Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/14957/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/14957/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14957/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про";

про стягнення 45 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" суму боргу в розмірі 45 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані частковою несплатою відповідачем заборгованості за поставлену програмну продукцію у розмірі 45 000,00 грн згідно рахунку-фактури № ОС000106466 від 01.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14957/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/14957/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про": 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео.Про": 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" (далі - відповідач) був укладений договір поставки програмної продукції в спрощений спосіб.

Позивач, на виконання умов угоди, закуповував програмну продукцію G Suite (Workspace) у формі підписок в електронному вигляді, строком на 1 рік, виробником якої є компанія Google EMEA Limited (далі - Google). Даний тариф передбачає передплату з користування програмною продукцією на 1 рік, без можливості відмовитись від користування підпискою або зменшити кількість облікових записів, за які вже було здійснено попередню оплату.

Позивачем, відповідно до зобов`язань, які виникли у нього перед відповідачем, було поставлено програмну продукцію G Suite (Workspace) виробника Google у вигляді електронних підписок на загальну суму 333 896,62 грн за загальний період 2020 - 2023 років, з них: у 2020 році було поставлено програмну продукцію на загальну суму 10 958,99 грн, що підтверджується актом прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt000129 від 31.01.2020 та рахунком-фактури № ВК093266 від 17.01.2020; у 2021 році поставлено програмну продукцію на загальну суму 41 081,04 грн, що підтверджується актами прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt000196 від 31.01.2021 та №Vt003311 від 31.10.2021, а також рахунками-фактури №ОС096467 від 11.01.2021 та № ОС099519 від 01.10.2021; у 2022 році поставлено програмну продукцію на загальну суму 60 602,19 грн, що підтверджується рахунком-фактури №ОС000100856 від 21.01.2022.

Відповідач, в свою чергу, своєчасно здійснював оплату за поставлену програмну продукцію, відповідно до виписок з рахунку позивача №9 від 21.01.2020, №460 від 12.01.2021, №956 від 04.10.2021, №1091 від 25.01.2022.

Як зазначає позивач, ним за 2023 рік було поставлено відповідачу програмну продукцію на загальну суму 221 254,40 грн, відповідно до рахунків-фактур № ОС000104711 від 09.01.2023 та №ОС000106466 від 01.06.2023, однак відповідач зобов`язання з оплати поставленого йому товару виконав частково, в результаті чого утворилась заборгованість у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" на суму 45 000,00 грн.

Водночас судом встановлено, що позивач частково оплачений відповідачем товар, поставив у погодженому сторонами порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до актів прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді, підписаних сторонами, №Vt000129 від 31.01.2020, №Vt000196 від 31.01.2021, №Vt003311 від 31.10.2021 позивач поставив, а відповідач отримав оплачену програмну продукцію.

Суд встановив, що акт прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді № Vt000295 від 31.01.2022 на суму 60 602,19 грн, відповідачем не був підписаний, однак поставлену програмну продукцію оплатив у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку позивача № 1091 від 25.01.2022.

Всі наступні акти прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt0001276 від 31.01.2023 та №Vt001819 від 30.06.2023 та рахунки-фактури № ОС000104711 від 09.01.2023 та №ОС000106466 від 01.06.2023, сторонами було погоджено направляти в електронній формі через систему обміну електронних документів M.E.Doc.

Відповідно до наявних матеріалів справи, рахунок-фактури № ОС000104711 від 09.01.2023 та акт прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt0001276 від 31.01.2023, були направлені та доставлені відповідачу 17.04.2023, відповідно до протоколу руху документа/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій. Відповідач в свою чергу сплатив поставлений йому товар на суму 91 904,00 грн, згідно з випискою з рахунку позивача №1541 від 12.01.2023, однак акт прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt0001276 від 31.01.2023 в системі обміну електронними документами M.E.Doc не підписав.

На виконання умов поставки товару відповідачу, позивач отримав та оплатив програмну продукцію від виробника - компанії Google, що підтверджується рахунком-фактури №4753548986 від 30.06.2023 та платіжною інструкцією №446 від 05.07.2023, що містяться в матеріалах справи.

Судом, з наявних матеріалів справи, встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt001819 від 30.06.2023 та рахунку-фактури №ОС000106466 від 01.06.2023 направленого через систему обміну електронними документами M.E.Doc, позивач поставив програмну продукцію відповідачу на загальну суму 129 350,40 грн. Однак відповідач, в свою чергу, отриманий акт в електронній системі M.E.Doc не підписав, а отриману продукцію, відповідно до виписок з рахунку позивача №256 від 03.07.2023 та №318 від 29.07.2023 оплатив частково.

Суд зазначає, що дані дії, зі сторони відповідача, визначаються як конклюдентні, так як відповідач свій обов`язок зі сплати поставленого товару відповідно до наявних в матеріалах справи виписок з рахунку позивача виконував без заперечень.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалось раніше, факт поставки товару позивачем на загальну суму 129 350,40 грн підтверджений актом прийому-передачі програмної продукції в електронному вигляді №Vt001819 від 30.06.2023 та відповідачем не спростований.

Проте відповідач, зобов`язання щодо сплати отриманого товару, виконав частково, в результаті чого утворилась заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 45 000,00 грн, що підтверджується довідкою про взаєморозрахунки за період з 01.01.2020 по 01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео.Про".

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.09.2023 №В/2023/09/1815 з метою досудового врегулювання конфлікту, в якій заявив вимогу сплатити кошти за поставлений товар у розмірі 45 000,00 грн.

Відповідач отримав вказану претензію відповідно до протоколу руху документа/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій 17.09.2023 в системі електронного документообігу M.E.Doc, проте на момент подачі позовної заяви до суду, зворотної відповіді не надав.

Листом від 05.10.2023 №10/23-01 відповідач звернувся до позивача, і зазначив, що загальна вартість поставлених послуг на 12 місяців повинна була скласти 129 350,40 грн, проте фактичний період користування поставленої йому програмної продукції склав 3 місяці: з 01.06.2023 по 31.08.2023. На підставі цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" просить повернути зайво перераховані кошти в перерахунку на дні користування у розмірі 84 350,40 грн, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: червень 2023 - вересень 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" за рахунком-фактурою №ОС000106466 від 01.06.2023, підписаного відповідачем у сервісі Вчасно.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 11.10.2023 №В/2023/10/1859, в якому зазначив, що отримана відповідачем послуга на 12 місяців, не підлягає зупиненню, перериванню чи відмові від користування. Також позивач зазначив, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по стану за період:01.01.2023 - 11.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео.Про", підписаного позивачем у сервісі Вчасно, заборгованість відповідача на користь позивача становить 45 000,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України, внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Однак станом на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів сплати грошових коштів за поставлений товар у добровільному порядку на суму 45 000,00 грн.

Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 45 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" про стягнення заборгованості у розмірі 45 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 43433513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Ай Ті"</a> (01113, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 44Б, оф. 4, ідентифікаційний код 39427231) 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко