Ухвала

від 29.01.2024 по справі 260/11186/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у справі

29 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/11186/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання Деяк О.М.

за участю:

представника позивача Гнатик Р.О.,

представник позивача Резуненко О.А.,

представник відповідача Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить суд скасувати наказ №387-П про проведення фактичних перевірок ТОВ «Д-Трансгейт» виданий 29 листопада 2022 року Державною податковою службою України Головним управлінням ДПС у Закарпатській області та його додаток, в частині перевірки ТОВ «Д-Трансгейт».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 29 листопада 2022 року №387-П, призначено фактичну перевірку товариства із питань дотримання вимог податкового законодавства. Вважаючи такий наказ протиправним з метою його скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

25 січня 2024 року Головним управління ДПС у Закарпатській області подано заяву про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи заяву відповідач вказав, що за своєю правовою природою наказ про проведення перевірки є індивідуальним актом який вичерпує свою дію фактом проведення перевірки.

Відповідач акцентує увагу на тому, що за результатом податкової перевірки позивача складено акт фактичної перевірки, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення.

Із посиланням на правову позицію Верховного Суду по справі №816/228/17 вважає, що скасування спірного наказу не може привести до відновлення порушених прав позивача, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведеної перевірки. Відповідно, оцінка процедури призначення та проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Із цих мотивів відповідач вважає, що спір про оскарження наказу податкової перевірки після її проведення та прийняття контролюючим органом за результатом перевірки рішення не підлягає розгляду у судовому порядку.

Представник позивача подав до суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, зазначивши, що право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання про закриття провадження у справі та просила його задовольнити.

Представники позивача, у свою чергу, заперечували щодо задоволення вказаного клопотання. Пояснив, що мотивом для оскарження наказу стала незгода товариства із підставами призначення податкової перевірки. Наполягав на відступленні судом від позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 року (справа №816/228/17).

Визначаючись щодо клопотання, суд керується такими мотивами.

Судом встановлено, що 29 листопада 2022 року начальником Головного управління ДПС у Закарпатській області на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України прийнято наказ №387-П «Про проведення фактичних перевірок», з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства у сфері обігу та оподаткування підакцизних товарів.

29 листопада 2022 року на підставі цього наказу посадовим особам ГУ ДПС у Закарпатській області оформлено направлення на перевірку за №2411/09-02 та №2412/09-02.

Фактична перевірка позивача проводилась посадовими особами контролюючого органу в період з 29.11.2022 року по 08.12.2022 року.

За результатом перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт фактичної перевірки від 09.12.2022 року за №6973/07/16/09/44107494, в якому задокументовано порушення товариством вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган та прийнято податкові повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку аргументам клопотання суд враховує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз. 7 п.п. 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що проведення перевірки є необхідною передумовою для наступного прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення рішення за результатами перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист гарантується також нормою частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу №816/228/17 у своїй постанові від 08.09.2021 вказала на те, що нормами Податкового кодексу з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. І лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

При цьому, розглядаючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу про проведення перевірки, Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові дійшла висновку про таке:

«.... у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

За наведених вище підстав Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наказ контролюючого органу про проведення перевірки, після його реалізації, не може бути оскаржений до суду, та, відповідно, такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 21.02.2020 року по справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, де у випадку, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 08.10.2021 року у справі №320/1684/19, від 17.06.2022 року у справі №826/9184/18.

Як зазначено у частині 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, із положень статтей 346-347 КАС України випливає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Отже, як видно питання щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні вирішується палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, як того просять представники позивача.

Водночас суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо; як до оскарження податкових повідомлень-рішень, так і після їх оскарження, оскільки відповідно до висновку, сформованого Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень.

При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування ППР чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

Таким чином враховуючи процитовані висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.09.2021 (справа №816/228/17), до правовідносин у цій адміністративній справі суд зазначає, що оскаржуваний наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 29.11.2022 року №387-П «Про проведення фактичних перевірок» реалізований у спосіб проведення контролюючим органом такої перевірки, оформленням її наслідків у вигляді акту про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального від 09.12.2022 року №6973/07/16/09/ НОМЕР_1 .

В подальшому на підставі акту Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення. Тому оскарження наказу від 29.11.2022 року №387-П не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Права позивача у спірних відносинах можуть бути захищені шляхом оскарження в адміністративному та/або судовому порядку податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Закарпатській області, прийнятих за результатами фактичної перевірки.

Суд зауважує, що винесені податкові повідомлення-рішення на підставі виявлених порушень за результатами проведеної фактичної перевірки позивач у даній справі не оскаржує.

Як наслідок суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області про закриття провадження у справі №260/11186/23.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із наступного.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 29.11.2022 року №387-П «Про проведення фактичних перевірок», рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.

Керуючись статтями 238, 239, ч.5 ст. 242, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у адміністративній справі №260/11186/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» (89440, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна, буд. 5, код ЄДРПОУ 44107494) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина Августина, буд. 52, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05 лютого 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич