Рішення

від 24.01.2024 по справі 910/17736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/17736/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКМІТ»

про стягнення 15.542,28 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

20.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКМІТ» про стягнення 15.542,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 32 від 17.05.2022 позивач виконав роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобіля відповідача на загальну суму 7.355,23 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт № W129101/121020150 від 23.08.2023. Умовами п. 4.2 договору встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться відповідачем по факту виконання робіт, в строк не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт. Станом на сьогоднішній день, на поточний рахунок позивача гроші не надходили. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 15.542,28 грн, з яких 7.355,23 грн основного боргу, 481,20 грн пені, 7.355,23 грн штрафу та 30% річних в розмірі 350,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17736/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.11.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 24.11.2023 о 15:24 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на викладене, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.12.2023 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 24.11.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКМІТ» (відповідач, замовник) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 32 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язався здійснювати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту (далі - роботи) автомобіля(ів), власником яких є замовник та/або щодо яких він має право володіння і користування, а замовник зобов`язався прийняти автомобіль після здійснення виконавцем робіт та оплатити виконані роботи у строки та на умовах, що вказані у цьому договорі. Перелік автомобілів замовника вказується у додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору, проте не є вичерпним.

У додатку № 1 до договору наведено наступний автомобіль: марка авто Fiat Tipo, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість виконаних робіт автомобіля, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7.355,23 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 481,20 грн пені, 7.355,23 грн штрафу та 30% річних в розмірі 350,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно з п. 9.2 договору якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії цього договору та/або кожного наступного календарного року (при подальшій автоматичній пролонгації договору) жодна із сторін не надішле письмове повідомлення іншій стороні про зміну або небажання продовжувати дію цього договору на інший термін, дія цього договору продовжується на тих же умовах автоматично на кожний наступний календарний рік.

Доказів того, що однією із сторін договору виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини шляхом надіслання відповідного повідомлення іншій стороні сторонами не подано, а отже договір є чинним.

Відповідно до п. 3.1 договору при прийняття автомобіля від замовника для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, сторонами складається акт прийняття-передачі автомобіля (його складових). При цьому виконавцем перевіряється (встановлюється) технічний стан автомобіля (його складових), а також здійснюється огляд автомобіля на предмет наявності зовнішніх пошкоджень і дефектів, про що зазначається в акті.

Згідно акту прийняття-передачі W129101 від 23.08.2023 відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль марки Fiat Tipo, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 для здійснення виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з п. 4.1 договору вартість робіт з ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля за цим договором складаються з вартості нормативного часу роботи помноженої на кількість необхідного нормативного часу, необхідних запчастин і витратних матеріалів та зазначається виконавцем в акті виконаних робіт та рахунку-фактурі (за необхідності).

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 3.8 договору після закінчення робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт.

23.08.2023 між позивачем та відповідачем складно акт виконаних робіт № W129101/121020150, відповідно до якого позивачем виконано ремонтні роботи автомобіля марки Fiat Tipo, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 на загальну суму 7.355,23 грн.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт у строк до 28.08.2023 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість робіт в строки та на умовах, встановлених у ст. 4 цього договору.

Проте, матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату виконаних робіт у повному обсязі на суму 7.355,23 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті виконаних робіт не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 7.355,23 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за виконані роботи у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2 договору за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної Облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 481,20 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 481,20 грн пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочення замовником оплати відповідного акту виконаних робіт згідно умов цього договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

Оскільки мало місце прострочення оплати виконаних робіт більше ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.355,23 грн штрафу.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь нараховані на суму боргу 7.355,23 грн за період з 29.08.2023 по 25.10.2023 30% річних у розмірі 350,62 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 6.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцять відсотків.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 30% річних у розмірі 350,62 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКМІТ» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 37226300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28, код ЄДРПОУ 30979427) 7.355 (сім тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 23 коп. основного боргу, 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 20 коп. пені, 7.355 (сім тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 23 коп. штрафу, 350 (триста п`ятдесят) грн. 62 коп. 30% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова