території воєнного городка №215 (м. Сімферополь, вул. Ангарська 38 б)

Позовні вимоги мотивовані тим, що   відповідно до ст.209-210 ЦК України операції пов'язані з відчуженням майна підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обмежень» право власності на нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення операції, пов'язаної    з    відчуженням    пайової    участі    Міністерства    оборони    України    в оспорюваному договорі, що підтверджується листуванням між сторонами спірного договору.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог позивача не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2006 року між сторонами був укладений договір №13-6/3/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13 березня 2006 року №13-6/3 про сумісне будівництво (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі - договір №13-6/3/6).

Розмір пайової участі відповідача склали об'єкти нерухомого майна: будівлі і будови військового містечка № 215, розташовані в м. Сімферополь, вул. Ангарська 38 б.

Крім того, вказані в спірному договорі об'єкти нерухомого майна є списаними, що підтверджується реєстром актом на списання будівель і будов військового містечка №215 (додаток №15).

Право на відчуження пайової участі Міністерства оборони України в договорі № 13-6/3 засновано на ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим майна в Озброєних силах».

Повноваження особи, що підписала вказані договори, в т.ч. право на відчуження майна відповідача, підтверджені довіреністю, виданої Міністром оборони України Гриценко Анатолієм Степановичем 09 березня 2006 року, засвідченою нотаріусом по реєстру № 610 (ВСР № 232423) і довіреністю від 14 лютого 2006 року по реєстру № 162з (ВСО № 831447), а також дорученням (розпорядженням) міністра оборони України №13965/з від 23.11.2005 року

Відповідно до ст.209-210 ЦК України операції пов'язані з відчуженням майна підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обмежень» право власності на нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення операції, пов'язаної    з    відчуженням    пайової    участі    Міністерства    оборони    України    в оспорюваному договорі, що підтверджується листуванням між сторонами спірного договору.

Вказане обумовлене тим, що на момент укладення договору №13-6/3 відповідач не володів достатнім пакетом документів, необхідних для нотаріального посвідчення спірної операції, (документи, що встановлюють право, на земельну ділянку і т.д.) які підтверджують право власника на майно, що є його пайовим внеском в договорі №13-6/3.

Таким чином, нотаріус не мав правових підстав для посвідчення дійсності договору №13-6/3/6. Даний висновок також заснований на положенні ст.55 Закону України «Про нотаріат».

Проте, згідно акту прийому-передачі розміру пайової участі (паю) за договором №13-6/3/6 відповідачем проведена передача нерухомого майна на користь позивача.

Вказане свідчить про волевиявлення Міністерства оборони України на відчуження розміру пайової участі в договорі №13-6/3/6.

Сторони досягли згоди за всіма істотними умовами договору. Відбулося часткового виконання зобов'язань за договором.

Проте, виходячи з викладених фактів, визнання дійсності даного договору, а відповідно виникнення правових відносин щодо вказаного майна можливо тільки в суді.

Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами договору, відбулося виконання умов договору, але одна із сторін ухиляється від його висновку, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ст.334 ЦК України моментом виникнення права власності на нерухоме майно, унаслідок визнання договору дійсним, виникає у сторони з моменту вступу до законної сили рішення суду.

Крім того, на підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або заперечування.  

Через  ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, а способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути, зокрема,  визнання права або інший спосіб, який навіть не передбачений законом або договором.  

При таких обставинах, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд вважає за можливе віднести на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись  ст. ст. 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір №13-б/3/6 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13 березня 2006 року №13-6/3 про спільне будівництво (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Декор-Люкс» (Запорізька обл. м. Енергодар вул. Козацька, 14 кв. 88; ЗКПО 32440586) право власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, які розташовані на території воєнного городка №215 (м. Сімферополь, вул. Ангарська 38 б), а саме:

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.