Рішення

від 24.01.2024 по справі 917/1769/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 917/1769/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 02910060, в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 35, м. Гребінка, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13956272

до Почаївської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області, вул. Лесі Укранки, 42, с. Почаївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37423 код ЄДРПОУ 23548373 та

Селянського фермерського господарства «Україна», пров. Садовий, 18-а, с. Слободо-Петрівка, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21061081

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

за участю представників сторін:

від прокуратури: Василенко Ю. М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів 1-2: не з`явились.

Обставини справи: Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради до Почаївської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянського фермерського господарства «Україна», в якому просить:

1. Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 1 від 20.05.2021 укладений Почаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області та СФГ «Україна»;

2. Зобов`язати СФГ «Україна» (Полтавська область, Лубенський район, с. Слободо-Петрівка, пров. Садовий, 18-а, код ЄДРПОУ 21061081) передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320886602:02:001:0039 Почаївській гімназії Гребінківської міської ради, а Почаївську гімназію прийняти дану земельну ділянку.

Прокуратура обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оспорюваний договорів є удаваним, оскільки за своєю суттю не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому він підлягає визнанню недійсним. Цей правочин вчинено сторонами з метою приховати договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності.

Між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є вирощування та отримання у власність врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність свідчать про те, що останні фактично уклали договір суборенди земельної ділянки, а відтак, до спірних правочинів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 13275 від 18.10.2023) проти позову заперечує. Зокрема вказує, що мета договору повністю відповідають цільовому призначенню земельної ділянки а саме: для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

Вказує, що гімназія не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов`язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв`язку з чим було залучено до співпраці СФГ «Україна»; посилається на частину 6 статті 80 Закону України «Про освіту» відповідно до якої майно закладів освіти яке не використовується може бути вкладом у спільну діяльність; освітній процес в закладах середньої освіти проводиться з використанням технологій дистанційного навчання, у зв`язку з чим на спірній земельній ділянці навчальні заходи не проводились; вказує, що відповідно до пунктів 6.1-6.3 спірного договору ведення спільних справ здійснюється за взаємною згодою сторін, рішення приймаються на зборах представників Сторін або шляхом опитування (обміну листами, телеграфними або факсимільними повідомленнями), проте доказів проведення відповідних зборів, або листування, тощо не надає; керівництво спільною діяльністю за договором доручається СФГ «Україна»; зазначає про відсутність державної реєстрації договору, яка є обов`язковою умовою для договору оренди, у зв`язку з чим договір не має ознак договору оренди.

Прокуратура у відповіді на відзив (вх. № 13636 від 25.10.2023) заперечує проти доводів відповідача, зокрема зазначає, що зі спірного договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від укладення договору, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ «Україна», який отримав цю ділянку без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний її звільнити.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:20 08.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1769/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 20.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 09:00 24.01.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

На території Гребінківської ОТГ, Лубенського району розміщується заклад освіти Почаївська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області.

Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та для ведення сільського господарства навчальний заклад має у постійному користуванні земельну ділянку загальною площею 20,12 га, яка розміщена у с. Бесідівщина Гребінківської ОТГ Лубенського району Полтавської області та перебуває у комунальній власності Гребінківської об`єднаної міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради Полтавської області.

Кадастровий номер земельної ділянки 5320886602:02:001:0039, цільове призначення для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

Право комунальної власності на земельну ділянку площею 5,0002 га, з кадастровим номером 5320886602:02:001:0039 за Гоголівською селищною радою не зареєстровано.

Однак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначає, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Отже, вказана земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади.

Встановлено, що право постійного користування зазначеною земельною ділянкою набуто на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 224445 від 18.03.2008, виданого Ульяновській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області згідно з рішенням 8 сесії 5 скликання Ульяновської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 07.08.2007.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2016 «Про перейменування окремих населених пунктів» село Ульяновка Гребінківського району Полтавської області перейменовано на село Почаївка Гребінківського району Полтавської області.

У зв`язку із вказаним Ульяновську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області перейменовано (без зміни форми юридичної особи) на Почаївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Гребінківський район Полтавської області та утворено Лубенський район (з адміністративним центром у місті Лубни), до складу якого включено територію Гребінківської міської територіальної громади.

У зв`язку із вказаним Почаївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області на підставі рішення 42 (позачергової) сесії 7 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 1389 від 27.11.2020 «Про прийняття об`єктів із спільної власності територіальних громад Гребінківського району у власність Гребінківської міської територіальної громади» прийнято у власність Гребінківської міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради та перейменовано (без зміни форми юридичної особи) на Почаївську загальноосвітню школу I- III ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області.

На підставі рішення 8 (позачергової) сесії 8 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 461 від 27.04.2021 «Про реорганізацію, ліквідацію закладів освіти Гребінківської міської ради» Почаївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області реорганізовано шляхом перетворення з 01.09.2021 у Почаївську гімназію Гребінківської міської ради Полтавської області.

Отже, Почаївська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області на теперішній час за правилами правонаступництва володіє правами та обов`язками щодо користування земельною ділянкою 20,12 га, яка розміщена у с. Бесідівщина Гребінківської ОТГ Лубенського району Полтавської області та передана закладу освіти у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 224445 від 18.03.2008, виданого Ульяновській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області згідно з рішенням 8 сесії 5 скликання Ульяновської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 07.08.2007.

Водночас зазначене право не зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому законом порядку.

Однак відповідно до відомостей з поземельної книги, спірна земельна ділянка віднесена до комунальної власності (а. с. книги 11).

20.05.2021 Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Гребінківської міської, ради Полтавської області (сторона-1) та Селянське фермерське господарство «Україна» (сторона-2) уклали договір № 1 про спільну діяльність. Предметом договору є спільний обробіток земельної ділянки площею 20,12 га, яка належить Почаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 224445 від 18.03.2008, для досягнення наступних господарських цілей: для навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства; отримання сільськогосподарської продукції; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації та ерозії земельної ділянки; надання теоретичних знань та практичних навичок учням у сфері сільського господарства.

Згідно з положеннями статуту Почаївської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Почаївка Гребінківської міської ради Полтавської області (далі Статут), затвердженого рішенням 5 сесії 8 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області №114 від 27.01.202І Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (далі заклад освіти), створено рішенням 42 сесії Гребінківської міської ради VII скликання від 27.11.2020 № 1389 «Про прийняття об`єктів із спільної власності територіальних громад Гребінківського району у власність Гребінківської міської територіальної громади» шляхом перейменування Почаївської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області у Почаївську загальноосвітню школу III ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, яка знаходиться в комунальній власності Гребінківськї міської ради.

Заклад освіти є правонаступником майна, прав і обов`язків Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради (пункт 1.1 положення Статуту).

В пункті 1.4 Статуту визначено, що засновником Почаївської гімназії є Гребінківська міська рада Полтавської області.

Згідно з пунктом 5.1 Статуту матеріально-технічна база закладу освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності.

Положеннями пункту 5.6 Статуту визначено, що заклад освіти має земельну ділянку, де розміщуються спортивні та ігрові майданчики, навчально - дослідна ділянка, зона відпочинку, господарські будівлі та сільськогосподарські угіддя.

Відповідно до пункту 5.3 Статуту заклад освіти користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Згідно зі статтею 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти належить, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Частиною 4 статті 80 Закону визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Згідно з витягом з державного, реєстру юридичних осіб Міністерства Юстиції України основним та єдиним видом діяльності Почаївської гімназії є 85.31 - загальна середня освіта.

Вказане не передбачає, що навчальний заклад може брати участь у обробітку землі.

Згідно з пунктом 1.1 договору про спільну діяльність № 1 від 20.05.2021 Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області є закладом освіти, який фінансується з місцевого бюджету із цільовим використанням отриманих бюджетних коштів і в силу свого статусу не є сільськогосподарським підприємством та не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов`язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв`язку з чим, для забезпечення цієї мети залучає до співпраці у формі спільної діяльності з обробітку земельної ділянки сторону - 2, яка є сільгоспвиробником, створеним у відповідній організаційно-правовій формі фермерського господарства.

Відповідно до пункту 1.2 договору про спільну діяльність сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері спільного використання земельної ділянки площею 20,12 га, яка належить навчальному закладу на праві постійного користування для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

Разом з тим, основним видом діяльності СФГ «Україна» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (квед - 01.11)).

Серед допоміжних видів діяльності СФГ «Україна» освітня діяльність відсутня.

За наданою інформацією Почаївською гімназією, заходи спільної діяльності не проводились; техніка для обробітку землі сільськогосподарського призначення в Почаївській гімназії відсутня; договір № 1 від 20.05.2021 про спільну діяльність затверджено начальником відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Л. М. Радченко.

Також необхідно зазначити, що у зв`язку зі зростанням захворюваності на СОVID-19 освітній процес у закладах загальної середньої освіти проводиться із використанням технологій дистанційного навчання.

Відповідно до Указу Президента № 62/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України введено та діє воєнний стан, у зв`язку із чим, освітній процес у закладах загальної середньої освіти також проводиться із використанням технологій дистанційного навчання.

Зазначені обставини унеможливлюють проведення будь-яких навчальних заходів на спірній земельній ділянці та вказують на усвідомлення сторонами договору неможливості проведення освітнього процесу та спільної діяльності вже при укладенні договору про спільну діяльність.

Отже, вказана земельна ділянка не використовувалася та не використовується для провадження видів діяльності, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, як визначено статтею 80 Закону України «Про освіту».

Прокурором було скеровано запит до відділу освіти № 53/2-5932 вих 23 від 16.08.2023 де серед інших питань було поставлено питання чи надавала згоду міська рада на укладення спірного договору, водночас з наданої на цей запит закладом освіти відповіді встановлено, що спірний договір затверджувався начальником відділу освіти.

Відповідно до пункту 1.4 договору сторони можуть надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомоги.

Положеннями пункту 2.4 договору визначено, що сторона-1 зобов`язується надати під сумісне виробництво землю площею 20,12 га, а сторона-2 зобов`язується на даній площі виконати весь комплекс агротехнічних робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме підготовку ґрунту для посіву, посів з обов`язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносити пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку, тощо. Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок сторони 2.

В пункті 3.1.1 договору зазначено, що сторона-1 після підписану договору зобов`язана невідкладно надати стороні-2 доступ до земельної ділянки для її обробітку для спільної мети у визначених межах для подальшого спільного використання.

Обов`язки сторони-2 визначено положеннями пунктом 4.1.1 та 4.1.2 договору, згідно з якими сторона-2 зобов`язується після підписання договору невідкладно приступити до здійснення робіт за даною угодою, після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок із стороною-1.

Внесок сторони-1 згідно з умовами пунктів 5.1.1 та 5.1.2 договору становить майно: земельна ділянка площею 20,12 га, яка належить стороні-1 на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №224445, трудова участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції. Внесок сторони-2 (пункти 5.2.1 та 5.2.2) становить майно: сільськогосподарська техніка, транспорті засоби, посівний матеріал, засоби захисту рослин, тощо, трудова участь: вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування.

Разом з тим розподіл доль сторін з прибутку становить 12 % у сторони-1 (пункт 5.1.3 договору) та 88 % у сторони-2 (пункт 5.2.3 договору).

Згідно з пунктом 7.3 договору продукція, що отримають сторони від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним у договорі, при цьому сторона-2 зобов`язана провести грошовий розрахунок із стороною-1 у розмірі не менше 73 904 грн за рік на відповідний розрахунковий рахунок.

Грошові кошти у повному обсязі сторона-2 виплачує стороні-1 в період до 1 грудня кожного року (пункт 7.4 договору).

Відповідно до листа відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області № 01-23/612 від 02.08.2022 Почаївська гімназія Гребінківської міської ради за період з 2021 року згідно з договором № 1 від 20.05.2021 із СФГ «Україна» отримала надходження 18.02.2022 в сумі 73 904 грн та 14.02.2023 в сумі 73 904 грн, що підтверджується відповідними з Держказначейської служби України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 11.1 договору).

Згідно з пунктом 11.2 договору договір укладено на 10 років та строк його дії закінчується 20 травня 2031 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками, затверджено начальником відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області.

Акт приймання-передачі земельної ділянки відсутній, договором не передбачений.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зазначеною нормою врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель Державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ. Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування земельною ділянкою характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом.

Права землекористувачів визначені статтею 95 Земельного кодексу України. Відповідно землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені. Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. При- цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній або комунальній власності.

Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Проте заклад освіти самостійно не господарює на належній йому на праві користування земельній ділянці, а передав це право СФГ «Україна».

Порядок ведення спільної діяльності врегульовано положеннями глави 77 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Як визначено в статті 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Проте у спірному договорі не визначено такі істотні умови договору як координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, а також покриття витрат та збитків учасників.

Нотомість на Почаївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області покладено обов`язок надати доступ до земельної ділянки СФГ «Україна», а останнє приступає до здійснення робіт, а після збирання та реалізації врожаю проводить грошовий розрахунок з навчальним закладом доля якого складає 12 % (пункти 3-5 договору).

Згідно зі стаитею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі»: об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

При оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

В укладеному договорі про спільну діяльність № 1 від 20.05.2021 сторонами в пункті 1.1 зазначено, що Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (сторона-1) не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов`язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням у зв`язку із чим для здійснення цієї мети залучає до співпраці сторону-2.

Наведені положення договору фактично підтверджують, що наміри сторін на ведення спільної діяльності для досягнення зазначених у договорі цілей є удаваними, оскільки сторона-1 вже на момент укладення договору не володіла необхідними ресурсами для забезпечення власної участі у виконанні робіт з обробітку землі, що є складовою права постійного користування землею у вигляді правомочності самостійного господарювання, тому реально та фактично договір спрямований на передання земельної ділянки у користування суб`єкту господарювання для ведення сільськогосподарського виробництва.

Зазначене також підтверджується наступним.

Відповідно до листа б/н директора Почаївської гімназії Гребінківської міської ради, наданого у відповідь на запит прокурора № 53/2-4675 вих 22 від 08.09.2022 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», заклад освіти не є сільськогосподарським підприємством, не володіє власними засобами сільськогосподарського виробництва та не має штатних працівників для виконання робіт з обробітку земельної ділянки. Дослідницькі та навчальні роботи, роботи з пропаганди передового досвіду, а також залучення учнів до робіт на земельній ділянці в якості освітнього процесу не здійснювалося.

З аналізу прав і обов`язків сторін спірного договору випливає, що сторона-2 самостійно виконує усі необхідні дії для досягнення поставлених договором цілей, а отже фактично здійснює використання земельної ділянки.

Так, відповідно до пунктів 2.4, 4.1.1, 4.1.2, 7.3 договору СФГ «Україна» зобов`язується після підписання договору невідкладно приступити до здійснення робіт на земельній ділянці, виконати весь комплекс агротехнічних робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме підготовку ґрунту для посіву, посів з обов`язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносити пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку, тощо, після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок зі стороною-1, у розмірі не менше 73 904 грн за рік на відповідний розрахунковий рахунок. Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок сторони-2. Обов`язки сторони-1 фактично обмежуються переданням земельної ділянки площею 20,12 га стороні-2 для обробітку (пункти 2.4, 3.1.1 договору).

Отже, спірний договір за своєю суттю є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.

В договорі сторонами конкретно визначено земельну ділянку, щодо якої здійснено укладення договору - земельна ділянка площею 20,12 га, яка належить стороні-1 на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 224445 (пункт 1.2 договору).

Отже, сторонами договору фактично узгоджено таку істотну умову договору оренди землі як об`єкт оренди.

Положеннями пунктів 7.3, 7.4 договору встановлено, що продукція, яку отримають сторони від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним у договорі, при цьому сторона-2 зобов`язується провести зі стороною-1 грошовий розрахунок у розмірі не менше 73 904 грн за рік на відповідний розрахунковий рахунок. Грошові кошти у повному розмірі сторона-2 виплачує стороні-1 в період до 1 грудня кожного року.

Отже, вказаними пунктами встановлено зобов`язання СФГ «Україна» здійснити оплату за договором на користь Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області та строк виконання такого зобов`язання незалежно від результатів виконання робіт з обробітку землі та незалежно від об`ємів отриманого прибутку.

Отже, грошовий розрахунок у розмірі 73 904 грн за своєю природою є орендною платою, яка вноситься за користування земельною ділянкою.

Сторонами договору фактично узгоджено такі істотні умови договору оренди землі як орендна плата та строк її внесення.

Відповідно до пунктів 14.1.136 статті 1 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з пунктом 11.1, 11.2 договору термін його дії встановлюється з моменту підписання і діє до 20.05.2031.

Зазначені положення договору свідчать про узгодження такої істотної умови договору оренди землі як строк дії договору оренди.

Дослідивши умови договору про спільну діяльність, суд дійшов висновку, що основною його ознакою є платне володіння та користування СФГ «Україна» земельною ділянкою протягом певного строку.

СФГ «Україна» фактично самостійно володіє, користується та експлуатує земельну ділянку площею 20,12 га, що перебуває у постійному користування Почаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує відповідну плату за її експлуатацію та користування навчальному закладу.

Вказана земельна ділянка використовується СФГ «Україна» для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Отже, вказаними умовами оскаржуваного договору сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення), дата укладення та строк дії договору.

Відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17).

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Почаївською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, а СФГ «Україна» шляхом обробки землі, збору та реалізації врожаю.

Також, право самостійного господарювання як право, надане відповідно до пункту «а» частини 1 статті 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, відповідно до умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування - Почаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, а СФГ «Україна», що суперечить вимогам вказаної норми права.

Отже, договір про спільну діяльність від 20.05.2021 не відповідає вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України.

Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що існує 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Земельна ділянка, яку використовує СФГ «Україна» згідно з договором, не належить йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, тому, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Отже, використання СФГ «Україна» земельної ділянки, наданої на праві постійного користування навчальному закладу, як спеціальному суб`єкту, суперечить положенням частини 1 статі 95 Земельного кодексу України.

В контексті раціонального використання земель, необхідно зазначити, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного Кодексу України. Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 83 Земельного кодекс України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

З викладеного вбачається, що повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Гребінківської міської ради, а отже Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, будучи лише користувачем земельної ділянки, не наділена правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину не у користування, а в оренду (стаття 124 Земельного кодексу України).

Отже, за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб`єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статей 1130-1132 Цивільного кодексу України, що свідчить про його недійсність на підставі частин 1, 2, 5 статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За таких умов оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам передбаченим Цивільним та Земельним кодексам України, Закону України «Про оренду землі», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов`язання за ним мають припинитись на майбутнє.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до частини статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, згідно з вимогами пунктів 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Зі спірного договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від укладення спірного договору, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ «Україна», який отримав цю ділянку без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний її звільнити.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, в постанові від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, в постанові від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

Положеннями частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною 7 статті 31 Закону України «Про оренду землі» у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються, зокрема до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), визначають, що для застосування статті 235 Цивільного кодексу України необхідно визначення дійсного наміру сторін спору при укладенні спірних договорів, встановлення фактичних правовідносин, які склалися між сторонами і застосування до цих правовідносин відповідних норм матеріального права.

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

За своєю правовою суттю, спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних, правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 29.09.2022у справі № 918/351/21 (918/672/21).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір № 1 про спільну діяльність від 20.05.2021 суперечить нормам статей 92, 95 Земельного кодексу України та підлягає визнанню недійсним на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи те, що зобов`язання за договором оренди (суборенди) може бути припинено лише на майбутнє, у зв`язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за ним на майбутнє.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 1 від 20.05.2021 укладений Почаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області та СФГ «Україна».

Зобов`язати СФГ «Україна» (Полтавська область, Лубенський район, с. Слободо-Петрівка, пров. Садовий, 18-а, код ЄДРПОУ 21061081) передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320886602:02:001:0039 Почаївській гімназії Гребінківської міської ради (вул. Лесі Укранки, 42, с. Почаївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37423 код ЄДРПОУ 23548373), а Почаївську гімназію прийняти дану земельну ділянку.

Стягнути з СФГ «Україна» (Полтавська область, Лубенський район, с. Слободо-Петрівка, пров. Садовий, 18-а, код ЄДРПОУ 21061081) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 029100600) витрати на сплату судового збору в сумі 1 342,00 грн.

Стягнути з Почаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (вул. Лесі Укранки, 42, с. Почаївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37423 код ЄДРПОУ 23548373) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 029100600) витрати на сплату судового збору в сумі 1 342,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.02.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ