Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/15416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/15416/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/15416/23

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн";

про стягнення 300 188,77 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн" грошові кошти у розмірі 300 188,77 грн, у тому числі: заборгованість по поверненню грошових коштів у розмірі 295 000,00 грн; пеню у розмірі 4 849,32 грн та 3 відсотки річних у розмірі 339,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору №271/232-1 від 30.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15416/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику позивача та поверненням конверту, який направлявся на адресу відповідача.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/15416/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн": 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 48/50, корпус 2К, проте, за даними офіційного сайту Укрпошти, з указаної адреси поштове відправлення повернулось на адресу суду, відповідно до номеру поштового відправлення: 0600051792804.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн": 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 48/50, корпус 2К.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 між Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коатінгс Юкрейн" (далі - відповідач, постачальник), було укладено договір №271/232-1 (далі - договір) відповідно до п 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію в кількості та по ціні відповідно до специфікації: компаунд заливний ЗЛК-15 ТУ АДИ 214-85; 16 шт.; сума - 316 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною. У випадку зміни ціни на продукцію сторони підписують додаткову угоду, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що загальна сума договору на момент його підписання становить 316 000 грн (триста шістнадцять тисяч грн 00 коп.).

Як встановлено п. 2.3 договору, умови оплати - 100% попередня оплата, на підставі платіжної вимоги постачальника. Після перерахування грошей на рахунок постачальника, ціна на оплачену продукцію зміні не підлягає.

Згідно з п. 3.1. договору, строк поставки продукції протягом 20 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При відвантаженні продукції обов`язкова наявність пакета наступних документів: ТТН №1-ТТН, рахунок-фактура, сертифікат якості виготовлювача.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 6.4 договору зазначено, що при порушенні строку поставки продукції постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленої продукції за кожний календарний день прострочення. При передоплаті й у випадку порушення строку поставки продукції покупець має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник зобов`язаний перерахувати гроші в 10-ти денний строк з моменту пред`явлення вимоги про повернення. Інакше постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від вимагаємої суми за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до п. 6.5. договору, сплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором у повному обсязі.

Згідно з п. 9.1. договору, термін дії даного договору №271/232-1 від 30.12.2021 з моменту підписання до 30.06.2022.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, здійснив оплату за товар на суму 316 000,00 грн, однак відповідач відповідно до умов договору та в установлені строки поставку оплаченого товару не здійснив.

Відповідач, в свою чергу, через неможливість поставки товару, зобов`язався поетапно повернути кошти з попередньої оплати.

Як зазначає позивач, відповідач кошти за попередню оплату поставки товару повернув частково.

Станом на дату подачі позову, заборгованість у відповідача перед позивачем становить 295 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №271/232-1 від 30.12.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як зазначалось раніше, відповідно до п. 2.3 договору, умови оплати - 100% попередня оплата, на підставі платіжної вимоги постачальника. Після перерахування грошей на рахунок постачальника, ціна на оплачену продукцію зміні не підлягає.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату, відповідно до договірних умов, на суму 316 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №93 від 12.01.2022.

Згідно з п. 3.1. договору, строк поставки продукції протягом 20 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При відвантаженні продукції обов`язкова наявність пакета наступних документів: ТТН №1-ТТН, рахунок-фактура, сертифікат якості виготовлювача.

Однак відповідач, відповідно до матеріалів справи, поставку товару в установлений договором строк не здійснив, а суму попередньої оплати зобов`язався повернути поетапно, про що повідомив позивача листом №24.06-1 від 24.06.2022.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач користуючись своїм правом вимоги, звернувся до відповідача з відповідним листом №157/604 від 31.07.2023 в якому просить повернути грошові кошти на суму 306 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.4 договору зазначено, при передоплаті й у випадку порушення строку поставки продукції покупець має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник зобов`язаний перерахувати гроші в 10-ти денний строк з моменту пред`явлення вимоги про повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вказану вимогу 22.08.2023.

Таким чином, постачальний був зобов`язаний повернути попередню оплату позивачеві у строк по 04.09.2023.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків між Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коатінгс Юкрейн", станом на 01.10.2022 заборгованість відповідача на користь позивача становила 306 000,00 грн.

Як вказує позивач, 24.08.2023 постачальник сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн, однак доказів такої сплати матеріали справи не містять.

Відповідно до наявних матеріалів справи, судом встановлено, що від відповідача кошти на суму 306 000,00 грн, як і на будь-яку іншу суму не надходили. Доказів протилежного відповідач до суду не направляв.

Однак позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем, на момент подачі позову до суду становить 295 000,00 грн з урахуванням оплати від 24.08.2023.

За приписами частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та те, що загальна сума грошового зобов`язання відповідача, яка складає 295 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн" про стягнення заборгованості з повернення попередньої плати у розмірі 295 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 339,45 грн 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення відповідачем зобов`язання з повернення грошових коштів, враховуючи приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 339,45 грн.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4 849,32 грн.

Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Пунктом 6.4 договору зазначено, що при порушенні строку поставки продукції постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленої продукції за кожний календарний день прострочення. При передоплаті й у випадку порушення строку поставки продукції покупець має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник зобов`язаний перерахувати гроші в 10-ти денний строк з моменту пред`явлення вимоги про повернення. Інакше постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від вимагаємої суми за кожний календарний день прострочення.

Суд, беручи до уваги положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання, приходить до висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 4 849,32 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероспейс Коантінгс Юкрейн" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 48/50, корпус 2К, ідентифікаційний код 44495759) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Криворізька, будинок 1, ідентифікаційний код 14308368) 295 000 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 339 (триста тридцять дев`ять) грн 32 коп. трьох процентів річних, 4 849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн 32 коп. пені та 4 502 (чотири тисячі п`ятсот два) грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко