Рішення

від 02.02.2024 по справі 420/14196/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14196/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД (далі позивач, ТОВ « Альянс Групп ЛТД») до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (далі відповідач, Митниця), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що з метою митного оформлення товару « Посуд столовий, кухонний скляний» імпортером ТОВ « Альянс Групп ЛТД» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію № 23UA500500019370U1. Відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, у зв`язку з чим 09.06.2023 декларантом було надіслано Відповідачу пояснення щодо нібито розбіжностей та повідомлено митний орган про необхідність продовження митного оформлення в зв`язку з наданням вичерпного переліку документів. Проте, 09.06.2023 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2. у зв`язку з тим, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, жодних, належних обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів в рішенні не зазначено. Позивач вказує, що інспектором фактично встановлено відсутність відомостей щодо вартості доставки товару, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надані документи які містять вичерпні відомості з цього питання. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. Декларантом, окрім основного пакету документів, визначених законом , також було подано до митного органу додаткові документи в тому числі і пакувальні листи, прайс - листи, довідку про транспорті витрати, платіжні документи, каталог товарів, експортну декларацію, сертифікати походження та низку інших документів. Однак посадова особа відповідача не звернула жодної уваги на надані документи. Відтак Одеська митниця неправомірно відмовила Позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) та протиправно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

21.07.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом_з митною декларацією (МД) № 23UA500500019370U1 від 06.06.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 р. Крім того, 09.06.2023 декларантом ТОВ « Альянс Групп ЛТД» були надані додаткові документи та листом від 09.06.2023 декларантом було повідомлено що, всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500019370U1 від 06.06.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року, в якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

24.07.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідачем було надано до відзиву копії ВМД № 23UA100180505983U3, 23UA100180507990U8. При цьому у відзиві на позов Відповідач не надає жодних пояснень стосовно поданих документів, однак звертає увагу суду на те, що рішення про коригування митної вартості містить в собі посилання на вказані МД (хоча в оскаржуваному рішенні міститься посилання на 4 МД). При цьому звертаємо увагу суду, що майже всі позиції товару у наданих Відповідачем ВМД були оформлені за 6-м методом визначення митної вартості (графи 43 «Код МВВ» у поданих деклараціях). Тобто саме митниця визначала митну вартість товарів за наданими ВМД, а не декларант/імпортер за 1-м методом. Викладені обставини буквально унеможливлюють використання відомостей з наданих декларацій для покладання їх в основу «донарахування» оскільки виходить, що митниця один раз визначивши комусь митну вартість таким чином встановлює її для всіх інших імпортерів не зважаючи на жодні умову поставки товару, об`єми поставки, ситуацію на ринку і інше. У відзиві на позов Відповідач також посилається на положення п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ щодо зобов`язання подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Саме такі достовірні відомості і були надані Відповідачу, в тому числі в аспекті виявлених нібито розбіжностей, про, що докладно викладено в позовній заяві. Відомості щодо імпортованого товару були надані в повному обсязі та були підтвердженні документально, всі документи кореспондують між собою, не містять в собі розбіжностей які могли би впливати на визначення митної вартості та при оцінці документів у сукупності свідчать про їх достовірність та повноту.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року позовну заяву залишено без руху, зобов`язавши позивача надати до суду додані до позовної заяви письмові докази, викладені іноземною мовою, з офіційним перекладом, як того вимагає КАС України.

29.06.2023 р. представником позивача надано клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано письмові докази з офіційним перекладом та нотаріальним посвідченням.

Ухвалою суду від 06 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Як встановлено судом, 21.07.2023 р. представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву подано клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, яке обґрунтовано віднесенням даної справи до категорії справ, яка містить можливий розмір матеріальних збитків на суму 106783,13 грн., а тому вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи з наданням можливості у судовому засіданні надати усні пояснення по суті спору.

Вирішуючи дане клопотання відповідача, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч. 12 ст. 170 КАС України, якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 06 липня 2023 року судом вирішено, що розгляд справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи із характеру та обсягу доказів по справі та характеру спірних правовідносин, які не потребують усного заслуховування сторін.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).

Натомість, у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому, суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, а не рішення суб`єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов`язань, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про її стягнення.

Окрім того, відповідач не обґрунтовує надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена необхідність продовження розгляду справи з викликом сторін, тому дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 23UA500500019370U1 від 06.06.2023 року, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ « Альянс Групп ЛТД» за товарною позицією - Товар № 1 Посуд столовий, кухонний скляний: посудини на ножці для пиття, механічного виготовлення: келихи, кружки - всього 15720 шт. Товар № 2 Посуд столовий, кухонний скляний: посудини для пиття із зміцненого скла: стакани, кружки - всього 8160 шт. Товар. № 3 Посуд столовий, кухонний скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: стакани - 13872 шт. Товар № 4 Посуд столовий, кухонний скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: стакани, кружки - всього 11946 шт. Товар № 5 Посуд столовий, кухонний скляний, механічного виготовлення: соусники, відра для льоду, графіни, глечики для змішування коктейлів - всього 3228 шт. Товар № 6 Вироби із скла для оздоблення житла: вази - 912 шт. Товар № 7 Посуд столовий, кухонний скляний: посудини для пиття із зміцненого скла: кружки-всього 840 шт. Товари № 1 - 6 вироблені "PASABAHCE BULGARIA EAD". Країна виробництва BG (Болгарія). Товар № 7 Вироблений "Turkiye Sise ve Cam Fabrikalari. Країна виробництва TR(Туреччина) Торгова марка для всіх товарів є загальною - "PASABAHCE". Виробником усіх товарів є концерн "SISECAM".

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з вказаною митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме, пакувальний лист (Packina list) № 9500028017 від 02.06.2023, Пакувальний лист (Packina list) № 500028018 від 02.06.2023, Пакувальний лист (Packina list) № 9500028017 від 02.06.2023, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 400002279 від 02.06.2023, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 1400002280 від 02.06.2023, Автотранспортна накладна (Road consionment note) б/н від 02.06.2023, Сертифікат про походження товару (Certificate of oriain) № 2300331065 від 02.06.2023, Сертифікат про походження товару (Certificate of oriain)№ 2300331066 від 02.06.2023, Сертифікат з перевезення (походження) товару Форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № А0000586509 від 02.06.2023, Банківський платіжний документ, шо стосується товару№ 1 від 25.05.2023, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 74 від 05.06.2023, документ, шо підтверджує вартість перевезення товару № 02.06.23-1 від 02.06.2023, зовнішньоекономічний договір № 04/23 від 06.04.2023, договір (контракт) про ТЄО № 0711-14 від 07.11.2014 тощо.

В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: : 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).

09.06.2023 позивачем надіслано митному органу лист, яким були надані додаткові документи ( копію митної декларації країни відправлення та лист від виробника б\н від 17.05.2023 ) та повідомлено що, всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

За результатами розгляду наданих позивачем документів та вважаючи, що декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023, за яким митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом.( а.с. 12-13)

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 23UA500500019811U0 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 106 783,13 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року, яке прийнято у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, за позицією митного органу у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України та до вимог розділу ІІІ «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару:

Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення був наданий зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.04.2023 № 04/23, укладений між продавцем компанією SISECAM INVESTMENT B.V.( Нідерланди) та покупцем - ТОВ «АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД», за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар ( столовий та кухонний посуд, вироби зі скла, аксесуари та упаковка до них)… ( пункт 1.1. контракту). Пунктом 3.1. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA відповідно до "Інкотермс-2020", що про вказується в інвойсах.

Згідно рахунок-фактури (інвойс) (Commercial invoice) № 400002279 від 02.06.2023, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 1400002280 від 02.06.2023 умовами поставки товару є FCA м. Таговиште ( Болгарія).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2020 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Тобто, поставка на умовах FCA означає, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

За положеннями пункту частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення позивачем були надані наступні документи: договір № 0711-14 від 07.11.2014 р. про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.11.2014 р., укладений між ТОВ «Альянс Групп ЛТД» ( Замовник) та ТОВ « Прайм Форвардинг» ( Експедитор), рахунок ТОВ « Прайм Форвардинг» на оплату № 74 від 05.06.2023 за надання послуг з міжнародного перевезення вантажу та експедиторських послуг за межами України та по Україні на загальну суму 57 838,62 грн., довідку ТОВ « Прайм Форвардинг» № 02.06.23-1 від 02.06.2023 про транспортні витрати.

Як вбачається з довідки « Прайм Форвардинг» про транспортні витрати № 02.06.23-1 від 02.06.2023, то даною довідкою підтверджено, що вартість доставки вантажу (посуд скляний) автомобілем! DAF BH098200/BH6840XF від м.Тарговиште (Болгарія) до митного кордону України для ТОВ «Альянс Групп ЛТД» на підставі Договору № 071|1-14 від 07.11.2014 р. складає 46000 грн., у т.ч. ПДВ, експедиторські послуги за межами України в сумі 300,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Під час розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо розбіжностей у числових показниках витрат на транспортування, у поданих декларантом до митного оформлення товару документах, та яким чином такі розбіжності впливають на митну вартість товарів або унеможливлюють її визначення.

При цьому, суд зауважує, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів »

Щодо вказаного питання, то аналогічні висновки викладені Верховним Судом по справі № 400/2922/18 у постанові від 07.05.2020р.

Таким чином, суд не вбачає будь-яких розбіжностей в поданих до митного оформлення товару позивачем документах, які стосуються перевезення товару та з наданих документів можливо встановити вартість перевезення.

Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), від 21 березня 2023 року справа №815/5817/17..

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом

Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, судом встановлено, що причиною його прийняття та застосування другорядного (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення, то « … З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмит служби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме:

товар 1 - становить 3,15 дол. США/кг. (МД від 02.06.2023. № UA100180/2023/508140) ніж заявлено декларантом 2,9272 дол. США/кг;

товар 2 - становить 2,95 дол. США/кг. (МД від25.04.2023. № UA100180/2023/505983) ніж заявлено декларантом 1,5576 дол. США/кг;

товар 3 - становить 2,92 дол. США/кг. (МД від 04.04.2023. № UA100180/2023/504811) ніж заявлено декларантом 2,1535 дол. США/кг;

товар 4 - становить 2,95 дол. США/кг. (МД від25.04.2023. № UA100180/2023/505983) ніж заявлено декларантом 1,4898 дол. США/кг;

товар 6 - становить 2,75 дол. США/кг. (МД від31.05.2023. № UA100180/2023/507990) ніж заявлено декларантом 1,2443 дол. США/кг;

товар 7- становить 2,75 дол. США/кг. (МД від 03.05.2023. № UA100180/2023/506402) ніж заявлено декларантом 1,6399 дол. США/кг.»

Тобто, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості товарів, митним органом додатково нічого не вказано.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та невмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені беззаперечними доказами.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2242 від 15.06.2023 р.

Оскільки судом задоволено позов в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо компенсації позивачу понесених ним витрат на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою, то суд вказує про таке.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат, здійсненних на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою, представником позивача надано копії: рахунок-фактуру ФОП ОСОБА_1 № 015 від 21.06.2023 р. та платіжну інструкцію № 22581 від 03.07.2023 р. за послуги перекладача на суму 13 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на перекладача у розмірі 13 000,00 грн., пов`язані з виконанням вимог ухвали суду від 20.06.2023 року про усунення недоліків позовної заяви щодо надання позивачем нотаріально засвідчених перекладів на українську мову документів, поданих разом із позовною заявою, як того вимагає КАС України.

Зокрема, позивачем здійснено переклад наступних документів: Проформа Інвойс № 1700024147 від 24.05.2023 - 15 арк, Інвойс № 1400002279 від 02.06.2023 - 5 арк; Інвойс № 1400002280 від 02.06.2023 - 1 арк; Прайс лист на період 2023 року - 6 арк; Сертифікат походження № 2300331065 від 02.06.2023 - 1 арк; Сертифікат походження № 2300331066 від 02.06.2023 - 1 арк; Пакувальний лист № 1000033237 - 7 арк; Експортна декларація країни походження № 23ВС004011АВ015312 - 3 арк. ( а.с. 51-97)

Оскільки переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду, якою було позов залишено без руху, на стадії відкриття провадження по справі, наданий суду з метою доведення своєї позиції, а тому такі витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 13 000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД (вул. Грецька, буд. 7, кв. 11, м. Одеса, Одеська обл., 65026, код ЄДРПОУ: 33812520) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000426/2 від 09.06.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС ГРУПП ЛТД судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 00 коп) гривні та витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 13 000,00 ( тринадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяВ.А. Дубровна