Рішення

від 06.02.2024 по справі 144/34/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/34/24

Провадження № 2/144/86/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

03.01.2024 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати за нею, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, що з 2009 року вона зі соєю родиною проживає в будинку по АДРЕСА_1 , добросовісно безперервно володіють ним, відкрито користуються, доглядають та утримують булинок, однакчерез відсутність права власності на нього, вона не може зареєструвати своє місце проживання.

Так,зазначений будинокналежав ОСОБА_3 ,із якоюпозивач домовиласяпро укладеннядоговору купівлі-продажуданого будинку.Позивач передала ОСОБА_3 грошові коштив сумі1500грн,а вонаїй ключі відбудинку.З 2007року ОСОБА_3 переїхала до іншого будинку по АДРЕСА_2 , де і проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через відсутнісь у позивача грошей та відсутність у ОСОБА_3 документів на житловий будинок, своєчасно укласти договір купівлі-продажу будинку в нотаріуса не вдалось. Тому, у зв`язку з добросовісним, безперервним володінням чужим майном, позивач вважає, що у неї виникло право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, подали до суду письмові заяви, у яких просять проводити судове засідання у їх відсутності. У поданій до суду заяві позивач вказала про підтримання позовних вимог, просила задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач ОСОБА_2 у заяві зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за його відсутності.

Згідно з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 2009 році ОСОБА_1 . було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 .

Після здійснення усного правочину купівлі-продажу вказаного будинку ОСОБА_1 було передано ОСОБА_3 грошові кошти, остання в свою чергу передала ОСОБА_1 ключі. Згодом ОСОБА_3 довіреністю уповноважила ОСОБА_4 виготовити документацію на будинок по АДРЕСА_3 (а.с.11).

Вказаний договір купівлі-продажу після здійснення усного правочину не було письмово оформлено та зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, а тому власником будинку вважається ОСОБА_3 .

Згідно довідки Теплицької селищної ради № 620 від 01.08.2023 року ОСОБА_3 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала по АДРЕСА_2 (а.с. 10).

ОСОБА_3 вчинила на корись ОСОБА_2 заповіт № 140 від 09.11.2009 року, яким заповіла останньому земельну ділянку площею 2,30 га, розташовану на території Степанівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523787000:02:000:0701 (а.с. 32).

На вказане майно ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом 11.10.2019 року (а.с. 33).

Починаючи з 2009 року ОСОБА_1 зі своєю сім`єю проживають у зазначеному будинку, добросовісно за ним слідкують, здійснюють поточний та капітальний ремонт, обробляють город, прибирають прилеглу територію, систематично сплачують комунальні платежі, що підтверджується копією довідки про склад сім`ї, копією Акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, копією довідки про забезпеченість громадян комунальними послугами, копією детальної довідки споживача станом на 03.08.2023 року, копією довідки про споживання за період з 01.2019 по 07.2023 (а.с.14-23).

Згідност. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344ЦК).

Враховуючи положення статей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8Прикінцевих та перехідних положень ЦКпро те, що правиластатті 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦКнабрав чинності з 1 січня 2004 року, положеннястатті 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіла нерухомим майном і протягом 14 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.260,264-266 ЦПК України,344 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 06 лютого 2024 року.

Суддя