Рішення

від 23.01.2024 по справі 278/4465/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/4465/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою з аступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство "Бердичівське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, з урахуванням уточнень (а.с. 148-158), звернувся до суду із вище вказаною позовною заявою, у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області № 1758-УБД від 04.12.2020 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769 площею 1,3575 га;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769, що знаходиться в адміністративних межах Станишівської сільської ради Житомирського району на користь Житомирської обласної військової адміністрації;

- стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Житомирською окружноюпрокуратурою вході здійсненняпроцесуального керівництвау кримінальномупровадженні № 12020065020001289 від 04.12.2020 року за ч. 1 ст. 364 КК України виявлено факт протиправного вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення на території Житомирського району (Станишівська ОТГ) та передачу їх у приватну власність, що порушує інтереси держави у сфері земельних відносин.

Встановлено,що наказомГоловного управлінняДержгеокадастру вЖитомирській області№1315-УБДвід 17.11.2020року «Пронадання дозволуна розробленняпроекту землеустроющодо відведення» ОСОБА_1 надано дозвілна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власність,розташованої натериторії Станишівськоїсільської ради, орієнтованою площею 1,4 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №1758-УБД від 04.12.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769 площею 1,3575 га передана ОСОБА_1 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

14.12.2020 року ОСОБА_1 відчужив дану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Проте, вказана земельна ділянка вибула з державної власності всупереч встановленого законом порядку, у зв`язку з чим наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №1758-УБД від 04.12.2020 року про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769 є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню державі.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 115, т. 1).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кононенко А. А., просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки прокурором не надано беззаперечних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду ДП «Бердичівське лісове господарство» та має право користуватися нею. Вважає, що доказ висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 12020065020001289 від 20.12.2021 року № 6203-6213/21-21 є неналежним, оскільки даний висновок зроблено шляхом співставлення, однак які категорії з чим співставлися - невідомо; без виїзду на місце проведення експертизи експертів, що взагалі неможливо у вирішенні питання встановлення накладок земельних ділянок, адже потрібно робити заміри площі в натурі (на місцевості) для достовірності результату. Крім того вказує, що на дослідження експертам не було надано відповідну земельну документацію, де містяться: площа земельних ділянок, їх координати, поворотні очки таких ділянок, тощо, що унеможливлює проведення належного дослідження питань, поставлених перед експертом.

Зазначає, що посилання позивача на те, що оскаржуваним наказом протиправно вилучено з постійного користування ДП «Бердичівський військовий лісгосп» землі лісогосподарського призначення, чим порушено норми ст. 149 Земельного кодексу України та змінено цільове призначення земельних ділянок, не підтверджені належними та допустимими доказами (а.с. 131-136, т. 1).

У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки віднесення оспорюваної земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення, яке здійснюється відповідно до земельного законодавства, не є таким, що відповідає фактичним обставинам.

Спірна земельна ділянка не входить у межі земельної ділянки, користувачем якої є ДП "Бердичівське лісове господарство". На час відведення спірної ділянки відповідачу - 2 право постійного користування оспорюваною землею вказане підприємство не було посвідчено державним актом або іншим документом, що підтверджує таке набуте право.

Оскільки ДП «Бердичівське лісове господарство» не має в установленому порядку правовстановлюючого документа (ст. 125 ЗК України), відтак, відповідно до наявних документів та картографічних матеріалів, оскаржувана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель ДП «Бердичівське лісове господарство».

Зазначає, що всі твердження щодо віднесення позивачем даних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення є сумнівними та не підтверджені жодними доказами, які б мали юридичну силу, адже ніяких посилань на рішення органів чи правовстановлюючих документів не існує, а наявність чагарникової рослинності та групи дерев на вказаній ділянці не є підставою для віднесення таких земельних ділянок до категорії земель лісового фонду, а, відтак, і для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та позбавлення громадян права власності на земельні ділянки (а.с. 129-142, т. 1).

У відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру в Житомирській області (а.с. 191-192, т. 1) позивач зазначає, що землі, за рахунок яких сформована спірна земельні ділянка, в силу вимог Лісового кодексу України належить до земель лісогосподаського призначення, повноваженнями на розпорядження якими володіє Житомирська ОВА, а не органи Держгеокадастру.

Враховуючи наявність правовстановлюючих документів на відповідні спірні землі лісового фонду, відсутність відомостей в ДЗК щодо них не може вважатися достовірним та достатнім доказом для обгрунтованості віднесення таких земель до земель іншої категорії, що не надані у власність.

На підставі викладеного, оскільки з доводами представника відповідача не погоджується в повному обсязі, просить проводити подальший розгляд справи з урахуванням відповіді на відзив та задовольнити позовну заяву прокурора в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.04.2023 року (а.с. 228, т. 1) прийнято заяву, подану Житомирською окружною прокуратурою, про зміну підстав позову до розгляду.

Ухвалою суду від 19.07.2023 року (а.с. 245, т. 1) у задоволенні клопотання прокурора про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство» відмовлено.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Кононенко А. подано додаткові пояснення (а.с. 15-19), де просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив задовольнити; надав аналогічні пояснення, що викладені у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову. Зазначив, що згідно Плану лісонасаджень ДП «Житомирський військовий лісгосп» Зарічанське лісництво Житомирська область загальною площею 5126,4 га від 2010 року, спірна земельна ділянка розташована з межах кварталу 11, таксаційний виділ 24.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кононко А. позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволені; надала аналогічні пояснення, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області заперечувала щодо задоволення позовних вимог; надала аналогічні пояснення, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник Житомирської обласної адміністрації у судовому засіданні поклалась на розсуд суду, повідомивши про наявність спору щодо наявності відповідного права на володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою з боку відповідних юридичних осіб.

Інші учасники судового процесу в засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

13.06.2018 року ДП «Житомирський військовий лісгосп перейменовано на ДП «Зарічанське лісове господарство» (т. 1, а.с. 45).

В подальшому, прийнято рішення про припинення ДП «Зарічанське лісове господарство» шляхом його реорганізації, а саме - шляхом приєднання до ДП «Бердичівське лісове господарство» (т. 1, а.с. 46-48).

Наказом від 17.11.2020 року № 1315-УБД ГУ Держеокадастру у Житомирській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 1,4000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської сільської ради (т. 1, а.с. 16).

Згідно із наказом від 04.12.2020 року № 1758-УБД ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) ОСОБА_1 на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської сільської ради. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3575 га, кадастровий номер: 1822082500:01:000:0769, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської сільської ради (т. 1, а.с. 35).

14.12.2020 року ОСОБА_1 відчужив дану земельну ділянку ОСОБА_2 , що вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 15276 (т. 1, а.с. 92-94)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 304203815, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 21674123, за яким ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55695907 від 14.12.2020 року, належить земельна ділянка площею 1,3575 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0769 (т. 1, а.с. 95-96).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 12020065020001289 від 20.12.2021 року за № 6203-6213/21-21, земельна ділянка з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769 накладається на землі, що згідно матеріалів лісовпорядкування передані в постійне користування Державному підприємству «Житомирський військовий лісгосп» Зарічанське лісництво (т. 1, а.с. 67-91).

IV.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно достатті 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

В силустатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частин 1, 2статті 16 Цивільного кодексу України(даліЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ізстаттею 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положеньстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з частиною 1 та частиною 2статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно достатті 1 Земельного кодексу України(даліЗК України) (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В порядкустатті 3 ЗК Україниземельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечатьЗК України.

Статтею 19 ЗК Українивстановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, визначено землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин 1, 2статті 20 ЗК Українивіднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ізстаттею 55 ЗК Українидо земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Стаття 56 ЗК Українивизначає, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальні та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких строщено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (статтею 57 ЗК України).

Згідно з частинами 1, 2статті 84 ЗК Україниу державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Пунктом "ґ" частини 4 вказаної норми законодавства встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 5 Лісового кодексу України(даліЛК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 8 ЛК Українивизначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

В порядкустатті 12 ЛК Українигромадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 27 ЛК Українидо повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин віднесено передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 1статті 31 ЛК Українидо повноважень обласних державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах обласного значення та припиняють права користування ними.

Положеннямистатті 52 ЛК Українивизначено, що документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп),зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

В силу частини 1 та частини 3статті 57 ЛК Українизміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із частинами 1,2статті 103 ЛК Україниспори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 5розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК Українидо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово - картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з нормами статей181-184,202-204 ЗК України,Закону України "Про Державний земельний кадастр"таЗакону України "Про землеустрій"дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у Постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15, а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлених у постановах від 30 січня 2018 року справа №707/2192/15-ц, від 19 вересня 2018 року справа № 362/6014/16-ц.

Проте, прокурором Житомирської окружної прокуратури не надано до суду відповідних документів, що підтверджують право ДП «Бердичівськелісове господарство»на земельнуділянку площею5126,4га,яка,з доводівпрокурора,розташована вмежах кварталу11,таксаційний виділ24в адміністративнихмежах Станишівськоїсільської радиЖитомирського району, зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Матеріали справи містять витяг з Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп» (пояснювальна записка) (т. 1, а.с. 161-163), витяг з Плану лісонасаджень ДП «Житомирський військовий лісгосп» Зарічанське лісництво (а.с. 164-166), та витяг з Проекту організації та розвитру лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) (а.с. 167-170).

Однак, зазначені документи не можуть бути належним та допустимим доказом того, що земельна ділянка площею 5126,4 га,що наданав постійнекористування ДП«Житомирський військовийлісгосп» (наразі- ДП «Бердичівське лісове господарство»), належить останньому на праві постійного користування та не може підміняти собою визначені законом документи, які підтверджують це право.

Виходячи з цього, прокурор не надав беззаперечних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство»

Таким чином, підстав вважати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду немає.

Щодо надання оцінки висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 12020065020001289 від 20.12.2021 року за № 6203-6213/21-21 (а.с. 67-91) слід вказати наступне.

Виходячи з предмета позову в цій справі обставиною, яка підлягає доказуванню в цій справі та зазначається позивачем як підстава позовних вимог, це питання належності підпису певним особам.

Для встановлення зазначеної обставини необхідні спеціальні знання.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частина 2статті 102 ЦПК).

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).

Крім зазначених вище вимог до висновку експерта, в статті 102 ЦПК України встановлені також наступні вимоги: зазначення коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У Постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16 зазначено, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 12020065020001289 від 20.12.2021 року за № 6203-6213/21-21, складений поза межами судового розгляду, не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 cт. 106ЦПК України, а отже, у розумінні ст.102,106 ЦПК Українине може бути взятий судом до уваги як належний доказ через наступне.

Як вбачається з вказаного висновку (а.с. 82), експертами встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822082500:01:000:0769 накладається на заемлі, що згідно матеріалів лісовпорядкування передані в постійне користування Державному підприємству "Житомирський військовий лісгосп" Зарічанське лісництво для ведення лісового господарства. Однак суду не надано доказів, які б свідчили, що зазначеній юридичній особі належить право користування земельною ділянкою, до складу якої нібито входить ділянка, що належить ОСОБА_3 .

Отже прокурором не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку, землі якої належить до земель лісового фонду.

Відтак, оцінюючи докази у їх сукупності, у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав, зазначених вище.

Крім того, суд зауважує наступне. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

Керуючись п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 6 ст. 259, ст. ст. 263-265, ч. 6 ст. 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство "Бердичівське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік