Постанова

від 06.02.2024 по справі 640/5991/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/5991/20

касаційне провадження № К/990/18534/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року (головуючий суддя - Чудак О.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Безименна Н.В.; судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.)

у справі № 640/5991/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Інжиніринг»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауер Інжиніринг» (далі - ТОВ «Пауер Інжиніринг», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року № 0782615573, № 0792615573, № 0802615573 та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 05 березня 2020 року № 142/26-15-04-13-18.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що неврахування відповідачем при проведенні перевірки договорів комісії, за якими ТОВ «Пауер Інжиніринг» у період перевірки здійснювало господарську діяльність, призвело до безпідставних висновків про те, що доходом позивача є вся сума отриманих коштів від контрагентів, а не комісійна винагорода ТОВ «Пауер Інжиніринг». Такі висновки контролюючого органу суперечать нормам пункту 292.4 статті 292 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), та зумовили помилковий висновок перевірки про перевищення позивачем, як платником єдиного податку III групи, граничного розміру доходу за 2016-2018 роки на підставі якого прийняті оскаржувані рішення. Також, вказав, що відповідач при обрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців врахував доходи, отримані під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, невірно визначив дату нараховування податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 640/1874/20 визнано протиправним та скасовано наказ від 02 грудня 2019 року № 3948 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пауер Інжиніринг», а також визнано протиправними дії податкового органу щодо призначення та проведення перевірки платника.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує, що, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, позивач здійснював діяльність з постачання теплової енергії за державні кошти для підприємств пенітенціарної системи у 2016-2018 роках на суму, що перевищує річний дохід в 5 000 000,00 грн, однак не здійснив перехід на сплату інших податків, що призвело до заниження податкових зобов`язань з єдиного податку, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Ухвалою від 12 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

03 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що контролюючим органом на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02 грудня 2019 року № 3948 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пауер Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників, що містяться у податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи, поданих за 2016-2018 роки, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2019 року № 110/26-15-05-07-03-10/38814501.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

перевищення у податковому (звітному) періоді за 2016 рік обсягу доходів, встановлених підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, та нездійснення переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України, що є порушенням підпункту 3 пункту 293.8 статті 298 ПК України;

пункту 292.6 статті 292, пункту 293.5 статті 293, підпункту 3 пункту 293.8 статті 293, підпункту 296.5.4 пункту 296.5 статті 296 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 197 529,00 грн;

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України внаслідок недекларування та несплати податку на прибуток у сумі 3 762 377,00 грн;

пункту 181.1 статті 181, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України внаслідок ненарахування та несплати товариством суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету, в загальному розмірі 4 180 419,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2020 року:

№ 0782615573, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 702 971,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 762 377,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 940 594,00 грн;

№ 0792615573, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5 225 524,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 4 180 419,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 045 105,00 грн;

№ 0802615573, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на 246 911,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 197 529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 49 382,00 грн.

Крім того, 05 березня 2020 року відповідачем прийнято рішення № 142/26-15-04-13-18, яким анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку з 01 січня 2017 року внаслідок перевищення протягом календарного року граничного обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, передумовою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, є отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилами пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

В постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржувані в межах цієї справи акти індивідуальної дії, прийняті за результатом проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яка була призначена наказом ГУ ДПС у м. Києві від 02 грудня 2019 року № 3948 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пауер Інжиніринг».

Крім того, суди встановили, що вказаний наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку та рішенням від 16 березня 2021 року у справі № 640/1874/20 Окружний адміністративний суд м. Києва адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДПС у м. Києві від 02 грудня 2019 року № 3948 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пауер Інжиніринг». Визнав протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пауер Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, що містяться у податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи за 2016- 2018 роки.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року у справі № 640/1874/20 набрало законної сили 22 червня 2021 року.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України обставини судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, за наявності судового рішення щодо протиправності наказу, що набрало законної сили, суд позбавлений можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу.

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що протиправність наказу про призначення перевірки та дій щодо проведення контролюючим органом перевірки є достатньою підставою для висновку про протиправність прийнятих за результатами такої перевірки актів індивідуальної дії, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення податкового законодавства по суті.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 11 липня 2019 року у справі № 804/8855/14.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник