Рішення

від 24.01.2024 по справі 709/1440/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1440/23

2/709/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 січня 2024 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), Чорнобаївської селищної ради (далі - відповідач-2) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки та житловий будинок з надвірними спорудами. Позивач є спадкоємцем за заповітом, однак не може оформити свої спадкові права через нотаріальну контору, оскільки із заявою про прийняття спадщини також звернулася його сестра, тобто відповідач, яка на момент звернення була непрацездатною, а тому має обов`язкову частку у спадщині. При цьому за життя матері відповідач не надавала їй необхідну матеріальну та моральну підтримку, не переймалася проблемами її догляду, лікування та піклування. Позивач за власний рахунок поховав матір, виконав поминальні обіди, зберігає весь час правовстановлюючі документи на її майно. Враховуючи викладене, посилаючись на приписи законодавства позивач просив зменшити обов`язкову частку відповідача в спадковому майні ОСОБА_3 до 1/100 частки спадкової маси та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 99/100 частки спадкового майна.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2023 року

закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в позові. Також повідомив, що свідки неприязних відносин між його матір`ю та відповідачем на даний час померли, а інших доказів цих відносин, ніж ті, що знаходяться у матеріалах справи, у нього немає.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Раніше направлені судові повістки отримувала, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак до суду не з`являлася, відзиву на позовну заяву на подавала, будь яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляла.

Представник відповідача Чорнобаївської селищної ради - Лисенко Л. І. в судове засідання не з`явилася, подала до суду листа, в якому рішення просила прийняти на розсуд суду, а розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 26 грудня 2011 року серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

18 березня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, який нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Красенівської сільської ради та зареєстрований в книзі нотаріальних дій під № 21, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_1 - позивачу (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки: загальною площею 2,3000 га кадастровий номер 7125183600:04:000:0605 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 27); загальною площею

0,3393 га кадастровий номер 7125183600:01:000:0101 для ведення особистого селянського господарства; загальною площею 0,2515 га кадастровий номер 7125183600:01:000:0102 для ведення особистого селянського господарства; загальною площею 0,5370 га кадастровий номер 7125183600:01:000:0103 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 17), а також житловий будинок з надвірними спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 32, 33).

Постановою державного нотаріуса Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. від 17 травня 2022 року позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельні ділянки відмовлено, у зв`язку з наявністю ще одного спадкоємця, а саме відповідача, яка на день смерті матері була непрацездатною за віком та має обов`язкову частку у спадщині (а.с. 38).

Статтею 1217 ЦК України закріплено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1241 ЦК України право на обов`язкову частку в спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1

ст. 1270 ЦК України).

У п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» указано, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у п. 23 роз`яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» звернув увагу на те, що відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Але визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тлумачення абз. 2 ч. 1

ст. 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц (провадження № 61-5184св18).

При вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від

28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 року у справі № 637/882/19 (провадження № 61-8090св20).

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що у відповідача та померлої ОСОБА_3 були напружені, складні стосунки. Відповідач не родичалася з матір`ю, відмовлялася надавати їй всю необхідну матеріальну підтримку та не надавала моральної підтримки, хоча мати неодноразово до неї зверталася за допомогою. При цьому відповідач категорично не цікавилася станом здоров`я матері, не переймалася проблемами її догляду, лікування, необхідністю в силу похилого віку стороннього догляду та піклування. За останній час відповідач лише один раз на два роки, а саме на поминальний день відвідувала домоволодіння матері, а час спілкування з нею складав лише 30 хвилин. Ще при житті мати скаржилася на відповідача, зокрема на її неуважність, грубість, ображалася на неї, говорила, що та не переймається станом її здоров`я, не переймається її проблемами та нав`язує їй додаткову роботу, змушуючи тримати особисте підсобне господарство, для задоволення особистих потреб.

З доказів поданих позивачем на підтвердження своїх доводів, до матеріалів справи долучено копію заяви його рідних (а.с. 12), які на час розгляду справи померли. Інших будь-яких належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.

Водночас додані до матеріалів справи довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, лише підтверджують той факт, що позивач поховав за власний рахунок ОСОБА_3 , а також проживав разом з нею без реєстрації до дня її смерті (а.с. 14).

Крім того, суд наголошує, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині відповідача. При цьому позивачем не доведено, що його права власності оспорюється, не визнається іншою особою, а також, що ним втрачені документи, які засвідчують його право власності. Разом з тим позивач не позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори в законному, досудовому порядку та оформити свої спадкові права на майно ОСОБА_3 у розмірах визначених законом, з урахуванням вимог положень передбачених ст. 1241 ЦК України.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Чорнобаївської селищноїради провизнання прававласності впорядку спадкуванняза заповітомта зменшеннярозміру обов`язковоїчастки успадщині - відмовити.

Повні найменування сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Чорнобаївська селищна рада, місцезнаходження: вул. Центральна, 154, смт Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 26424714.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 лютого 2024 року.

Суддя В. В. Левченко