Рішення

від 01.02.2024 по справі 361/9402/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/9402/23

Провадження № 2/361/1759/24

01.02.24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2024 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді - Писанець Н.В.,

при секретарі - Лелеці В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за заявою

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженніБроварського міськрайонногосуду Київськоїобласті зжовтня 2023року знаходиласьпозовна заяваПАТ «СК«Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягненнякоштів.В обґрунтуванняпозовних вимог,позивачем зазначененаступне:згідно постановиПечерського районногосуду м.Києвавід 27серпня 2020року встановлено,що 20.05.2020року о17-45годині вм.Київ,по Набережномушосе,трапилась ДТПза участіавтомобіля марки«ToyotaCamry»,д.н.з. НОМЕР_1 ,який належавТОВ «Енергопоставка»та автомобіляКАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 .У зв`язкуз порушеннямводієм автомобіляКАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 10.1, 13.1 ПДР України, відповідача було визнано винним у вчиненні ст. 124 КУпАП та закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Внаслідок зазначеного ДТП, автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Страхувальник ТОВ «Енергопоставка» вчасно звернувся до страховика ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу № 404/19-Т/П від 04.10.2019р. Згідно із страховим актом від 01.06.2020р. №006.01580420-1, розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку, склав 160 891,75 грн. ПАТ «СК «Арсенал Страхування» визнало ДТП страховою подією і сплатило страхове відшкодування власнику транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «Енергопоставка» в розмірі 160891,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №28708821 від 03.06.2020р. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, внаслідок чого, позивач звернувся з дійсним позовом до винної особи ОСОБА_1 з вимогою про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, у відшкодування майнової шкоди 160891,75 грн. та у відшкодування сплаченого судового збору 2684,00 грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2023 року у вищевказаній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сповіщений належним чином про час та дату розгляду справи представник позивача до зали суду не з`явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав, на відзив відповідача процесуально не відреагував.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи сповіщеним належним чином про час та дату розгляду справи до зали суду не з`явився. Подано відзив на позовну заяву, за змістом відповідачем зазначено про незгоду із позовом, оскільки, на момент вчинення ДТП, він був офіційно працевлаштованим на посаді водія у ТОВ «БудСервісГруп», якому й належав автомобіль КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , тому вважає належним відповідачем у цьому провадженні саме ТОВ «БудСервісГруп». Також зазначає про неналежний доказ розміру спричинених матеріальних збитків рахунок-фактура №2020005211 від 29.05.2020р., оскільки до позовної заяви не долучений висновок оцінювача, який повинен бути складений атестованим судовим експертом, також не долучено протокол огляду транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідач не брав участь у цьому огляді.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримала підстави для відмови у позові, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву та долучених письмових доказів, суд доходить наступного висновку.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 22.1Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом "г" пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права. Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У частинах четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 27 серпня 2020 року встановлено, що 20.05.2020 року о 17-45 годині в м.Київ, по Набережному шосе, трапилась ДТП за участі автомобіля марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ТОВ «Енергопоставка» та автомобіля КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 . У зв`язку з порушенням водієм автомобіля КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 10.1, 13.1 ПДР України, відповідача було визнано винним у вчиненні ст. 124 КУпАП та закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відтак, на підставі частини шостої статті 82 ЦПК України вказана постанова є обов`язковою для суду у цій справі.

Вказані обставини, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, свідчать, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності дій водія ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Таким чином, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право на стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку регресної вимоги.

Зазначене коресподується з Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року, справа № 330/630/19 та Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року, справа № 742/3364/17.

Внаслідок зазначеного ДТП, автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Страхувальник ТОВ «Енергопоставка» вчасно звернувся до страховика ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу № 404/19-Т/П від 04.10.2019р. Згідно із страховим актом від 01.06.2020р. №006.01580420-1, розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку, склав 160 891,75 грн. ПАТ «СК «Арсенал Страхування» визнало ДТП страховою подією і сплатило страхове відшкодування власнику транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «Енергопоставка» в розмірі 160891,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №28708821 від 03.06.2020р.

Разом з тим, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Розглядаючи спірні відносини, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, відповідно до якої тлумачення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.

Також, суд не залишає поза увагою і приписи ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Верховний Суд в постанові від 01.11.2021 у справі № 920/343/20 зазначив, що ст. 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Велика Палата Верховного Суду у справі №426/16825/16-ц, у постанові від 05.12.2018 зазначає, що аналіз норм ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 (справа №6-108цс13).

З огляду на вище викладене, враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та доводи сторони відповідача ОСОБА_1 , предметом доказування у даній справі є обставини перебування транспортного засобу марки КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , у володінні роботодавця, а саме ТОВ «БудСервісГруп» та факт перебування винної у ДТП особи у трудових відносинах з вказаним товариством.

Матеріалами справи,зокрема,вивченням копіїтрудової книжкивідповідача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 02.08.1982р.записи №№21-22,встановлено,що уперіод з01.10.2019р.по 09.12.2020р., ОСОБА_1 перебував утрудових відносинахз ТОВ«БудСервісГруп» кодЄДРПОУ:40816487,яке зареєстрованоза адресою:01034м.Київ,вул.ЯрославівВал,буд.9приміщення 6.Вказані відомостідають підставувважати,що володільцем(власником)транспортного засобумарки КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «БудСервісГруп», а громадянин ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «КАМАЗ», як водій юридичної особи.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі буде роботодавець винної особи - ТОВ «БудСервісГруп».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженнядо початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженнядо початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відтак, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідачце особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позовуобов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 06.02.2024р.

Суддя: Н.В.Писанець