Постанова

від 31.01.2024 по справі 914/2356/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа №914/2356/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 (повний текст рішення підписано 23.10.2023, суддя Король М.Р.)

у справі №914/2356/23

за позовом: Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача-1:Державної екологічної інспекції у Львівській області,

позивача-2:Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА

про стягнення збитків в сумі 88 390,87 грн.

за участю представників сторін:

прокурор: Лука Г.В.

від позивача1,2 : Валько В.Р., Шведа О.М. ;

від відповідача : Батенчук Ю.М., Штендер М.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1:Державної екологічної інспекції у Львівській області, позивача-2:Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» про стягнення збитків в сумі 88 390,87 грн..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА на користь держави в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в сумі 88 390,87 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА на користь Львівська обласна прокуратура 2 684,00 грн. судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив доведеною вину відповідача у викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу до моменту отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, вказані дії призвели до завдання шкоди державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою матеріальною шкодою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 13.11.2023.

При цьому апелянт зазначив, що розрахунки шкоди проведено з порушенням чинного законодавства України, а саме: методики №277, значення, використані в формулах, не можуть використовуватись для визначення збитків, які заподіяні в результаті експлуатації джерел викидів забруднюючих речовин, у зв`язку з їх недостовірністю. Дані обставини, зі слів апелянта, не були враховані судом першої інстанції.

Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/2356/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор та представник Державної екологічної інспекції з вимогами апеляційної скарги не погоджуються та зазначають, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/2356/23 є обґрунтованим та законним, а тому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення господарського суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представники позивача та прокурор заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області в період з 06.05.2019р. по 17.05.2019р. проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА».

За результатами вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області складений акт №451/04/464 від 17.05.2019р., в якому зафіксовано ряд порушень природоохоронного законодавства. Дії чи бездіяльність працівників позивача-1 під час проведення перевірки відповідачем не оскаржувались. Акт, складений за результатами цієї перевірки, підписано уповноваженою особою ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» без заперечень.

У результаті даної перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області було встановлено, що ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» всупереч ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу. А також, ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» всупереч вимогам ст.ст.10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не проведено інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виявлені не функціонуючі джерела викидів димова труба твердопаливного котла та паливозаправний комплекс.

Директору ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» було винесено припис №291-04 від 17.05.2019р., відповідно якого необхідно отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з терміном виконання до 17.11.2019р.

З метою виконання даного припису, Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено позапланову перевірку (акт перевірки №593/04/848 від 30.09.2020р.), якою встановлено, що припис не виконано, дозвіл не отримано. За невиконання припису директора ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» Поттер Є.В. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, розміром 340,00 грн. (протокол №015259 від 30.09.2020р., постанова №1017-04 від 01.10.2020р., квитанція про сплату від 01.10.2020р., припис від 30.09.2020р. №330-04).

У подальшому, Державною екологічною інспекцією у Львівській області повторно, втретє здійснено перевірку виконання припису, за результатами якої складено акт №313/04/419 від 27.04.2021р. Встановлено, що порушення не усунуто, вимоги припису від 30.09.2020р. щодо отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не виконані.

За результатами перевірки від 27.04.2021р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області 28.04.2021р. повторно притягнуто до адміністративної відповідальності відповідальну особу директора ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» Поттер Є.В. за ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з допущенням порушення вимог ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Постанова від 28.04.2021року №655-04 про притягнення до адміністративної відповідальності Поттер Є.В. останнім не оскаржувалась, відповідне правопорушення ним визнано та сплачено, відповідно, штраф, що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2021р.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області 27.04.2021р. було знову винесено припис №194-04 директору ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» Поттер Є.В., в якому приписано отримати дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з терміном виконання до 27.06.2021р.У ході проведення позапланової перевірки 16.08.2021р. позивачем-1 встановлено, що ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 12.05.2021р., строк дії дозволу 10 років за місцезнаходженням об`єкту: 81355, Львівська область, Яворівський район, Шегинівська територіальна громада, с.Золотковичі, вул.Миру,10. (Акт перевірки №592/04/814).

На підставі Довідки ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» №89/08 від 19.08.2021р. надано інформацію про час роботи кожного з 18 джерел викидів на момент отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Враховуючи те, що наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019р. №1453/5 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020р. №277 було затверджено нову Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2020р., тому розрахунок заподіяних збитків включає період з 15.05.2020р. по 12.05.2021р.

За результатами перевірки та опрацювання наданих товариством в ході її проведення документів Державною екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.04.2020р. №277, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 07.05.2020р. №414/34697, 23.06.2022р. здійснено розрахунки розмірів збитків, завданих внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного на те дозволу, в період з 15.05.2020р. по 12.05.2021р., які становлять в загальному 88 390,87 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем-1 21.07.2022р. на адресу ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» надіслано претензію №95 про відшкодування збитків в сумі 88 390,87 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. Проте, така залишилася без відповіді та реагування.

Щодо подання позову прокурором.

Як встановлено ч.1,3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема, як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як слідує з матеріалів справи, перевірку діяльності відповідача позивачем-1 здійснено у травні 2019 року, вересні 2020 року, квітні 2021 року, що підтверджується наданими у якості доказів документами: актами перевірки, претензією, розрахунком розміру шкоди тощо.

Тобто, ще з травня 2019 року, позивачу-1 стало відомо про наявність порушень вимог чинного законодавства у природоохоронній сфері, допущених відповідачем.

При цьому, прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом на підставі звернень та інформацій позивачів на скеровані прокуратурою запити. Такими інформовано окружну прокуратуру про неможливість здійснити захист інтересів держави, зокрема, за відсутності можливості сплати судового збору.

Наведене підтверджується листом Інспекції від 16.11.2022р. та від 30.03.2023р., в якому повідомлено, що заходи цивільно-правового характеру не вживалися у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Разом з цим, Інспекцією заходи щодо стягнення в судовому порядку заподіяних державі збитків не вжито та не вживались.

При цьому, сам факт не звернення до суду Інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган державної влади неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Беручи до уваги те, що вищеописані порушення виявлено органом контролю на території Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, сума збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства підлягає до зарахування на відповідний рахунок Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Відповідно до листів Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 20.03.2023р., від 29.03.2023р., надісланих у відповідь на запит окружної прокуратури, про виявлений органом контролю факт порушення, інформація чи будь-які інші матеріали не надходили, а тому самостійно заходи представницького характеру, спрямовані на стягнення вказаної суми збитків, не вживались.

Вищенаведене свідчить про нездійснення та неможливість здійснення вказаним органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в особі територіальної громади у встановленому законодавством порядку, що, відповідно, є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень, на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою повідомлено листом від 24.03.2023р. Державну екологічну інспекцію у Львівській області про прийняте рішення щодо представництва інтересів у суді шляхом звернення з позовною заявою до Господарського суду Львівської області.

Також, окружною прокуратурою повідомлено листом від 26.03.2023р. Шегинівську сільську раду Яворівського району Львівської області про прийняте рішення щодо представництва інтересів у суді шляхом звернення з позовною заявою до Господарського суду Львівської області.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та відшкодуванні шкоди, заподіяної державі відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, прокурором у повному обсязі виконано положення ст.23 Закону «Про прокуратуру».

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а також цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання відповідним органом державної влади.

Відповідно до п. 2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002р., передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п`ять років.

Згідно зі ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавство України.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Як встановлено судами та не заперечується учасниками спору, що відповідач допустив порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, а саме - здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів за відсутності дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у період з 17.05.2019р. по 12.05.2021р., чим спричинив державі шкоду.

При цьому, суд зазначає, що порушення відповідачем законодавства про охорону атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу мало місце з 17.05.2019р.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, враховуючи те, що наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019р. №1453/5 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020р. №277 було затверджено нову Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2020р., тому розрахунок заподіяних збитків включає період з 15.05.2020р. по 12.05.2021р.

Так, відповідно до п.3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 277 від 28.04.2020р. (далі - Методика №277 від 28.04.2020р.), час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі довідки ТзОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» №89/08 від 19.08.2021р. надано інформацію про час роботи кожного з 18 джерел викидів на момент отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються: актом перевірки Державної екологічної інспекції у Львівській області №451/04/464 від 17.05.2019р., актом №593/04/848 від 30.09.2020р., актом №313/04/419 від 27.04.2021р., №592/04/814 від 16.08.2021р., протоколами про адміністративне правопорушення №015259 від 30.09.2020р. та №017563 та №17562 від 27.04.2021р., постановами про накладення адміністративного стягнення №1017-04 від 01.10.2020р. та №655-04 від 28.04.2021р.,приписами та розрахунком розміру завданих збитків від 23 06.2022р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доведеною вину відповідача у викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу до моменту отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому, вказані дії призвели до завдання шкоди державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою матеріальною шкодою.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з перевищенням встановлених нормативів викиду (без відповідного дозволу) стаціонарними джерелами відповідача, здійснено Інспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика № 277), затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020р. №277.

Так, розрахунок завданих збитків проведено за період 15.05.2020р. по 12.05.2021р., що свідчить про триваючий характер правопорушення. Триваюче порушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

На час припинення відповідачем триваючого порушення (тобто на час отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря 12.05.2021р.) та проведення Інспекцією позапланової перевірки вказаного суб`єкта господарювання вже діяла Методика №277.

Встановлені статтею 5 Цивільного кодексу України правила дії актів цивільного законодавства у часі, вказують на необхідність застосування положень тієї методики, яка діяла на час здійснення спірного порушення.

Враховуючи наведене, для коректного розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Інспекцією при здійсненні розрахунку застосовано Методику №277, яка діяла на час усунення триваючого правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.2 Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.2 Методики передбачено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами.

В даному випадку, при визначенні розміру збитків, Інспекцією використано розрахунковий метод, а саме за формулою (16) Методики.

Відповідно до п. 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Зазначений розрахунок був здійснений за формулою: З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де - mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших, на які не встановлені нормативи гранично допустимих викидів відповідно до законодавства, здійснюється за формулою, де mi - це маса наднормативного викиду і-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших, т; Т - це час роботи джерела викиду (утворення) і-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди (п. 3.7 Методики №277).

Відповідно до п. 3.11 Методики №277, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб`єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі не надання суб`єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису) фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 години на добу.

З аналізу наведених положень Методики №277 слідує, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися, як за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання, тощо.

Наведеним вище спростовуються заперечення апелянта щодо необгрунтованості розрахунку завданої шкоди.

Колегія суддів на підставі вищевикладеного, дослідивши подані докази, вважає, що розрахунок заподіяної шкоди, зроблений позивачем-1, відповідає вимогам Методики №277.

Апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (несвоєчасне отримання дозволу та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без такого дозволу) та спричиненою у зв`язку із цим шкодою.

Таким чином, на підставі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, поданих та досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що прокурором доведено розмір шкоди, заподіяної протиправною поведінкою відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заявленою до стягнення шкодою, тобто наявність повного складу цивільного правопорушення.

Щодо позовної давності.

Відповідно до ст. ст.256, 257ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 названого Кодексу, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства починається з дня складання акта про відповідне порушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. по справі № 910/10452/17).

З матеріалів справи слідує, що позивач про факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства дізнався під час здійснення планової перевірки з 17.05.2019р., за результатами якої було складено відповідний акт.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, про факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, Державній екологічній інспекції у Львівській області стало відомо саме 17.05.2019р., тобто в день завершення перевірки та складання акту №451/04/464.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 30.03.2020р., під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р., неодноразово продовжено відповідними постановами уряду.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, враховуючи п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким строки, зокрема визначені ст.257 ЦК України було продовжено на строк дії карантину, суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що Законом України від 15.03.2022р. №2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, відповідно до положень п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 26.07.2023р. №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

На даний час воєнний стан триває.

Приймаючи до уваги, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 31.07.2023р. (зареєстровано судом 02.08.2023р.), позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/2356/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.02.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКравчук Н.М.

Скрипчук О. С.