Рішення

від 07.11.2023 по справі 925/622/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/622/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - Рогового В.В. за довіреністю, відповідача Волощука В.М. за самопредставництвом, третьої особи Волкович Ю.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства Черкаська служба чистоти Черкаської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Путейка Генерала, 52, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Черкаської міської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство Черкаська служба чистоти Черкаської міської ради звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Путейка Генерала, 52 (далі також - відповідач), в якому просив суд зобов`язати відповідача облаштувати контейнерний майданчик для збору побутових відходів на прибудинковій території та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що відповідач, всупереч положенням Законів України "Про відходи", "Про благоустрій населених пунктів", з моменту введення в експлуатацію будинку 52 по вул. Генерала Путейка в м. Черкаси не визначив точного місця складування побутових відходів для мешканців свого будинку, не побудував власного сміттєвого контейнерного майданчика для збору відходів, користується сміттєвим майданчиком прилеглих житлових будинків по вул. Віталія Вергая, чим порушує вимоги Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.201 № 145, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за № 457/19195, та права інших членів місцевої територіальної громади міста.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/622/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.06.2023 року.

Відповідач в особі голови об`єднання подав суду 05.06.2023 року відзив на позовну заяву (вх. № 9325/23, а.с. 24-27), в якому заперечував проти позову повністю з мотивів безпідставності і недоказаності позовних вимог. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що багатоповерховий будинок і прилегла територія, які обслуговує Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Путейка Генерала, 52, є частиною житлового комплексу, в яку входять будинки і територія, які обслуговуються іншими об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків - «Путейка Генерала, 54», «Путейка Генерала, 56», «Перлина паркового», «Віталія Вергая, 5». Комплекс побудований за спільним будівельним проектом, розробленим, погодженим і введеним в експлуатацію відповідно до чинного законодавства. Технічна можливість у відповідача побудувати власний контейнерний майданчик для збирання сміття відсутня. Вивезення побутових відходів позивачем здійснюється за індивідуальними договорами, укладеними ним із мешканцями будинку 52 по вул. Генерала Путейка, отримує плату від них за надані послуги, складування цих відходів мешканцями будинку здійснюється на прилеглих до будинку обладнаних контейнерних майданчиках. Після отримання припису позивача № 02-46 від 30.03.2021 року, відповідач звертався до позивача з пропозицією укладення договору на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, однак отримав усну та письмову відмову укласти договір на запропонованих відповідачем умовах. З урахуванням викладеного у відповідача відсутнє зобов`язання, виконання якого вимагає позивач.

В судовому засіданні 14.06.2023 року оголошено перерву до 04.07.2023 року.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив (вх. № 10440/23, а.с. 54-56), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, додатково пояснив, що без облаштування відповідачем контейнерного майданчика для збору побутових відходів з дотриманням усіх норм і правил укладення договору з ним на запропонованих умовах неможливо.

Відповідач в особі голови об`єднання подав суду 30.06.2023 року письмові заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10920/23, а.с. 45-79), в яких підтримав власні заперечення проти позову, додатково вимагав стягнення з позивача завданої безпідставними претензіями моральної шкоди у розмір 20000 грн. та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні 07.07.2023 року залишено без розгляду вимогу відповідача про стягнення моральної шкоди (ухвала суду в протоколі судового засідання), оголошено перерву до 02.08.2023 року.

Ухвалою суду від 24.08.2023 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.09.2023 року.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Черкаську міську раду, відкладено розгляд справи по суті на 07.11.2023 року.

Представник позивача подав суду 05.10.2023 року, 07.11.2023 року (вх. № 16372/23. № 18455/23, а.с. 116-125) докази на виконання вимог суду, які просив долучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.11.2023 року представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у їх заявах по суті справи, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи, представник третьої особи вирішення даного спору поклала на розсуд суду.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 07.11.2023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.

Позовні вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на доказах, поданих суду їх представниками, із них вбачаються такі обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» № 1070 від 10.12.2008 року передбачено, що послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб`єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 564 від 29.05.2015 року, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» № 1070 від 10.12.2008 року, введено в дію рішення конкурсної комісії щодо визначення переможцем конкурсу на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в м. Черкаси, в якому визнав надавачем послуг з вивезення твердих побутових відходів Позивача - Комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради.

04.06.2015 року між позивачем - Комунальним підприємством «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради укладено договір на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси.

02.03.2020 року до договору на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси сторонами договору підписано Додаткову угоду № 1, відповідно до якої термін дії Договору від 04.06.2015 року продовжено до 31.05.2025 року.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 1089 від 07.09.2017 року позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів за місцем провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів.

Отже, відповідно до рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 564 від 29.05.2015 року, договору від 04.06.2015 року, укладеного позивачем з Виконавчим комітетом Черкаської міської ради, додаткової угоди № 1 до договору від 04.06.2015 року, позивач є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Черкаси, термін дії договору від 04.06.2015 року за згодою сторін продовжено до 31.05.2025 року.

Із пояснень представників сторін вбачається, що в 2018 році був введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок 52 по вул. Путейка Генерала в м. Черкаси.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 04.04.2023 року, 30.08.2018 року проведена державна реєстрація юридичної особи відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Путейка Генерала, 52, про що вчинено запис № 10261020000018512, місцезнаходження: 18029, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Путейка Генерала, буд. 52, ідентифікаційний код юридичної особи 42423849, основним видом діяльності (81.10) є комплексне обслуговування об`єктів, керівником є Волощук В.М. (а.с. 16). Ця обставина визнається представниками обох сторін.

22.06.2020 року, 06.01.2021 року позивач направляв на адресу відповідача приписи № 186, № 251, в яких повідомляв, що він є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Черкаси, відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи», ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил благоустрою м. Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради № 4-688 від 11.11.2008 року, юридичні особи зобов`язані укладати договори на вивіз побутових відходів з надавачем цих послуг. Проведеною позивачем перевіркою встановлено, що у відповідача такий договір відсутній, цю обставину позивач вважав порушенням наведених вимог законодавства і вимагав у 10-денний строк з моменту отримання припису усунути вказані порушення шляхом укладення договору на надання послуг з поводження з побутовими відходами (а.с. 7, 9).

Відповідачем ці приписи позивача не розглянуті і не виконані.

20.08.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом № 388, в якому, для забезпечення позивачем належного надання послуги поводження з відходами, вимагав від відповідача: визначити місце складування відходів на території ОСББ відповідача; облаштувати контейнерний майданчик відповідно до встановлених будівельних правил і санітарних норм; встановити необхідну кількість контейнерів для збору ТПВ в залежності від кількості проживаючих в будинку осіб, відповідно до норм, затверджених рішенням ВК Черкаської МР від 29.01.2019 № 108 плюс 25% до фактичного об`єму; утримувати контейнерний майданчик власними силами; забезпечити надання послуг з вивезення ТПВ щоденно. У разі невиконання цих вимог позивач повідомив про неможливість укладення договору та попередив про передання інформації до відділу інспектування Черкаської МР, інших контролюючих державних органів (а.с. 10).

З метою виконання припису Управління інспектування Черкаської МР від 30.03.2021 № 02-46, відповідач, з урахуванням попередньої пропозиції від 11.05.2021 № 53, 02.11.2021 року направив позивачу письмову вимогу № 52, а 24.12. 2021 № 53 в яких вимагав укласти колективний договір надання послуг поводження з побутовими відходами на запропонованих умовах, до вимоги додав проект договору (а.с. 29-30, 31-36).

Листами від 29.11.2021 № 430, від 08.02.2022 № 63 позивач повідомив відповідача, що за обставин невиконання відповідачем вимог, викладених у листі від 20.08.2021 № 388 щодо облаштування майданчика для збирання відходів, запропонований відповідачем проект договору ним (позивачем) не може бути погоджено, його пропозиція щодо укладення договору не узгоджується з вимогами чинного відповідного законодавства (а.с. 37-38, 57-59, 83-85).

На письмові запити позивача до міського голови міста Черкаси Бондаренка А.В. від 22.03.2023 № 111 (а.с. 12) і до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської МР від 05.04.2023 № 130 (а.с. 14), ВК Черкаської МР і Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської МР листами відповідно поінформовано позивача про те, що проектна документація на житловий багатоквартирний будинок № 52 по вул. Генерала Путейка в м. Черкаси після введення його в експлуатацію на зберігання їм забудовником не передавалась, інформація про планування і будівництво контейнерного майданчика для збору ТПВ на прибудинковій території будинку № 52 по вул. Генерала Путейка в м. Черкаси відсутня (а.с. 13, 15).

До відзиву на позов представником відповідача додані копії рахунків-повідомлень на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів від Комунального підприємства «Черкаська служба чистоти», адресованих мешканцям будинку 52 по вул. Генерала Путейка (а.с. 41-46 ).

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача Комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Путейка Генерала, 52» про зобов`язання облаштувати контейнерний майданчик для збору побутових відходів на його прибудинковій території.

З урахуванням складу учасників і характеру взаємовідносин спірні правовідносини перебувають в сфері регулювання Конституції України, Цивільного кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про відходи», державних будівельних та санітарних норм і правил, прийнятих на їх виконання.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 4, ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1, п.п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Частинами 1, 3 ст. 140, ч. 1 ст. 144 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні встановлено що:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11);

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 17);

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 ст. 18);

виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (виключна компетенція) вирішуються такі питання: надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для управління відходами, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; вирішення питань управління небезпечними відходами у складі побутових відходів відповідно до законодавства; затвердження місцевих планів управління відходами; визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами (п.п. 38, 42, 44, 54, 541, 542 ч. 1 ст. 26);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення, знешкодження та захоронення трупів тварин; організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом; визначення одиниці виміру обсягу наданих послуг з управління побутовими відходами; забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів; передача відходів, власник яких не встановлений, суб`єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення; надання інформації та проведення просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами; встановлення тарифу на послугу з управління побутовими відходами та тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів як окремих його складових; затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами (підпункти 6, 7, 15, 17, 22, 26, 27, 28, 29, 30 пункту "а" статті 30);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: б) делеговані повноваження: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування (підпункти 1, 3, 6 пункту "б" частини першої статті 31;

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: б) делеговані повноваження: здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами (підпункти 71, 12 пункту "б" частини першої статті 33);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян належать: а) власні (самоврядні) повноваження: внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень; звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (підпункти 3, 4 пункту "а" частини першої статті 38).

Нормами Цивільного кодексу України встановлено, що:

усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ст. 382).

власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ст. 385).

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За змістом статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» регламентовано особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про основи містобудування», законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання. Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Цим Законом встановлено таке:

містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури (ст. 1);

при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів (абз. 1, 2 ч. 1 ст. 5);

державний контроль у сфері містобудування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими на це державними органами. Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством (ч.ч. 1, 2 ст. 24);

особи, винні у самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації несуть відповідальність, передбачену законом (абз. 5 ч. 1 ст. 25);

спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства (ст. 26).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Цим Законом встановлено таке:

об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (абз. 2 ч. 1 ст. 4);

суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч. 2 ст. 4);

вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (ч. 2 ст. 5);

планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ч.ч. 2, 3 ст. 8).

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Цим Законом встановлено, що:

прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6) (ст. 1);

власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 2 ст.4);

до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, прибудинкові території (ч.1 ст. 13);

підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункт 1 частини другої статті 18);

організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають (ч.ч. 1, 2 ст. 20);

елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, у тому числі, будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів (ст. 21);

до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, норм і правил (ст. 23);

підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону (ч.ч. 1, 5 ст. 24);

утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території (ст. 25);

правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Правила включають: вимоги до санітарного очищення території (абз. 1, 2 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 34).

Відповідно до статті 35-1 Закону України «Про відходи» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів. Житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.

09.07.2023 року набрав чинності Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX, яким в статті 30 збережено зазначений підхід та передбачено, що: органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами (частина перша) та під час проектування житлових та нежитлових будинків передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання побутових відходів, урн для збирання побутових відходів. Житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування, зупинки громадського транспорту та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками (частина четверта).

Вимоги, які необхідно враховувати під час проектування, будівництва та утримання контейнерних майданчиків, встановлено національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 "Настанова з улаштування контейнерних майданчиків", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.10.2013 № 506 (далі - ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013).

Пунктом 4.4 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 встановлено, що місця розміщення контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

У відповідності до пункту 2.8. "Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць", які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 (далі - Санітарні норми), контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менш 20 метрів.

Пунктом 2.9 Санітарних норм, передбачено, що місця розташування контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що позивач у спірних правовідносинах є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Черкаси на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 564 від 29.05.2015 року, договору від 04.06.2015 року, укладеного позивачем з Виконавчим комітетом Черкаської міської ради, додаткової угоди № 1 до договору від 04.06.2015 року.

В 2018 році був введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок 52 по вул. Путейка Генерала в м. Черкаси, проектною документацією контейнерний майданчик для збору побутових відходів для цього будинку не передбачений і фактично він відсутній. В тому ж році утворена юридична особа відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Путейка Генерала, 52», 30.08.2018 року проведена державна реєстрація юридичної особи відповідача в ЄДРПОУ, новостворене об`єднання здійснює функції з управління цим багатоквартирним будинком, співвласники якого є утворювачами побутових відходів.

Із аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами. Під час проектування житлових та нежитлових будинків передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання побутових відходів, урн для збирання побутових відходів, які контролюються органом місцевого самоврядування.

Власники джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Облаштування контейнерного майданчика для збору побутових відходів є дією, яка вимагає порушення об`єкту благоустрою прибудинкової території, дотримання державних і місцевих будівельних та санітарних норм і правил, суб`єктами цих відносин, як і відносин поводження з відходами, є орган місцевого самоврядування, тобто Черкаська міська рада, і відповідач, як юридична особа власник джерела утворення побутових відходів.

Позивач є комунальним підприємством, заснованим Черкаською міською радою, до повноважень якого віднесено надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси у межах, визначених укладеним із засновником договором.

Власні чи представницькі повноваження у сфері управління відходами, забудови територій у позивача відсутні, що виключає його право вимагати від відповідача вчинення дій, які складають предмет позову.

Необхідною умовою застосування судом обраного позивачем способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) зі сторони відповідача.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За змістом цих норм законодавства з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, зокрема позивача, в разі підтвердження наявності цих порушень, право вимагати від відповідача здійснити облаштування контейнерного майданчику для збору побутових відходів відповідно до Санітарних норм та правил на земельній ділянці (прибудинковій території), відведеній для їх обслуговування, в тому числі і в судовому порядку, законодавством надано органу місцевого самоврядування, яким у справі є третя особа.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відтак у спірних правовідносинах порушення прав позивача, про які він заявляє у позові, суд не вбачає, тому позов з викладених у ньому підстав визнає необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

На підставі статті 129 ГПК України судові витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства Черкаська служба чистоти Черкаської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Путейка Генерала, 52, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Черкаської міської ради про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2024 року.

Суддя В.М. Грачов