Ухвала

від 05.02.2024 по справі 120/2755/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 лютого 2024 р. Справа № 120/2755/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду в адміністративній справі № 120/2755/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/2755/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням суду від 04.06.2021 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.07.2019 до 24.03.2021 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 до 24.03.2021 включно. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення, а вищевказане рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 без змін.

02.08.2021 за заявою стягувача видано виконавчий лист.

29.01.2024 поштою до суду надійшла заява позивача про роз`яснення судового рішення у адміністративній справі № 120/2755/21-а.

Заява мотивована тим, що 16.08.2021 Калинівським відділом ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 02.08.2021 у справі № 120/2755/21-а. Листом від 02.12.2021 № 50/28/32-1809 боржник повідомив державного виконавця про виконання судового рішення в повному обсязі. Водночас до листа долучено розрахунок середнього заробітку з 01.07.2019 по 24.03.2021, з якого слідує, що сума середнього заробітку була визначена з урахуванням істотної частки та склала 26572,41 грн. 17.05.2022 державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Не погодившись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суд від 05.09.2023 у справі № 120/12779/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабейка О.С. про закінчення виконавчого провадження № 66504393 від 17.05.2022.

Як вважає позивач (стягувач) ОСОБА_1 , відповідач (боржник) безпідставно врахував "істотну частку" при здійсненні відповідного обчислення середнього заробітку, що призвело до значного зменшення суми, належної до виплати. Заявник вважає, що з таким твердженням погодився і суд у справі № 120/12779/23.

Відтак позивач звертається до суду з даною заявою та просить роз`яснити, чи підлягає врахуванню істотна частка несвоєчасно виплачених сум в порівняні із середнім заробітком при нарахуванні військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України суми середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 до 24.03.2021 включно.

Ухвалою суду від 31.01.2024 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та вирішено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені відповідачем аргументи, суд при вирішення поданої заяви керується такими мотивами.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).

Отже, роз`яснення судового рішення можливе у тому разі, якщо без такого роз`яснення рішення суду важко виконати, оскільки високою є ймовірність його неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини судового рішення.

Конкретного та вичерпного переліку критеріїв для охарактеризування рішення суду як такого, що є незрозумілим, чинні правові норми не містять.

Водночас, виходячи з протилежного, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому та зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Натомість невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Водночас процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

З огляду на вищевикладене, особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення, повинна обґрунтувати, що саме в рішення суду або його резолютивній частині є незрозумілим, в чому саме полягає незрозумілість такого рішення, які припускаються варіанти його тлумачення та як це впливає на його виконання.

Разом з тим механізм роз`яснення судового рішення, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення або ж не погоджується з висновками суду. В цьому разі учасник справи та інші особи, яким відповідне право надано, можуть оскаржити судове рішення у передбаченому законом порядку.

Крім того, важливо зауважити, що суд, роз`яснюючи прийняте рішення, не вправі вносити будь-які зміни до нього. Тобто процесуальна можливість роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст або, тим паче суть.

В контексті наведеного суд зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 у справі № 120/2755/21-а а є чітким, зрозумілим і не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння.

Зокрема, вирішуючи вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.07.2019 до 24.03.2021, суд зазначив наступне:

"Таким чином, суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з позивачем повинна розраховуватися з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, а також з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача.

Окрім того, виходячи із наведених вище принципів та застосовуючи визначені Верховним Судом критерії для зменшення розміру середнього заробітку, суд зазначає, що під час визначення суми середнього заробітку необхідно враховувати і обставини, за яких пов`язана тривалість періоду проведення відповідачем остаточного розрахунку при звільненні та виплату усіх компенсаційних сум, адже саме тривалість періоду затримки виплат зумовила і зростання розміру середньої заробітку.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відтак, у відповідності до положень статті 117 КЗпП України, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, а на відповідача слід покласти відповідальність, що передбачена статтею 117 КЗпП України".

Отже, задовольняючи адміністративний позов, суд чітко визначив обов`язок військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 до 24.03.2021 включно.

Крім того, у відповідному рішенні суд вказав на те: "...оскільки відповідач не подав відзиву на позовну заяву та не надав витребувані довідку про розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням (травень та червень 2019 року) та про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на дату його звільнення з військової служби, суд позбавлений можливості визначити конкретну суму середнього заробітку, яку належать виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні...".

Тобто мотиви, з яких виходив суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку, є зрозумілими і дають можливість з`ясувати, з яких підстав суд визнав право позивача на нарахування та виплату йому середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.07.2019 до 24.03.2021 без визначення конкретної суми, а відтак і встановити, чи саме з таких (або ж інших) підстав військова частина здійснила виконання рішення суду та нарахувала позивачу середній заробіток із застосуванням при обрахунку "істотної частки", зокрема враховуючи те, що у зобов`язальній частині рішення суду не визначено конкретної суми такої виплати.

Натомість, як видно зі змісту заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення, наведені заявником підстави для роз`яснення судового рішення не мають причинно-наслідкового зв`язку з нечіткістю чи незрозумілістю змісту тексту рішення.

На думку суду, своєю заявою та поставленим у ній питанням заявник не просить про роз`яснення судового рішення через його незрозумілість, а фактично спонукає суд до внесення змін до вже ухваленого рішення та наведення нових висновків у спірних правовідносинах, що є недопустимим.

Крім того, суд вважає помилкові посилання заявника на рішення суду у справі № 120/12779/23, а саме, що мотивами для задоволення позову в цій справі слугувало те, що "істотна частка" у справі № 120/2755/21-а була безпідставно врахована військовою частиною при здійсненні ним відповідного обрахунку, що призвело до значного зменшення суми, належної до виплати позивачу.

Так, у рішенні суду від 05.09.2023 у справі № 120/12779/23 зазначено наступне:

"Окрім того, судом враховано, що рішенням суду у справі № 120/2755/21-а не визначено конкретної суми середнього заробітку, що має бути відшкодована військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотної частки, становить 26572,41 грн (а.с. 18).

Однак, суд вказує на те, що спір щодо розрахунку середнього заробітку на виконання рішення суду, а саме застосування істотної частки, не охоплюється предметом цього спору. Так, не згода позивача з обрахованим розміром середнього заробітку є спором, що підлягає іншому правовому регулюванню, відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку належності розрахованої суб`єктом владних повноважень суми середнього заробітку.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 2668 від 24.11.2021 року сума, що була відшкодована позивачу складає 21390,79 грн.

Відтак, суд зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі не виплачено самостійно розраховану суму середнього заробітку.

Тобто, суд наголошує, що військовою частиною НОМЕР_1 не виконано в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом".

З наведеного випливає, що під час вирішення справи за № 120/12779/23 суд не вдавався до оцінки правильності належного позивачу середнього заробітку на виконання рішення суду у справі № 120/2755/21-а, а саме правомірності застосування боржником істотної частки.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 248, 254, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про роз`яснення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 у справі № 120/2755/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Сало Павло Ігорович