Ухвала

від 06.02.2024 по справі 567/1445/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1445/22

провадження № 2/567/53/24

УХВАЛА

06 лютого 2024 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державних реєстраторів та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, -

встановив:

В провадженні Острозького районного суду Рівненської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державних реєстраторів та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Ухвалою суду від 18.11.2022 року позовну заявуприйнято дорозгляду тапризначено підготовчесудове засідання, задоволено клопотання представника позивачки та витребувано у відповідачів правочини на підставі яких від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» перейшло право оренди на належні позивачці земельні ділянки.

Представник відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - адвокат Андросюк І.С. в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та просить у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачці земельну ділянку кадастровий номер 5624287100:07:002:0093, площею 4,2014 га, зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 19.06.2015 року, із змінами внесеними до вказаного договору згідно додаткової угоди від 25.10.2017 року. Зазначає, що право оренди на належну позивачці другу земельну ділянку кадастровий номер 5624287100:07:002:0256, площею 3,9324 га, зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 24.04.2018 року.

На підтвердження своїх доводів представник відповідача надав суду оригінал додаткової угоди №б/н від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 19.06.2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:002:0093, водночас вказуючи про відсутність оригіналу самого договору оренди землі від 19.06.2015 року, а також надав оригінал договору оренди землі від 24.04.2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:002:0256.

Ухвалою суду від 10.03.2023 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Чернова В.В. призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.07.2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи та отриманням судом відповідного висновку експерта.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року, протокольно без виходу суду до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року, протокольно без виходу суду до нарадчої кімнати, визнано явку позивачки ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

Позивачка та її представник в судові засідання 30.11.2023 р., 04.01.2023 р. та 06.02.2024 р. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце, день та час судового засідання повідомлялися належним чином, зокрема, шляхом надсилання судових повісток на адресу, повідомленою позивачкою суду у позовній заяві.

Представники відповідачів в судові засідання 30.11.2023 р., 04.01.2023 р. та 06.02.2024 р. також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце, день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК у зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цьогоКодексусудове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання про відкладення розгляду справи від позивачки до суду не надходило.

Також, суд враховує вимоги п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч.5 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України, суд визнає, що позивачка ОСОБА_1 , явку якої до суду визнано обов`язковвю, не з`явилася до суду повторно без поважних причин.

В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа №310/12817/13 провадження №61-36375св18) суд прийшов до висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивачки про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивачки.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивачка, явка якої до суду визнана обов`язковою, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з`явилася у судове засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивачки щодо виконання нею свого обов`язку щодо явки в судове засідання, вбачає фактичні та правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Положення ч.5 ст.223, як і положення ст.257ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду», тобто йдеться про обов`язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов`язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.

Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно із ч.5 ст.223, п.3ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний ЦПК України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121ЦПК України та статті 6Конвенції прозахист правлюдини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст.257 ЦПК України).

Враховуючи, що розгляд справи без участі позивачки не є можливим, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд прийшов до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки, позивачка повторно не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що залишення заяви без розгляду не позбавляє позивачку права повторно звернутись до суду з вищевказаним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.257, 259, 260 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державних реєстраторів та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачці та її представнику право повторно звернутися до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.