Рішення

від 02.02.2024 по справі 908/3522/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/286/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 Справа № 908/3522/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (електронна пошта: info@farmaco.ua; вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києва-Святошинський район, Київська область, 08133; код ЄДРПОУ 20037376)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_2; бул. Центральний, буд. 25, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 22136987)

про стягнення 964,70 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" про стягнення 964,70 грн.

27.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3522/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 26.12.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

25.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.12.2023 (вх. № 27522/08-08/23 від 25.12.2023), згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

02.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до суду надійшла відповідь на відзив № 26/12/2-юр від 26.12.2023 (вх. № 555/08-08/24 від 02.01.2024), відповідно до якої позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вищевказану документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 02.02.2024 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНИС" (покупець) укладено договір поставки № ПК/128, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 по справі № 908/2649/23 встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару на суму 4 494,70 грн. Однак, відповідач здійснив оплату отриманого товару на суму 4 494,70 грн. лише 03.11.2023. Отже, оскільки строк виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем настав 23.05.2023, то відповідачем було порушено строк оплати товару у період з 24.05.2023 по день фактичної їх оплати - 03.11.2023. Таким чином, позивачем за період з 24.05.2023 по 03.11.2023 нараховано пеню у розмірі 904,11 грн. та 3 % річних на суму 60,59 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230, 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши, що обставина військової агресії проти України є загальновідомою та такою, що не підлягає доведенню. Пунктом 9.2. договору визначено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України. Отже, договір не визначає ні строків такого повідомлення, ні форми документу, яким здійснено таке повідомлення. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 по справі № 908/2649/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. 01.11.2023 відповідач сплатив позивачу заборгованість за отриманий товар, до набрання вказаним рішенням законної сили. Отже, відстрочка оплати заборгованості за отриманий товар була пов`язана з розглядом спору у суді. Відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення пеню та 3 % річних. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім цього, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми.

У відповіді на відзив позивач не погодився із запереченнями відповідача посилаючись на те, що згідно з п. 9.3. договору, обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором. Про наявність форс-мажорних обставин відповідач позивача не повідомляв. Крім цього, при розгляді справи № 908/2649/23 Господарським судом Запорізької області досліджувалось питання наявності форс-мажорних обставин при простроченні оплати товару та встановлено відсутність для відповідача форс-мажорних обставин. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90% від заявленої суми позивач заперечив посилаючись на стабільність фінансового стану відповідача. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Станом на 02.02.2024 відповідач заперечень на відповідь на відзив, до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнис" (покупець) укладено договір поставки № ПК/128 (з протоколом розбіжностей від 19.05.2014), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами, та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця, та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Згідно з п. 4.1. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем.

Відповідно до п. 6.2 договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Згідно з п. 6.3 договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури.

Розділом 9 договору «Форс-мажорні обставини» сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин (п. 9.1). Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України (п. 9.2). Обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором (п. 9.3). Виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування, тощо не може розглядатись, як підстава для не оплати товару постачальнику (п. 9.4).

Відповідно до п. 10.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторони зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Кожна зі сторін несе відповідальність за збитки, заподіяні іншій стороні через недотримання положень даного договору (п. 10.2. договору).

Пунктом 10.3. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з п. 10.4. договору, за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірах трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Відповідно до п. 12.7 договору, даний договір вступає в дію з дати його підписання сторонами та діє протягом трьох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним даного договору суду не надано.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнис" (відповідач) укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП.

Відповідно до п. 2.1 угоди, цією угодою сторони погоджуються з метою та у зв?язку з виконанням своїх зобов?язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією угодою.

Згідно п. 2.2 угоди, електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4 угоди сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носі і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

Згідно п. 4.2 угоди, отримуюча сторона, при надходженні від направляючої сторони документа в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку, не пізніше 5 (п?яти) робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦП/ЕП та направляє підприємству-адресату.

У разі необхідності внесення корегувань в направлений засобами електронного документообігу документ, направляюча сторона складає відповідний інформаційний лист та направляє відкоригований документ та інформаційний лист отримуючій стороні (п. 4.3 угоди).

Відповідно до п. 4.4 угоди в разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді, та/або підписаний отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа отримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.

Пунктом 5.6 угоди сторони обумовили, що ця угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Угода автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії угоди за десять календарних днів до закінчення строку дії угоди.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, видаткових накладних від 08.05.2023 №№ 423007_0, 423005_0, 423006_0, 423004_0, 423003_0 (копії яких містяться в матеріалах справи), позивач поставив відповідачу товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення) на загальну суму 5 524,67 грн. Відповідно до видаткових накладних, кінцевим строком оплати по ним визначено 23.05.2023. В усіх видаткових накладних міститься посилання на договір № ПК/128 від 19.05.2014.

Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, з урахуванням укладеної між сторонами угоди, із застосуванням ЕЦП, що підтверджується відміткою "Документ прийнято контрагентом", проставлені ЕП уповноважених осіб позивача та відповідача, та випискою/квитанцією із М.Е.DОС по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа відповідачем із статусом "ДОКУМЕНТ ЗАТВЕРДЖЕНО", з інформацію про осіб, які підписали документ.

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5 524,67 грн. доведений видатковими накладними, які підписані сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без зауважень та претензій.

06.06.2023 відповідачем було здійснено оплату суми 3 475,06 грн. з призначенням платежу: "за медикаменти зг. накл. № 423007 від 08.05.23 - № 423005/4 від 08.05.23", з якої сума 1 029,97 грн., відповідно до п. 6.6 договору № ПК/128 була віднесена позивачем в якості оплати за видатковою накладною № 423007_0 від 08.05.2023.

Таким чином, станом на 23.05.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 4 494,70 грн., що підтверджується також підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.04.2023 по 30.06.2023.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 21.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" про стягнення основної заборгованості за поставлений товар по договору поставки № ПК/128 від 19.05.2014 на суму 4 494,70 грн.

За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 по справі № 908/2649/23 (суддя Ярешко О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" про стягнення основної заборгованості за поставлений товар по договору поставки № ПК/128 від 19.05.2014 на суму 4 494,70 грн. задоволені у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 98999/1 від 03.11.2023 ТОВ "Юнис" сплачено на користь ТОВ "Фармако" 7 178,70 грн. (призначення платежу: виконання рішення Господарського суду Запорізької області про справі № 908/2649/23 - ТОВ "Фармако" до ТОВ "Юнис", сплата 4 494,70 грн. заборгованості та 2 684,00 грн. судового збору).

09.11.2023 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ № 908/2649/23 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 у справі № 908/2649/23, яке набрало законної сили 03.11.2023.

У зв`язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано пеню за період з 24.05.2023 по 03.11.2023 у розмірі 904,11 грн. та 3% річних за період з 24.05.2023 по 03.11.2023 на суму 60,59 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правомірність визначення позивачем граничного строку оплати отриманого відповідачем товару на суму 4 494,70 грн. - 23.05.2023 встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 по справі № 908/2649/23.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, платіжним дорученням № 98999/1 від 03.11.2023 ТОВ "Юнис" сплачено на користь ТОВ "Фармако" 7 178,70 грн. (призначення платежу: виконання рішення Господарського суду Запорізької області про справі № 908/2649/23 - ТОВ "Фармако" до ТОВ "Юнис", сплата 4 494,70 грн. заборгованості та 2 684,00 грн. судового збору).

Тобто, відповідачем порушено умови договору.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами ст.625 ЦК України. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та, відповідно, отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, які належали до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правова природа 3% річних є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 24.05.2023 по 03.11.2023 у розмірі 60,59 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 24.05.2023 по 03.11.2023 у розмірі 904,11 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суду не надав.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно з п. 9.1. договору сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Пунктом 9.3. договору сторони також визначили, що обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором.

Однак, в порушення вищевказаних вимог відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання обставин, які спричинили несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки № ПК/128 від 19.05.2014.

Крім того, при розгляді справи № 908/2649/23 Господарським судом Запорізької області досліджувалось питання наявності форс-мажорних обставин при простроченні відповідачем оплати товару за договором поставки № ПК/128 від 19.05.2014 та встановлено відсутність для відповідача форс-мажорних обставин, які б могли відстрочити строки оплати за товар.

Разом з тим відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 90 % з посиланням на те, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом відповідача було отримання прибутку від роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення і супутніми товарами, однак після початку військових дій продажі значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Стягнення з відповідача штрафних санкцій не відповідає принципу справедливості. Стягнення з відповідача штрафних санкцій за оплачений але втрачений товар може призвести до фінансових ускладнень та зупинки роботи підприємства відповідача. Незначні порушення договірних зобов`язань не мало ніяких негативних наслідків для позивача.

Вказані твердження відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідач не надав достатніх доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки на 90 %. Крім цього, згідно довідки ТОВ "Фармако" № 134 від 26.12.2023, за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 ТОВ «Юнис» здійснило розрахунки за отриманий товар на загальну суму 331 788,98 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" (бул. Центральний, буд. 25, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 22136987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києва-Святошинський район, Київська область, 08133; код ЄДРПОУ 20037376) пеню у розмірі 904 (дев`ятсот чотири) грн. 11 коп., 3 % річних суму 60 (шістдесят) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.