Ухвала

від 05.02.2024 по справі 538/2471/23

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2471/23

Провадження № 2/538/101/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

05 лютого 2024 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі: секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченко О.В.,

представника відповідача Шевчик С.М.

прокурора Лохвицького відділу Миргородської

окружної прокуратури Полтавської області Катріченко А.М.,

представника третьої особи- Шкляревської Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Лохвицької міської ради Полтавської області, на стороні якої в інтересах держави приймає участь Миргородська окружна прокуратура Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ», про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 завернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення оренди землі.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 13.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.01.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ».

Ухвалою суду від 31.01.2024 року залучено до участі у справі Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області в інтересах держави на стороні відповідача- Лохвицької міської ради Полтавської області.

05.02.2024 року на адресу суду надійшло клопотання Миргородської окружної прокуратури про закриття провадження у справі, оскільки її розгляд віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. В обгрунтування якого зазначено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 5322687200:00:001:0156, площею 18.9543 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, яку орендує ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 31.10.2016, строк дії договору оренди землі- 7 років. 10.04.2018 укладена додаткова угода до вказаного договору оренди землі. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що з 19.03.2019 року ОСОБА_1 є засновником, керівником та кінцевим бенефідіарним власником Фермерського господарства «Іващенко Я.О.».

У підготовчому судовому засіданні прокурор Катріченко А.М. клопотання підтримала та просила задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Представник третьої особи- Шкляревська Л.М. при вирішенні клопотання прокурора поклалася на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.10.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322687200:00:001:0156 площею 18,9543 га.

Як вбачається з п. 1 доданого Договору оренди землі від 31.10.2026 року, він укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (а.с. 10-12).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «Іващенко Я.О.» ЄДРПОУ 42917840, місцезнаходження юридичної особи: Полтавська область, Миргородський район, с. Свиридівка, вул. Шевченка, буд. 41.

Як зазначалося вище, договір оренди земельної ділянки укладено з фізичною особою ОСОБА_1 .

В той же час, у постанові від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція стосовно підсудності зазначеної категорії справ.

Так, правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом Українивід 19червня 2003року № 973-IV«Про фермерськегосподарство» (далі- Закон № 973-IV), який спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

За частиною першою статті 1Закону №973-IV у редакції, чинній на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За законодавчим регулюванням, яке діяло станом на час набуття чинності договором оренди земельної ділянки, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (стаття 7 Закону №973-IV у відповідній редакції).

За статтею 12Закону №973-IV вредакції,чинній начас набуттячинності договороморенди земельноїділянки,землі фермерськогогосподарства моглискладатися із:земельних ділянок,що належатьгромадянам України-членам фермерськогогосподарства направі власності,користування; земельнихділянок,що належатьфермерському господарствуна правівласності,користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Визначення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону, наведено також у частині першій статті 1Закону №973-IV в редакції, чинній на час звернення з цим позовом, а за змістом частини четвертої цієї статті фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець.

Тож фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку на цих ділянках, що відповідає наведеному у статті 42Господарського кодексуУкраїни (далі- ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Тож, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Таким чином, за змістом наведених вище положень законодавства, а також статей 1, 5, 7, 8, 12Закону №973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.

Реалізація права на поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону № 161-XIVвходить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів (схожі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17 та від 13 листопада 2019 року у справі № 628/773/18).

Крім того, висновок про належність до юрисдикції господарських судів спорів про поновлення договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, та про те, що саме фермерське господарство може захистити речове право на користування земельними ділянками, було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року та ухвалі від 13 листопада 2019 року у справі № 275/82/18.

З огляду на викладене,Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цій справі речове право, за захистом якого позивач звернувся до суду, належить юридичній особі фермерському господарству, яке і може захистити право користування земельною ділянкою, та позовні вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки мають розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

Крім того, відповідно до п. 6.67 постанови Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19, Велика Палата відступила від своїх висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та зробила новий висновок, згідно якого, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, провадження у справі належить закрити.

Статтею 256ЦПК України визначено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У зв`язку з наведеним, позивачу належить роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 56, 200, 255, 256, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до Лохвицької міської ради Полтавської області, на стороні якої в інтересах держави приймає участь Миргородська окружна прокуратура Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ», про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складений 06.02.2024 року.

Суддя: Т.О. Зуб