Постанова

від 06.02.2024 по справі 950/968/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м.Суми

Справа №950/968/22

Номер провадження 22-ц/816/81/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Бровка Руслана Миколайовича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 02 серпня 2022 року в складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в м. Лебедин, -

в с т а н о в и в :

30 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на придбані у ОСОБА_4 на підставі складеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельними ділянками під ними від 20 травня 2021 року, які розташовані в АДРЕСА_1 , а саме:

- 26/100 частин житлового будинку цегляного під літ. «А-2», загальною площею 219 кв.м, які складаються з: коридору 1-1 площею 4,7 кв.м, кухні 1-2 площею 5,8 кв.м, житлової 1-3 площею 4,5 кв.м, кладової 1-4 площею 2,5 кв.м, житлової 1-5 площею 8,2 кв.м, коридору 1-6 площею 4,6 кв.м, житлової 1-7 площею 16,3 кв.м, веранди 1-8 площею 9,4 кв.м, загальна площа приміщень, що передаються становить 56,0 кв.м, а їх житлова площа - 29,0 кв.м;

- 1/4 частина сараю шлакобетонного під літ. «Б», погріб черепашник під літ. «п/г1»,

- 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 5922989600:01:001:1193, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельна ділянка площею 0,2357га, кадастровий номер 5922989600:01:001:0194, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка площею 0,0828га, кадастровий номер 5922989600:05:002:0137, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 травня 2021 року ОСОБА_4 повідомив заявниці, що йому терміново потрібні грошові кошти, а тому у вказаний день був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу спірного майна, оскільки нотаріальна контора того дня не працювала. За умовами договору продавець зобов`язався до 31 грудня 2021 року укласти договір купівлі-продажу майна через нотаріальну контору, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємицею спірного майна є відповідачка, яка спочатку погоджувалась оформити спірне майно, а потім відмовилась по причині відсутності на це коштів. Вважає свої права порушеними, а тому просить позов задовольнити.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 02 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на придбані у ОСОБА_4 згідно Договору купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельною ділянкою під ними від 20 травня 2021 року, складеного у простій письмовій формі:

- 26/100 житлового будинку цегляного під літ.«А-2» загальною площею 219,0м2, які складаються з: коридору 1-1 площею 4,7м2, кухні 1-2 площею 5,8м2, житлової 1-3 площею 4,5м2, кладової 1-4 площею 2,5м2, житлової 1-5 площею 8,2м2, коридору 1-6 площею 4,6м2, житлової 1-7 площею 16,3м2, веранди 1-8 площею 9,4м2, загальна площа приміщень, що передаються становить 56,0м2, а їх житлова площа - 29,0м2; 1/4 частина сараю шлакобетонного під літ.«Б», погріб черепашник під літ. «п/г1» і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 5922989600:01:001:1193, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,2357га, кадастровий номер 5922989600:01:001:0194, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,0828га, кадастровий номер 5922989600:05:002:0137, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Бровко Р.М., посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що житловий будинок в АДРЕСА_1 не є садибним, а є зблокованим будинком квартирного типу, квартири якого мають окремі виходи і є окремими об`єктами нерухомого майна. Таким чином, будинок у цілому є об`єктом спільної сумісної власності. Земельні ділянки також належать власникам квартир. Оскаржуваним рішенням порушені права не лише заявника, який є власником квартири АДРЕСА_3 та співвласником земельних ділянок, але і права інших власників квартири, яких не залучили до участі у справі. Також вважає, що позов мав бути заявлений до ОСОБА_4 з наступним залученням правонаступника, тобто спадкоємця. Відповідачка прав позивачки не порушувала, а обраний спосіб захисту є неправильним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними спорудами від 26 грудня 1991 року придбав 26/100 частин житлового будинку (загальна площа будинку - 215,6 кв.м), а саме: кімната 1-3 площею 4,5 кв.м, кімната 1-4 площею 2,5 кв.м, кімната 1-5 площею 8,3 кв.м, кімната 1-6 площею 4,6 кв.м, кімната 1-7 площею 16,9 кв.м, а також господарські будівлі 1/4 частина сараю В, веренда а, погріб п/г, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).

З технічного паспорту на вказаний жилий будинок вбачається, що ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_4 на першому поверсі, загальною площею 56 кв.м, жилою площею 29 кв.м (13-19).

Також з технічного паспорту вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 є чотириквартирним двоповерховим житловим будинком. Квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 на першому поверсі мають прибудови і окремі ізольовані виходи як із загального коридору, який має сходи на другий поверх, так і зі сторони прибудов.

Крім того, ОСОБА_4 на праві приватної власності належали земельні ділянки за адресою по АДРЕСА_1 :

- на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ №193555 від 04 грудня 2006 року - 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 5922989600:01:001:1193, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 20);

- на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ №193558 від 04 грудня 2006 року - земельна ділянка площею 0,2357га, кадастровий номер 5922989600:01:001:0194, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 22);

- на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ №193557 від 04 грудня 2006 року - земельна ділянка площею 0,0828га, кадастровий номер 5922989600:05:002:0137, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21).

20 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу за 20000 грн зазначених вище 26/100 частини житлового будинку (56 кв.м приміщень житловою площею 29 кв.м), 1/4 частини сараю літ. «Б», погреба літ. «п/г1», 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1162 га, земельної ділянки площею 0,2357 га та земельної ділянки площею 0,0828 га (а.с. 23).

Згідно з п. 2.1 вказаного договору ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання у строк до 31 грудня 2021 року укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельними ділянками через Лебединську нотаріальну контору, а не пізніше 3 днів з моменту підписання договору продавець зобов`язався передати покупцю придбане майно по акту приймання-передачі.

20 травня 2021 року складено акт приймання-передачі придбаного за договором майна (а.с. 24).

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 не встиг переоформити належну йому на праві власності частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельні ділянки, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер (а.с. 25).

За життя ОСОБА_4 заповів все своє майно дочці ОСОБА_2 (а.с. 46), яка прийняла спадщину за заповітом (а.с. 41) та отримала свідоцтво про право на спадщину з а заповітом від 14 січня 2022 року на земельну ділянку площею 2,4058 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Штепівської сільської ради Сумського району (а.с. 65).

Доказів оформлення ОСОБА_2 спадкових прав на спірні частину житлового будинку та земельні ділянки по АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ціна продажу всього спірного майна, тобто 20000 грн, відповідає рівню ринкових цін на аналогічні домогосподарства з земельними ділянками по с. Штепівка, Сумського району, Сумської області в 2021 році, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено та підписано акт приймання-передачі спірного майна 20 травня 2021 року, позов визнаний відповідачкою, а укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та право власності продавця на це майно підтверджується письмовими доказами.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з вказаними висновками місцевого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

Отже визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

ОСОБА_3 не залучався до участі у цій справі, проте з доданих ним до апеляційної скарги письмових доказів підтверджується його право власності, право спільної сумісної, а також право спільної часткової власності на житловий будинок та земельні ділянки, на яких розташований цей житловий будинок, а також господарські споруди.

Зокрема, ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ №193555 від 04 грудня 2006 року належала 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 5922989600:01:001:1193 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 20), а згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК №460146 від 23 квітня 2012 року співвласниками цієї ж земельної ділянки площею 0,1162 га є 4 співвласники з часткою по 1/4 у кожного, у тому числі у ОСОБА_4 та батька заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 ОСОБА_5 (а.с. 116-118).

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_6 (а.с. 107-112).

Крім того, ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ №193557 від 04 грудня 2006 року належала земельна ділянка площею 0,0828га, кадастровий номер 5922989600:05:002:0137, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21), тобто ділянка на якій розташований сарай літ. «Б» та чотири погреби під сараєм (а.с. 21). Натомість співвласниками даних господарських споруд, а відтак і земельної ділянки, є також батько заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 ОСОБА_5 , якому рішенням виконавчого комітету Штепівської сільської ради Лебединського району № 88 від 20 жовтня 2010 року надано дозвіл на добудову житлового будинку та будівництво надвірних будівель на вказані земельній ділянці. Вказаний дозвіл прямо впливає на розмір частки земельної ділянки, яка використана для добудови.

Також заявником апеляційної скарги порушується питання спільного володіння житловим будинком, який не є будинком садового типу, про що зазначається у оскаржуваному рішенні, а є двоповерховим чотириквартирним будинком, тобто будинком зі спільними приміщеннями, співвласниками яких є всі співвласники чотирьох квартир.

Зазначених обставин суд першої інстанції не встановив, тобто не визначив всіх відповідачів, співвідповідачів та третіх осіб у справі, які мають права власності на спірні приміщення житлового будинку та земельні ділянки.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним.

Отже, у цій справі неналежний суб`єктний склад її учасників.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, з огляду на обраний спосіб захисту прав та конкретний зміст заявлених позовних вимог щодо визнання права на частину житлового будинку, половину земельної ділянки, на якій розташований чотириквартирний житловий будинок, а також на земельні ділянки, права на які мають інші власники квартир у будинку, до участі у справі не залучено співвідповідачів та третіх осіб, тобто актуальних співвласників житлового будинку та земельних ділянок, які, зокрема, перебувають у їх спільній сумісній та частковій власності.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. При цьому позивачка не позбавлена права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів, співвідповідачів та третіх осіб.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 753/537/19, від 16 вересня 2022 року у справі № 642/2316/20, від 18 травня 2022 року у справі № 753/8090/18, та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. При цьому застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у ст. 16 ЦК України.

У ст. 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту ст. 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений ст. 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 607/25518/19.

За ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/2523/19.

У цій справі відповідачка визнала позов у повному обсязі незважаючи на те, що позивачка, обґрунтовуючи необхідність саме судового захисту своїх прав, вказувала, що відповідачка відмовилась від оформлення спадкових прав на спірне майно по причині відсутності на це коштів. Вочевидь, судове рішення, ухвалене місцевим судом, усунуло для позивачки та відповідачки процедурні питання, пов`язані з оформленням спадщини та оформленням договору купівлі-продажу, проте апеляційний суд наголошує, що такий спосіб захисту прав є незаконним і зачіпає права інших співвласників спірного майна. При цьому, суттєве значення має правовий статус спірного майна і взагалі можливість визнання на нього права власності саме у обраний позивачкою спосіб.

Як зазначалось, належних доказів щодо оформлення відповідачкою речових прав або отримання відмови від компетентних органів в оформленні таких прав на спірне нерухоме майно у порядку спадкування сторонами у справі не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, у порушення вимог процесуального закону суду не надано доказів на підтвердження порушення прав позивачки.

Окремо викликають очевидні сумніви висновки місцевого суду щодо вартості всього обсягу спірного майна на рівні 20000 грн, щодо вчинення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 правочину у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення угоди, відсутність доказів оплатності укладеного правочину та реального приймання позивачкою від продавця спірного майна.

Апеляційний суд наголошує, що спір у судовому порядку та ухвалене за наслідками його розгляду судове рішення не є способом реалізації прав поза визначені чинним законодавством процедури.

За вказаних вище обставин, рішення суду першої інстанції про визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду у задоволенні позову суд відмовляє, тому понесені ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн підлягають компенсації за рахунок позивачки.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Бровка Руслана Миколайовича задовольнити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 02 серпня 2022 року про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на придбані у ОСОБА_4 на підставі складеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельними ділянками під ними від 20 травня 2021 року, які розташовані в АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1488 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина