Постанова

від 22.11.2023 по справі 279/2044/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/2044/23 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 101 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №279/2044/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коростенська міська рада, про встановлення факту постійного проживання

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Шульги О.М. в м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання разом із тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка - ОСОБА_2 . На день смерті тітки вона ( ОСОБА_1 ) була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала разом із тіткою ОСОБА_2 , оскільки її тітка потребувала постійного стороннього догляду в силу свого похилого віку. Після смерті тітки відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі, на земельну ділянку загальною площею 2,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Реалізувати своє право на спадщину вона ( ОСОБА_1 ) не може через неможливість підтвердження факту проживання її та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2023 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заявлені вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що 29 вересня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Левківської Г.В. стосовно документів, необхідних для отримання свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус звернула увагу на те, що у неї було відсутнє свідоцтво про народження її батька - ОСОБА_3 та свідоцтво про народження її тітки - ОСОБА_2 , а тому неможливо встановити факт родинних відносин, а також вона пропустила строк для прийняття спадщини та відсутні докази про постійне місце проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (лист від 29 вересня 2022 року №333/01-16). Вона 09 грудня 2022 року отримала довідку Державного архіву Житомирської області про народження її батька; ІНФОРМАЦІЯ_2 - витяги із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті та про народження тітки. Вищевказаний перелік документів був доданий до заяви про встановлення факту постійного проживання та повністю підтверджує родинні відносини між нею та тіткою ОСОБА_2 . У судовому засіданні в суді першої інстанції, яке відбулося 08 червня 2023 року, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що вона забрала до себе ОСОБА_2 , із якою проживала до смерті останньої, оскільки та потребувала стороннього догляду в силу свого віку. Спільне проживання тривало не більше двох років. Проте, суд першої інстанції дослідив лише відповідь за невідомим для неї номером від 19 вересня 2022 року №333Є0116, в якій роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що надані документи не підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 . Не дослідивши докази, додані до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що встановлення факту постійного проживання її та ОСОБА_2 не породжує права на спадкування за законом та ухвалив рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Коростенської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно належним чином (а.с.65-66). ОСОБА_1 спрямувала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність. У заяві одночасно зазначила, що вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Коростенська міська рада Житомирської області спрямувала заяву про розгляд справи без участі її представника. Одночасно зазначила, що у прийнятті рішення покладається на розсуд суду. За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої ст.293 ЦПК України врегульовано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій ст.315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Такий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №755/13027/18 та від 16 червня 2021 року в справі №597/971/17.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державу реєстрацію смерті (а.с.9).

Із довідки, виданої виконкомом Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 29 квітня 2020 року №289/02-22, слідує, що ОСОБА_2 , 1918 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та постійно проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з записом в погосподарській книзі с.Холосне №3 за 2006-2010 роки, номер особового рахунку НОМЕР_1 , була зареєстрована та проживала одна (а.с.8).

Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківська Г.С. щодо встановлення факту родинних відносин та прийняття спадщини листом від 29 вересня 2022 року роз`яснила, що дані про факт заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутні (а.с.12). Одночасно у листі приватний нотаріус зазначила, що при вивченні та розгляді наданих їй документів встановила, що ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , неможливо врахувати без підтвердження факту родинних відносин, а також що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк, встановлений ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини, а саме: не подала вчасно заяву про прийняття спадщини, яка передбачена ст.1269 ЦК України, та не пред`явлені докази про постійне місце проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, які необхідні згідно зі ст.1268 ЦК України.

Так, за положеннями частини третьої ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строк, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст.1270 ЦК України).

ОСОБА_1 просить встановити факт постійного проживання разом з тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Із ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 квітня 1956 року, вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Холосно Коростенського району Житомирської області; її батьки: ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_7 (мати) (а.с.6). ОСОБА_6 17 травня 1975 року уклала шлюб із ОСОБА_8 та після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.7 ксерокопія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане 17 травня 1975 року).

Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126,133,135 СК України, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Холосне Коростенського району Житомирської області; її батьки: ОСОБА_10 (батько), ОСОБА_11 (мати) (а.с.10).

Відповідно до архівної довідки від 09 грудня 2022 року №Б-3755/02, яка видана Державним архівом Житомирської області, у метричній книзі реєстрації народжень по церкві Св.Димитрія с. Білошиці Овруцького повіту Волинської губернії за 1907 рік зазначено, що «ОСОБА_3» «так у документі, текст російською мовою» народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ; батьки: селяни с.Холосне « ОСОБА_12 » «так у документі, текст російською мовою» (а.с.11).

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що батько заявниці є рідним братом ОСОБА_2 , а заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по лінії свого батька доводиться ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , племінницею. У свою чергу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є тіткою заявниці ОСОБА_1 .

Разом із тим, в судовому засіданні від 08 червня 2023 року в суді першої інстанції, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під присягою та, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, показали, що ОСОБА_1 забрала до себе ОСОБА_2 , з якою проживала до смерті останньої, оскільки тітка потребувала стороннього догляду в силу свого віку. Спільне проживання тривало до двох років.

Апеляційний суд не може вважати заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 01 серпня 2022 року в справі окремого провадження належним та допустимим доказом, враховуючи, що хоча справжність підписів цих осіб засвідчена старостою Холосненського старостинського округу виконкому Коростенського міської ради Житомирської області Лангер В.І., але в заяві не вказані джерела обізнаності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо обставин постійного проживання ОСОБА_1 із тіткою на момент смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також не підтверджена їх обізнаність із змістом закону про кримінальну відповідальність (а.с.14).

За положеннями частини першої ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем постійного проживання вважається адреса, за якою особа проживає більше шести місяців на рік. Постійне місце проживання фізичної особи підлягає реєстрації. Як убачається із ксерокопії паспорта заявник ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 із 01 квітня 1988 року (а.с.4).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на час відкриття спадщини заявник ОСОБА_1 постійно (останні два роки) проживала разом із спадкодавцем тіткою ОСОБА_2 за адресою свого (заявниці) місця проживання - у будинку АДРЕСА_2 , забравши тітку до себе, а не за адресою реєстрації тітки ОСОБА_2 , тобто не у будинку АДРЕСА_1 , як на тому наполягає заявник.

Із огляду на вищевикладене, у судовому порядку не може бути встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із тіткою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази постійного проживання заявника разом із тіткою за цією адресою на час відкриття спадщини.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання, суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини не прожили встановленого законодавцем п`ятирічного строку, що надавало б заявнику право на спадкування на підставі ст.1264 ЦК України, а тому дійшов висновку, що встановлення факту постійного проживання не породжує для ОСОБА_1 права на спадкування за законом та не має юридичного значення.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, оскільки по-перше, ОСОБА_1 не просила встановити факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, як помилково вважав суд першої інстанції.

По-друге, висновок суду першої інстанції є передчасним, приймаючи до уваги, що спадщина відкрилася у 2007 році, тобто після 01 січня 2004 року, та нині діючий ЦК України передбачає п`ять черг спадкоємців за законом. Зокрема, у другу чергу право на спадкування за законом має рідний брат спадкодавця (частина перша ст.1262 ЦК України). Племінниця спадкодавця спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини (частин третя ст.1266 ЦК України, спадкування за правом представлення). Крім того, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (перше речення абзацу першого ст.1265 ЦК України).

По-третє, до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , увійшла земельна ділянка зальною площею 2,79 га, до якої увійшло три земельних ділянки з кадастровими номерами: 1822386400:05:000:0209; 1822386400:05:000:0221; 1822386400:05:000:0302, що розташована на території Холосненської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №174623, виданим 07 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.13).

Черговість спадкування за законом та належність до складу спадщини земельної ділянки підтверджує зворотне та спростовує твердження суду першої інстанції про те, що встановлення факту постійного проживання не породжує для ОСОБА_1 права на спадкування за законом та не має для неї юридичного значення, оскільки встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини має для ОСОБА_1 юридичне значення, яка заяву про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 уповноваженому законом органу не подала, а інших заінтересованих спадкоємців, які б вчинили так дії, не встановлено.

Суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви, але помилився із мотивами відмови, а тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, що узгоджується із нормами ст.376 ЦПК України.

Відмова суду у встановленні факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із тіткою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , не перешкоджає зверненню до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із тіткою ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 26 січня 2024 року.