Постанова

від 30.01.2024 по справі 916/3489/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3489/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від позивача Павлова І.В.;

Від відповідача Соколов Д.С.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023

по справі №916/3489/22

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ"

про стягнення 1 362 885,21 грн,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце ухвалення рішення: 05.09.2023 року, Господарський суд Одеської області),

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства ІСРЗ про стягнення 1362885,21 грн., з яких: 1099815,93 грн. основного боргу, 156016,51 грн. пені, 11148,82 грн. 3% річних та 95903,95 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №49-055-20 від 23.01.2020 про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 позовні вимоги АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця задоволено частково, стягнуто з ПрАТ ІСРЗ на користь АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця 1099815 грн. 93 коп. основного боргу, 10000 грн. пені, 11148 грн. 82 коп. 3% річних, 95903 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 20443 грн. 28 коп. судового збору, в решті позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про встановлення земельного сервітуту в частині своєчасної плати за користування земельною ділянкою у спірний період, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі основного боргу на суму 1099815,93 грн., що підтверджена матеріалами справи, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1099815,93 грн. основного боргу суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, зазначив, що наявні підстави для зменшення розміру пені до 10000 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання компенсації з боржника за неналежне виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» позовних вимог про стягнення з відповідача 11148,82 грн. 3% річних та 95903,95 грн. інфляційних втрат.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ «ІСРЗ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у справі №916/3489/22 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 18689,18 грн. скасувати.

Апелянт не погоджується із законністю рішення суду в частині стягнення 95903,95 грн. інфляційних втрат, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, вказане рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, було виявлено певні недоліки, а саме врахування інфляційних втрат з урахуванням місяця, в якому виникла заборгованість. При цьому заборгованість виникла з 16 дня місяця, відповідно внесення індексу інфляції поточного місяця є хибним. Згідно розрахунку відповідача розмір інфляційних втрат за прострочення зобов`язання за лютий-жовтень 2022 року становить 77214,77 грн.

Відповідач вважає, що у зв`язку з невірністю здійсненого судом першої інстанції розрахунку, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «ІСРЗ» інфляційних втрат у розмірі 18689,18 грн. (95903,95 грн. 77214,77 грн.) підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3489/22.

27.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3489/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 залишено без руху.

14.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22, в якій апелянт зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення представник відповідача отримав засобами електронного зв`язку лише 29.09.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22.

30.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Позивач зазначає про відсутність помилок в розрахунку інфляційних втрат за період з 16.03.2022 по 16.11.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 Призначити розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 на: 30.01.2024 року о 14-30 год.

В судове засідання з`явилися представники сторін, які підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (землекористувач, позивач) та Приватним акціонерним товариством ІСРЗ (сервітуарій, відповідач) укладений договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до якого землекористувач надає сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована по ст. Ксенієве на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, через земельну ділянку (укладання та експлуатація під`їзних і додаткових приймально-відправних колій).

Відповідно до п.п. 1.2-1.3 Договору земельний сервітут встановлюється на земельну ділянку площею 3,8669 га відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, які є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1); цільове призначення земельної ділянки, відносно якої встановлюється земельний сервітут: землі залізничного транспорту; кадастровий номер земельної ділянки 5123783200:01:003:2199; правовстановлюючим документом на земельну ділянку є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №197434237 від 23.01.2020.

Згідно з п.2.1.1 договору землекористувач має право своєчасно отримувати від сервітуарія щомісячну плату за користування земельною ділянкою у строки, визначені цим договором.

За п.2.4.11 сервітуарій зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договору сторони домовилися, що сервітуарій сплачує плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 122201 грн. 77 коп. (сто двадцять дві тисячі двісті одну грн. 77 коп.) на місяць. Оплата за користування земельною ділянкою, а саме 122201 грн. 77 коп. (сто двадцять дві тисячі двісті одну грн. 77 коп.) здійснюється шляхом перерахування сервітуарієм коштів на поточний рахунок землекористувача. Кошти перераховуються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення землекористувачем рахунку-фактури.

У відповідності до п.3.3 Договору ціна цього договору складається із суми всіх місячних платежів протягом строку дії цього договору та складає 7332106 грн. 20 коп. (сім мільйонів триста тридцяті дві тисячі сто шість грн. 20 коп.), у тому числі ПДВ 20% 1222017 грн. 70 коп. (один мільйон двісті двадцять дві тисячі сімнадцять грн. 70 коп.).

Згідно з п.п. 4.1-4.3 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та цим договором. У разі порушення грошових зобов`язань за цим договором сервітуарій сплачує землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання сервітуарієм грошового зобов`язання, на вимогу землекористувача сервітуарій зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За п.6.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації права земельного сервітуту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за місцем знаходження земельної ділянки та діє протягом 5 (п`яти) років.

Відповідно до п.п. 7.1-7.3 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання обставин непереборної сили, надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, у разі дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, антитерористична операція, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством. Сторони у п`ятиденний строк повинні сповістити одна одну про початок дії вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №217205531, відповідно до якого вбачається реєстрація іншого речового права - права користування (сервітуту) на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (підписані з боку позивача), а саме: акт №10/191 від 28.02.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №15/191 від 31.03.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №22/191 від 29.04.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №25/191 від 31.05.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №32/191 від 30.06.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №38/191 від 29.07.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №43/191 від 31.08.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №48/191 від 30.09.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №54/191 від 31.10.2022 на суму 122201,77 грн. Всього на суму 1099815,93 грн.

В матеріалах справи наявні рахунки на сплату, а саме: №10/191 від 28.02.2022 на суму 122201,77 грн.; №15/191 від 23.03.2022 на суму 122201,77 грн.; №22/191 від 18.04.2022 на суму 122201,77 грн.; №25/191 від 16.05.2022 на суму 122201,77 грн.; №32/191 від 10.06.2022 на суму 122201,77 грн.; №38/191 від 18.07.2022 на суму 122201,77 грн.; №43/191 від 10.08.2022 на суму 122201,77 грн.; №48/191 від 12.09.2022 на суму 122201,77 грн.; №54/191 від 19.10.2022 на суму 122201,77 грн. Всього на суму 1099815,93 грн.

Також в матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачу вказаних актів виконаних робіт та рахунків на оплату. Окрім того, в матеріалах справи наявні відповідні податкові накладні.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2022, підписаний з боку позивача.

У листі від 16.06.2022 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 16.06.2022 відповідачем не виконуються вимоги п.3.2 договору про встановлення земельного сервітуту та наявна заборгованість за користування земельною ділянкою у розмірі 611008,85 грн., яку позивач просив відповідача в найкоротші терміни оплатити.

У листі від 22.06.2022 відповідач у відповідь на лист позивача від 16.06.2022 повідомив наступне:

- з початку війни діяльність заводу повністю заблоковано, з огляду на це ПрАТ ІСРЗ було позбавлене будь-яких можливостей здійснювати свою діяльність і вимушено взагалі її призупинити, що згодом було оформлене наказом по підприємству від 24.03.2022;

- ПрАТ ІСРЗ як сервітуарій з 24.02.2022 призупинило здійснювати своє право користування земельною ділянкою за договором та втратило можливості виконувати свої грошові зобов`язання на поки що невизначений строк;

- керуючись ст. 7 Договору, ПрАТ ІСРЗ сповіщає про дію з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які мають вплив на стан виконання зобов`язань за договором, та за які ПрАТ ІСРЗ не відповідає, у зв`язку з цим просило також прийняти до уваги, що затримка у даному повідомленні виникла в зв`язку з тими ж обставинами, оскільки з початком військової агресії більшість персоналу втратило змогу і надалі виконувати свої трудові обов`язки або евакуювалась; просило розглянути можливість не нараховувати (відкоригувати вже наявну) заборгованість за користування земельною ділянкою під час воєнного стану та/або оформити додаткову угоду до договору про призупинення його дії на той же період.

На підтвердження власних доводів відповідачем надано та матеріали справи містять:

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;

- наказ ПрАТ ІСРЗ від 24.03.2022 №44 Про призупинення діяльності підприємства в умовах воєнного стану;

- наказ ПрАТ ІСРЗ від 24.03.2022 №49/к/тр Щодо трудових відносин в умовах воєнного стану;

- лист ПрАТ ІСРЗ від 10.02.2023 №10/02/23-1 щодо укладання мирової угоди та проект самої мирової угоди.

Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали справи не містять.

Неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про встановлення земельного сервітуту щодо своєчасної плати за користування земельною ділянкою у спірний період стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ПрАТ «ІСРЗ» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення 18689,18 грн. інфляційних, які на думку апелянта стягнуто безпідставно через невірний розрахунок позивачем та судом. З огляду на зазначене, а також враховуючи приписи ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, стосовно доводів апеляційної скарги та висновків місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати заборгованості, наявні правові підстави для нарахування, зокрема, інфляційних втрат.

За розрахунком позивача, з яким погодився суд першої інстанції, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 95903,95 грн.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що розрахунок позивача та суду є невірним, оскільки останніми при розрахунку інфляційних втрат враховано додатковий місяць, в якому виникла заборгованість.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта в частині наявності помилки в розрахунку інфляційних втрат за спірний період, оскільки як позивачем, так і судом першої інстанції враховано березень 2022 року, що є помилковим.

Разом з тим, здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 викладена правова позиція: «…Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 викладена правова позиція: «…Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладена наступна правова позиція: «...при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)».

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати вищевикладені висновки Верховного Суду та з урахуванням обставин даної справи зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції при перерахунку також врахував, що згідно формули визначення індексу інфляції за будь-який період прострочення встановлена в абзаці 5 Листа Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97-р., зокрема, передбачено, що необхідно щомісячні індекси інфляції за відповідний проміжок часу помножити між собою.

В розрахунку інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2022 року відповідачем на заборгованість в розмірі 122201,77 грн., застосовано індекс сукупний інфляції 116,89%, за квітень листопад 2022 та нараховано 20645,98 грн. інфляційних. В такому ж порядку розрахована заборгованість за подальші місяці.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що кожен наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць, який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Тому, якщо розраховувати інфляційні витрати за заборгованістю за лютий 2022 року, то починаючи квітня місяця 2022 року, розрахунок буде здійснюватись помісячно. За квітень 2022 року інфляційні втрати будуть становити 3788,25 грн. ((122201,77*1,031) 122201,77). В наступному місяці (травень 2022 року) інфляційні втрати за квітень 2022 року додаються до суми основного боргу, що існував протягом травня 2022 року, оскільки інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і інфляційне збільшення наступного періоду нараховуються на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення попереднього періоду.

На заборгованість в розмірі 125990,02 грн. (122201,77 грн. основного боргу, що існував протягом травня 2022 року + 3788,25 грн. інфляційних втрат за квітень 2022 року) застосовано індекс інфляції 102,70%, визначений Державною службою статистики України за травень 2022 року та нараховано 3401,73 грн. ((125990,02 х 1,027) 125990,02).

В наступному періоді (червень 2022 року) інфляційні втрати за травень 2022 року додаються до суми основного боргу, що існував протягом червня 2022 року + інфляційні втрати за травень 2022 року.

Подібним чином потрібно розраховувати суми інфляційних втрат за інші періоди, тобто при обрахунку кожного наступного періоду до заборгованості відповідача додається інфляційне збільшення всіх попередніх періодів.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що здійснення розрахунку інфляційних за вказаною методикою призводить до збільшення розміру інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача, однак з огляду на неможливість суду самостійного виходу за межі позовних вимог суд апеляційної інстанції вказує про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині в межах, заявлених позивачем, а саме в частині стягнення 95903,95 грн. інфляційних.

За таких обставин, а також враховуючи, що суди самостійно не можуть виходити за межі позовних вимог, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 95903,95 грн. інфляційних втрат слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 по справі №916/3489/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош