Рішення

від 05.02.2024 по справі 911/441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/441/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка"

07600, Київська область, селище міського типу Згурівка, вулиця Київська, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 41652590;

до Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни

АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №393/23 від 13.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" до Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 №_20_/2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2023 позовну заяву (вх. №393/23 від 13.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" до Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни про стягнення заборгованості залишено без руху та надана можливість позивачу виправити недоліки позовної заяви, у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали, шляхом направлення на адресу суду письмових пояснень із зазначенням вірного реєстраційного номеру облікової картки платника податків Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, надіслання копій цих пояснень відповідачу листом з описом вкладення та надання суду доказів такого надіслання.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №4076/23 від 02.03.2023) про усунення недоліків позовної заяви та письмові пояснення (вх. №4077/23 від 02.03.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 позовну заяву (вх. №393/23 від 13.02.2023) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/441/23, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлені строки на подання відзиву (п`ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали про відкриття провадження у справі), позивачу відповіді на відзив (до 14.04.2023) та відповідачу заперечень на відповідь на відзив (до 28.04.2023).

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на юридичні адреси сторін, що зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлені копії зазначеної вище ухвали суду від 13.03.2023 рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема відповідачу - 15.03.2023, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції суду вих.№108 на зворотньому боці документа та штамп на конверті з відміткою.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу суду про відкриття провадження від 13.03.2023 у справі № 911/441/23 відповідач не отримала, копія ухвали суду повернулась на адресу суду із відміткою відділення пошти - лист «повертається» з причин «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, судом також надіслано копію ухвали суду від 13.03.2023 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка", яку отримано останнім 23.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103283436105.

03.04.2023 за вх.№6283/23 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення з додатками.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд встановив:

1. Правовідносини сторін

01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Боб Людмилою Степанівною (далі - замовник, відповідач) укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №20-/-2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії), відповідно до пункту 1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання надати споживачу теплову енергію для опалення приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, селище міського типу Згурівка, вулиця, вулиця Центральна, 6, споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за отриману теплову енергію (код ДК 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція) в обсягах, визначених даним договором за встановленими відповідними компетентними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором; одиницею виміру теплової енергії є 6,8 Гкал.

Пунктом 3. договору закріплюється ціна на теплову енергію. Так, передбачено, що тарифом на теплову енергію є грошове вираження витрат на постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал). Вартість 1 Гкал на момент укладання договору становить 1828,11 грн. без ПДВ. З урахуванням чинного на момент підписання даного договору тарифу теплової енергії, вартість договору становить 14382,00 грн. без ПДВ. У разі зміни регульованих цін (тарифів), які застосовуються у договорі, істотні умови договору можуть змінюватися шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Відповідно до підпункту 4.4. договору, опалювальний період 2020-2021 років: щомісячно з першого по останнє число кожного місяця у період з 15.10.2020 по 30.04.2021.

Пунктом 6. договору встановлений порядок розрахунків.

Підпунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з підпунктом 6.5. договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20 числа наступного за рахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.

Підпунктом 6.7. договору передбачено, що приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за рахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Відповідно до підпункту 11.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України. А також інших чинних нормативно-правових актів законодавства України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.10.2023 (підпункт 15.2. договору).

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає та звертає увагу на такі обставини.

На виконання підпунктів 6.5., 6.7. договору позивачем складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, які, в подальшому, передані відповідачу нарочно, але відповідачем вищезазначені документи не підписані, не оплачені, заперечень на них не надано.

Так, позивачем за спірний період складені такі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ0000128 від 01.11.2021 на 340,72 грн.;

№ОУ0000158 від 30.11.2021 на 2352,74 грн.;

№ОУ0000187 від 30.12.2021 на 3650,94 грн.;

№ОУ0000017 від 31.01.2022 на 3799,44 грн.;

№ОУ0000060 від 31.03.2022 на 1602,45 грн.

Всього на суму 11746,29 грн.

Також позивач звертає увагу на акт взаємних розрахунків станом на 23.05.2022 між сторонами за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №20-/-2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії), який містить інформацію про заборгованість відповідача на користь позивача у розмірі 11746,29 грн., проте, не містить підпису відповідача.

12.09.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 08.09.2022 вих.№08/09-1 про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №20-/-2020, яка була повернута поштою за закінченням терміну зберігання на адресу відправника.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч умовам договору, у зазначений період не сплатив вартість за споживання теплової енергії, хоча договор і був підписаний обома сторонами і заперечень з боку споживача, в частині невиконання обов`язків теплопостачальної організації, не надходило.

Виходячи з вищезазначеного, позивач заявляє до стягнення з відповідача суму заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 №_20_/2020) у розмірі 11746,29 грн. Також позивачем заявлені до стягнення судові витрати: сплачена сума судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу 10000,00 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення 15.03.2023, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції суду вих.№108 на зворотньому боці документа та штамп на конверті з відміткою. Однак, як свідчать матеріали справи, ухвалу суду про відкриття провадження від 13.03.2023 у справі № 911/441/23 відповідач не отримав, копія ухвали суду повернулась на адресу суду із відміткою відділення пошти - лист «повертається» з причин «за закінченням терміну зберігання».

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.

Як зазначено судом вище, ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом 15.03.2023.

Відповідач проігнорував поштове судове повідомлення. Вказаний факт підтверджується листом з відміткою відділення пошти на конверті - лист «повертається» з причин «за терміном зберігання».

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 3 вказаного Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак, суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, яка містить достатню кількістю документів, що мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Таким чином, відповідач мав можливість, по-перше, бути обізнаним про наявність судового провадження щодо нього, по-друге, дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав усі наявні можливості вчинити певні дії для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

5.2. Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 №_20-/-2020 у розмірі 11746,29 грн.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 4.4. договору, опалювальний період 2020-2021 років визначений: щомісячно з першого по останнє число кожного місяця у період з 15.10.2020 по 30.04.2021.

Пунктом 6. договору встановлений порядок розрахунків.

Підпунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. Розрахунковий період є календарний місяць.

Згідно з підпунктами 6.5. договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20 числа наступного за рахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання передачі наданих послуг.

Підпунктом 6.7. договору передбачено, що приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за рахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Суд зауважує, що позивачем у прохальній частині позову заявлені до стягнення 11746,29 грн. за спірний період саме в якості заборгованості за спожиту теплоенергію, що підтверджується виставленими позивачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підтверджують суму заборгованості.

Також матеріали справи містять копію акта взаємних розрахунків станом на 23.05.2022 між сторонами за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №20-/-2020, про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії), який містить інформацію про заборгованість на користь позивача у розмірі 11746,29 грн.

12.09.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 08.09.2022 вих.№08/09-1 про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №20-/-2020, яка була повернута за закінченням терміну зберігання на адресу відправника.

Виходячи з вищезазначеного, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач за поставлену теплову енергію у спірний період не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11746,29 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, сплату заявленої позивачем суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано, натомість позивачем надані як докази вірності розрахунку вартості теплової енергії у спірний період: встановлення відповідного тарифу Згурівською селищною радою Броварського району Київської області, методики розрахунку та докази знімання показників лічильника, так і докази належного повідомлення про вартість теплової енергії відповідача, що за умовами пункту 6. договору між сторонами, за відсутності заперечень відповідача, є підставою для сплати вказаної у них вартості.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні правові позиції, зокрема, зазначаються у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Суд також зауважує, що у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №914/249/21, зокрема, зазначається таке: «У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.».

Як зазначалось вище, відповідач мав можливість отримати ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 для захисту своїх інтересів, але не надав своїх аргументів чи доводів, які б спростовували твердження позивача щодо наявної заборгованості зі сплати за теплоенергію або спростувати дії позивача в частині, що суперечать умовам договору. Враховуючи дані обставини, суд вважає аргументи позивача переконливими, а надані ним докази вагомими та вірогідними.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 11746,29 грн. заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 №_20_/2020.

5.3. Щодо відшкодування відповідачем витрат позивача на правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підстав статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У позовній заяві позивачем заявляється про відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., на підтвердження чого долучені: договір про надання правової допомоги від 23.01.2023, де визначений гонорар адвоката у розмірі 10000,00 грн. та акт здачі-приймання послуг від 25.01.2023, за яким між позивачем та адвокатом погоджено прийняття послуг без зауважень, а також надано ордер адвоката від 03.02.2023 №1346516 і платіжну інструкцію №2 від 30.01.2023 про фактичну сплату позивачем гонорару адвокату у розмірі 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., відповідачем належність цієї суми не заперечена, при цьому, суд вважає таку вартість послуг адвоката співмірною із ціною позову, з огляду на її незначний розмір, оскільки в протилежному випадку, нівелюється принцип за яким сторона, що програла, компенсує іншій стороні її реальні судові витрати у справах із ціною позову, нижчою, ніж реальна вартість послуг адвоката.

6. Результати розгляду справи

6.1. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судового збору

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №393/23 від 13.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" до Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боб Людмили Степанівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" (07600, Київська область, селище міського типу Згурівка, вулиця Київська, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 41652590) 11746,29 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок шість гривень двадцять дев`ять копійок) заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) від 01.11.2020 №_20_/2020, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору за подання позову та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат позивача на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05.02.2024.

Суддя С.О. Саванчук