Ухвала

від 05.02.2024 по справі 462/9545/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 462/9545/23

Провадження №: 2/332/1163/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Ретинська Ю.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришко Іван Іванович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні2023року позивач ОСОБА_1 ,в особісвого представника адвоката Гришка Івана Івановича звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

01.02.2024на адресуЗаводського районногосуду м.Запоріжжя напідставі ухвалисудді Залізничногорайонного судум.Львова від04.01.2024про передачусправи запідсудністю надійшлазазначена цивільнасправа, згіднопротоколу автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від01.02.2024,передана упровадження суддіРетинської Ю.І.

Разом з тим, Заводський районний суд м. Запоріжжя встановив обставини, які перешкоджають прийняттю до розгляду справи цим судом.

Так, при вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктивної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно до ч. 1 ст.30ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Так, підставою для направлення справи за підсудністю стало те, що згідно позовних вимог, а саме (п. 3) позивач просить про компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтенд» (код ЄДРПОУ: 31425939; місцезнаходження: 69067, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 53, прим. 61-64, 66-67), зазначаючи при цьому, що розмір статутного капіталу вказаної юридичної особи становить 5000000 грн. 00 коп.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтенд» є юридичною особою, а не об`єктом нерухомого майна.

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до частини першої статті 91ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 96ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) було зроблено висновок про те, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Тому майно господарського товариства, належить йому на праві власності, і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Таким чином, у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, грошових коштів чи майна у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти/майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства.

Власне, саме такі вимоги були заявлені представником позивача та є предметом позову.

Частиною 2 ст. 96-1 Цивільного Кодексу визначено, що корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Суд зауважує, що у Заводському районі м. Запоріжжя не розташований жоден із об`єктів нерухомого майна, що підлягає поділу між подружжям.

Грошова компенсація вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтенд», що має юридичну адресу: 69067, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 53, прим. 61-64, 66-67, має лише грошову оцінку та не пов`язана із правами та обов`язками самого товариства, адже право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам).

Отже, об`єктом поділу майна подружжя, є «корпоративні права» подружжя, які не представляють собою «право власності на нерухоме майно» і не пов`язані з ним. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до статутного капіталу ТОВ «ІНТЕНД» входить будь-який об`єкт нерухомого майна, його місце розташування, тощо, а статутний капітал має лише грошову оцінку, тому слід прийти до висновку, що судом було помилково визначена підсудність даної справи за Заводським районним судом міста Запоріжжя.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.

Так, з поміж об`єктів нерухомого майна, що є предметом позову, найвищу вартість мають нежитлові приміщення, загальною площею 130,50 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість вказаного нерухомого майна згідно висновку про вартість майна станом на 01.07.2023 становить 4103786,00 грн.

Інші об`єкти нерухомості розташовані в різних районах м. Запоріжжя, Запорізької області, а також у Галицькому районі м. Львова. Разом з тим, їх вартість, навіть загальна, у випадку наявності декількох об`єктів нерухомості на території одного району, не перевищує вартість нежитлових приміщень, розташованих на території Залізничного району м.Львова.

Згідно з п. 1 ч. 1ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що у разі розгляду вказаної цивільної справи, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, суд вважає за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Залізничного районного суду м. Львова.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 31, 258-261 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Матеріали цивільної справи № 462/9545/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришко Іван Іванович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя повернути за територіальною підсудністю до Залізничного районним судом м. Львова (79013, м. Львів, вул.С.Бандери,3).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Суддя Ю.І. Ретинська