Рішення

від 22.11.2007 по справі 4/127-23/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/127-23/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

22.11.07                                                                                           Справа№ 4/127-23/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Маїк С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну м. Львова, м. Львів,

до відповідача Львівського інституту новітніх технологій та управління імені В”ячеслава Чорновола, м. Львів,

про стягнення 12979,37 грн.

За участю представників:

від позивача  - Карнаух В.М., Романів Р.О.,

від відповідача – Зборівський А.Є., Божейко М.В.,

Суть спору: Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну м. Львова звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення в порядку регресу з Львівського державного технікуму дизайну 12979,37 грн. матеріальної шкоди. Позовні вимоги мотивовані, зокрема нормами ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, а також тим, що позивач оплачував електричну енергію, яка споживалась їдальнею, що перебуває у користуванні відповідача. У судовому засіданні 17.05.2007 р. позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 13630,01 грн. заподіяної шкоди. 31.08.2007 р. Міжрегіональним центром професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну м. Львова подано в канцелярію суду доповнення до позовної заяви, в якому позивач просить суд винести рішення про відшкодування йому 13630,01 грн. шкоди, заподіяної неоплатою відповідачем електричної енергії, використаної протягом червня 2005 р. –грудня 2006 р.

          Львівський державний технікум дизайну у відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що між сторонами у справі жодної угоди про відшкодування електроенергії або про її постачання не укладалось, крім цього до лічильника, на який посилається позивач, крім ідальні були підключені й гаражі позивача. Вказане, на думку відповідача, свідчить про необ”єктивність сум, зазначених у рахунках Міжрегіонального центру.

          Ухвалою господарського суду від 11.10.2007 р. на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців замінено Львівський державний технікум дизайну його правонаступником Львівським інститутом новітніх технологій та управління імені В”ячеслава Чорновола. Представник відповідача на підставі клопотання № 434-01 від 08.10.2007 р. ознайомлювався з матеріалами справи.

          У судових засіданнях, призначених на 06.03.2007 р., 17.05.2007 р., 04.09.2007 р., оглошувались перерви. У судовому засіданні 22.11.2007 р. оголошувалась перерва з 11 год.

30 хв. до 16 год. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 17.04.2007 р., 19.06.2007 р., 18.07.2007 р., 27.09.2007 р. та 11.10.2007 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням доповнення до позовної заяви № 323 від 29 серпня 2007 р. обгрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1191, 1212 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються до правовідносин щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що 22 березня 2005 р. між позивачем та ВАТ “Львівобленерго” укладено договір про постачання електричної енергії за № 63542. Відповідно до умов цього договору (п.п. 1, 2.1.2.) ВАТ “Львівобленерго” постачало електричну енергію позивачу, а позивач зобов”язувався оплачувати її вартість постачальнику та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього. ВАТ “Львівобленерго” зобов”язувалось постачати Міжрегіональному центру професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну електроенергію згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання, схем електропостачання, визначених Додатками № 11 та № 6. У додатку № 6 до Договору № 63542 ВАТ “Львівобленерго” та позивачем визначено однолінійну електричну схему, на якій зазначено ВП їдальні та лічильник за № 057159, котрим обраховується кількість поставленої у їдальню електроенергії. 29 березня 2005 р. Сторонами договору № 63542 проведено технічну перевірку вимірювального комплексу (приладів обліку, трансформаторів струму), у тому числі й лічильника № 057159, що підтверджується паспортом-протоколом № 005397. Як бачається з Акту № 093618 від 20.10.2006 р. про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них, лічильник 057159 знято та опломбовано на його місці лічильник 514635. Позивач протягом червня 2005 р. –грудня 2006 р. оплачував рахунки за активну енергію, що виставлялись  ВАТ “Львівобленерго”. Вказані рахунки формувались на підставі Актів про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії. З цих актів вбачається, що до обсягів спожитої позивачем за червень 2005 р. –грудень 2006 р. електричної енергії, включалась і електроенергія, споживачння якої фіксувалось приладом обліку № 05719, а згодом № 514635. Рахунки, виставлені ВАТ “Львівобленерго” оплачені позивачем у повній мірі. Однак, згідно з наказом № 58 від 01 квітня 2005 р. Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, з 01.04.2005 р. позивачем припинено використання їдальні. Згаданим наказом № 58 відмінено харчування за державні кошти учнів центру у їдальні за адресою м. Львів, вул. О.Кульчицької, 2. Організовано буфети у корпусах № 1 і 2 для харчування учнів за власні кошти. Дітям-сиротам, які знаходяться на державному забезпеченні і харчуються у їдальні, вирішено тимчасово видавати взамін харчування продукти до організації буфетів. Як вбачається з Довідки № 769 з ЄДРПОУ за адресою :м. Львів, вул. О.Кульчицької, 2, знаходився й Львівський державний технікум дизайну, правонаступником якого є відповідач у справі. Позивач стверджує, що саме цей технікум і продовжував після 01 квітня 2005 р. використовувати їдальню для харчування своїх учнів, а відтак й електроенергію. Докази того, що після 1 квітня 2005 року у їдальні по вул. О.Кульчицької, 2, харчувались учні позивача, або що Львівський державний технікум дизайну використовував для власних потреб іншу їдальню  і не використовував їдальні за адресою: м. Львів, вул. О. Кульчицької, 2, у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Про перебування їдальні у приміщенні будинку по вул. О. Кульчицької, 2, на балансі відповідача, йдеться у листі самого технікуму за № 4 від 23.01.2007 р. Докази оплати електроенергії, використаної згаданою їдальнею, або ж Договір на постачання електроенергії, укладений між відповідачем та енергопостачальною організацією, у матеріалах справи відсутні й віповідачем суду теж не подані. Відтак, суд дійшов висновку, що доводи позивача про безпідставне споживачння Львівським державним технікумом дизайну протягом червня 2005 р. –грудня 2006 р. електроенергії, яка поставлялась Міжрегіональному центру професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну та яку оплачував останній на підставі Договору № 63542 від 22 березня 2005 р., відповідачем не спростовані. На безпідставне споживання їдальнею електричної енергії звернуто увагу позивача й у Довідці Контрольно-ревізійного відділу у м. Львові № 64 від 26.04.2007 р., складеній за результатами зустрічної звірки сторін у справі в ході планової ревізії їхньої фінансово-господарської діяльності. З огляду на викладене, 13630,01 грн. збитків, заподіяних безпідставним використанням відповідачем електричної енергії, підлягає стягненню на користь позивача. Зазначений розмір збитків Міжрегіональним центром професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну обгрунтовано розраховано, виходячи з показників лічильника, що здійснював облік використаної  електричної енергії у їдальні (№ 057159 та № 514635), розрахункового коефіцієнта та витрат, зазначених у Актах про обсяги спожитої електричної енергії, а також тарифів на елктричну енергію за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2006 р., встановлених постановами НКРЕ.

Доводи відповідача про те, що до електролічильників № 057159 та № 514635 були підключені гаражі позивача належними та достатніми доказами не підтверджені. Акт від 16.05.2007 р. судом до уваги не береться, оскільки він не підписаний інспектором Львівськийх міських електромереж Рудюком О.М., який за свідченням позивача відключав гаражі від лічильника їдальні. Вказаний акт складено виключно працівниками зацікавленої сторони –відповідача. Інші докази самовільного підключення гаражів у матеріалах справи відстуні та відповідачем на вимогу суду з невідомих причин не подані.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 1166, 1191. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

Стягнути з Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В”ячеслава Чорновола (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, будинок 130, ід. код 23968081) на користь Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти, художнього моделювання і дизайну м. Львова (79015, м. Львів, вул. Городоцька, 195, код ЄДРПОУ 33195557, р/р 35216001005650 в УДК у Львівській області, МФО 825014) 13630,01 грн., 129,79 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В”ячеслава Чорновола (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, будинок 130, ід. код 23968081) в доход Державного бюджету 6 грн. 51 коп. державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

4. Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30.11.2007р.

Суддя                                                                                             Бортник О.Ю.