Рішення

від 01.02.2024 по справі 183/5420/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5420/22

№ 2/183/260/24

01 лютого 2024 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи: Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Губиниської селищної ради у якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 07.06.2000, а саме: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований за вищезазначеною адресою.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що спірний житловий будинок придбав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого на товарній біржі «Українська». Сторони повністю виконали умови договору, позивач зареєстрував право власності в БТІ. Договір не було посвідчено нотаріально, а тому позивач не може розпорядитися належним йому житловим будинком.

Ухвалою судді 06.09.2022 позовну заяву залишено без руху. 04.10.2022 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 25.10.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Судом встановлено, що позивач по даній справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.05.2023 на адресу суду надійшла копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.06.2023 залучено до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якості правонаступників позивача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом, у якому не змінюючи предмет позову, змінив підставу позовних вимог. В уточненій позовній заяві позивач зазначає, що його батько ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 спірний житловий будинок. Після смерті батька позивач та ще двоє синів звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, у подальшому між спадкоємцями укладено договір про поділ спадщини, за яким спадкоємці дійшли згоди про те, що спірний житловий будинок перейде ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, нотаріус відмовив позивачу у оформленні його спадкових прав. Тому просить визнати за ним у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву в уточненій редакції.

Ухвалою суду від 11.12.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату та час його проведення повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 07 червня 2000 року між ОСОБА_3 , як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_2 , як покупцем з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав об`єкт нерухомості: житловий будинок з надвірними побудовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Зазначений договір зареєстровано на товарній біржі «Українська» за р.№100981 від 07.06.2000 та зареєстровано у комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне БТІ» 08.06.2000 в реєстровій книзі №3 за реєстровим №662.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.62).

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Лилою І.А. заведено спадкову справу за №90/2022, у відповідності до якої 24.10.2022 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернулися сини померлого: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.71-78).

23.10.2023 між спадкоємцями першої черги синами померлого ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини, відповідно до п.3 якого спадкоємці за взаємною згодою вирішили, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 перейде ОСОБА_1 (а.с.129).

Листом приватного нотаріуса Лили І.А. №278/02-12 від 23.10.2023 позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок неможливо, оскільки наданий договір купівлі-продажу від 07.06.2000 посвідчений Українською товарною біржею за реєстраційним номером 100981 не відповідає нормам чинного на той час законодавства, так як не посвідчений нотаріально (а.с.130).

Вирішуючи питання про те, чи набув спадкодавець права власності на спірний житловий будинок на підставі укладеного на товарній біржі та не посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу, суд виходить з наступного.

Оскільки правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, стосовно вимог про визнання дійсним договору мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно зі статтею 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

У статті 9 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що член товарної біржі має право сам або через свого представника здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Виходячи з положень статті 227 ЦК Української РСР, нотаріальна форма договору купівлі-продажу нерухомого майна є обов`язковою.

За правилом статті 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року у справі № 661/3706/17 (провадження № 61-37644св18).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 07.06.2000 зареєстровано у комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне БТІ» 08.06.2000 в реєстровій книзі №3 за реєстровим №662, що підтверджується проставленим на договорі штампом.

Оскільки сторони виконали умови спірного договору, договір зареєстровано у бюро технічної інвентаризації, яке станом на момент укладення договору виконувало функції щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а нотаріальне посвідчення договору є неможливим з огляду на те, що одна зі сторін договору померла, суд вважає, що батько позивача набув на підставі вищезазначеного договору право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено у ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право власності померлого ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними побудовами зареєстровано у комунальному підприємстві «Новомосковське міжрайонне БТІ» на підставі угоди купівлі-продажу нерухомості, укладеної 07.06.2000 на товарній біржі «Українська» .

Враховуючи встановлені матеріалами справи обставини щодо укладення договору купівлі-продажу від 07 червня 2000 року, його реєстрації та виконання сторонами договору його умов, враховуючи, що позивач є спадкоємцем майна померлого власника будинку, решта спадкоємців узгодили на підставі укладеного нотаріально посвідченого договору набуття права власності на будинок саме позивачем, який звернувся з вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом саме у зв`язку із неможливістю одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину через відсутність нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що у даній справі спадкові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту, оскільки, враховуючи фактичні обставини даної справи, останній позбавлений можливості захистити відповідні права у позасудовому порядку.

Вказане кореспондується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №486/9435/15-ц.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул.Шевченка, 16;

третя особа Південно-Східне регіональне управління Української товарної біржі, код ЄДРПОУ 26013046, місцезнаходження: м.Запоріжжя, просп.Соборний,75/216;

третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна, адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 37.

Повне судове рішення складено і підписано 01 лютого 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.