Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/15478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/15478/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/15478/23

За позовом фізичної особи-підприємця Міхно Раїси Миколаївни;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a>;

про стягнення 444 197,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Міхно Раїса Миколаївна (далі також - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a> (далі також - відповідач) 444 197,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем була погоджена поставка товару (металеві вироби) без укладення договору у письмовій формі. На підставі рахунку на оплату №133 від 04.05.2023 позивачем було сплачено на користь відповідача 444 197,20 грн передплати за товар.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, поставлений 10.05.2023 відповідачем товар не відповідав замовленню покупця, з огляду на що позивач просить суд стягнути зазначену суму з відповідача внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань з поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15478/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/15478/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a>: 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, оф. 102 А, яку відповідач отримав 07.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем Міхно Раїсою Миколаївною (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані" (далі - відповідач) було укладено договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання наведеної угоди позивач, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 04.05.2023 №133 та згідно з платіжними дорученнями №551 та №552 від 09.05.2023, здійснив попередню оплату на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a> у загальному розмірі 444 197,20 грн за поставку погодженого між сторонами товару.

Як зазначає позивач, ним було виявлено невідповідність по кількості та якості замовленого та оплаченого товару, на підставі чого позивач відмовився приймати поставлений товар. Позивачем було складено акт про невідповідність від 21.06.2023 Вих. №224 та направлено відповідачу.

Водночас судом встановлено, що відповідач відповіді на отриманий акт про невідповідність не надав та поставку оплаченого товару в визначеній кількості та відповідної якості не здійснив.

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за досягнутими між сторонами домовленостями та не поставку на адресу позивача погодженого товару, листом №02-4/1 від 24.07.2023 фізична особа-підприємець Міхно Раїса Миколаївна звернулася до відповідача з вимогою поставити товар на суму 444 197,20 грн у семиденний строк, а уразі не поставки товару, повернути вказані грошові кошти на рахунок позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем, на виконання умов угоди, було виконано попередню оплату з поставки товару на суму 444 197,20, що підтверджується рахунком на оплату №133 від 04.05.2023 та платіжними інструкціями №551 та №552 від 09.05.2023.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення попередньої оплати товару в розмірі 444 197,20 грн свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 6 статті 269 Господарського кодекс України встановлено, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Як зазначено в частині 1 статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до частини 2 статті 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Як зазначено в частині 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 680 Цивільного кодексу України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Судом встановлено, що позивач вияв невідповідність по якості та кількості поставленого відповідачем товару, на підставі чого відмовився від отримання товару (металевих виробів).

Фізичною особою-підприємцем Міхно Раїсою Миколаївною було складено акт про невідповідність від 21.06.2023 Вих.№224, та направлено його відповідачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a> відповіді на отриманий акт про невідповідність не надало, поставку товару відповідної якості та визначеної кількості не здійснило.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як зазначалося раніше, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 24.07.2023 Вих.№02-4/1 поставити оплачений товар протягом семи днів, а у разі не поставки товару, повернути суму попередньої оплати розміром 444 197,20 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач вказану вимогу отримав, однак відповіді позивачу не надав, поставку товару не здійсни, попередню оплату у розмірі 444 197,20 грн позивачу не повернув. Доказів протилежного до суду від відповідача не надходило.

У той же час, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України, внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 444 197,20 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог фізичної особи-підприємця Міхно Раїси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a> про стягнення попередньої оплати у розмірі 444 197,20 грн.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до наявних матеріалів справи, 14.06.2023 між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Справар" (далі - адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1406/23-ПД-01 (далі - договір правничої допомоги), відповідно до п. 1.1. якого, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 5.1. договору правничої допомоги, клієнт зобов`язаний оплатити адвокатському об`єднанню надану правову допомогу та понесені фактичні витрати.

Пунктом 5.3. договору правничої допомоги встановлено, що у випадку, якщо адвокатським об`єднанням надано правову допомогу без підписання відповідної додаткової угоди, адвокатське об`єднання вправі зажадати від клієнта оплати наданих послуг у розмірі, встановленому у виданому адвокатським об`єднанням рахунку-фактурі. Оплата наданих послуг на підставі рахунку-фактури здійснюється у строк та в порядку, передбаченому п. 5.6 - 5.7. цього договору.

Згідно з п. 5.4. договору правничої допомоги, обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару також визначається в акті (актах) наданих послуг, які формуються адвокатським об`єднанням в міру необхідності та направляються на адресу клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються уповноваженій особі під розписку.

Як встановлено в п. 5.6. договору правничої допомоги, оплата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом шляхом переказу грошових коштів на безготівковий рахунок адвокатського об`єднання у строк, узгоджений сторонами, але не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг, якщо інший порядок оплати не визначений у додатковій угоді до цього договору. Клієнт повинен забезпечити ідентифікацію платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів адвокатському об`єднанню шляхом зазначення у рядку "Призначення платежу" реквізитів цього договору та за необхідністю інших ідентифікуючих ознак (реквізити акту наданих послуг, рахунку, додаткової угоди тощо).

Відповідно до п. 5.7. договору правничої допомоги, до обсягу фактичних витрат, які адвокатське об`єднання понесло у зв`язку з виконанням умов цього договору і підлягають відшкодуванню клієнтом, входить оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатським об`єднанням, добові (у межах території України) у розмірі 700,00 грн (сімсот гривень) за кожен календарний день, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу документів, телефонних розмов тощо. Перелік та розмір фактичних витрат визначаються у рахунку-фактурі та/або акті (актах) наданих послуг.

24.01.2023 між адвокатським об`єднанням та адвокатом Канунніковим Дмитром Олександровичем було укладено договір про співпрацю №24/01-2023-1 відповідно до п. 1.1. якого, адвокатське об`єднання на підставі ч. 6 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI залучає адвоката Кануннікова Дмитра Олександровича до виконання договорів про надання правової допомоги, укладених між адвокатським об`єднанням та фізичною або юридичною особою, державою, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

20.09.2023 між адвокатським об`єднанням та адвокатом Канунніковим Дмитром Олександровичем було укладено додаткову угоду №1 до договору про співпрацю №24/01-2023-1, в якій встановлено, що відповідно до п. 1 вказаної угоди, адвокатське об`єднання у відповідності до положень ч. 6 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, пунктів 1.1., 2.1. договору №24/01-2023-1 про співпрацю від 24.01.2023, укладеного між адвокатським об`єднанням та адвокатом Канунніковим Дмитром Олександровичем, залучає адвоката Кануннікова Дмитра Олександровича до договору №1406/23-ПД-01 про надання правової (правничої) допомоги від 14.06.2023 року.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем акт наданих послуг № 164 від 28.09.2023 складений адвокатським об`єднанням на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №1406/23-ПД-01, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало позивачу послуги з правової допомоги на загальну суму 20 000,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач здійснив оплату за надані послуги з правової допомоги на суму 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №627 від 28.09.2023.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту другого частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшено до 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал компані"</a> (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, оф. 102 А, ідентифікаційний код 44931448) на користь фізичної особи-підприємця Міхно Раїси Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 444 197 (чотириста сорок чотири тисячі сто дев`яносто сім) грн 20 коп. попередньої оплати, 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят два) грн 96 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко