Постанова

від 06.02.2024 по справі 569/6560/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/6560/22

Провадження № 22-ц/4815/267/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Ковальов І.М.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини) о 12 год. 31 хв.

19 грудня 2023 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Комунальне підприємство "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради;

за участі: представників сторін адвокатів Бузинарського Михайла Юрійовича і ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

У травні 2022 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради (далі КП "РОКЛДЦ ім. Полішука" або підприємство) про визнання незаконним звільнення з посади 0, 25 ставки реєстратора медичного, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

13 червня 2022 року своєю заявою ОСОБА_1 відмовилася від вимог про визнання звільнення незаконним та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишивши вимогу про поновлення на роботі.

Мотивуючи позов, ОСОБА_1 вказувалося про те, що протягом часу з 21 вересня 2016 року по 03 травня 2022 року працювала на посаді 0, 25 ставки реєстратора медичного на період відпустки по догляду за дитиною до трьох років іншого працівника. Оскільки термін строкового трудового договору закінчувався 21 вересня 2019 року, а підприємство не вимагало припинення існуючих прав і обов`язків між сторонами, то була переконана, що вона продовжує працювати на займаній посаді безстроково.

Вважала, що про звільнення з роботи 03 травня 2022 року її не було повідомлено за два місяці до припинення трудових відносин між сторонами, не ознайомлено з наказом про звільнення, а також, що роботодавець не зробив записів про прийняття на роботу і звільнення до трудової книжки.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" про поновлення на роботі.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, поновивши її на посаді 0, 25 ставки реєстратора медичного КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" з дня звільнення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про незастосування судом норми ст. 206 ЦПК України щодо постановлення ухвали про закриття провадження у справі в частині збільшення розміру вимог. Тому незрозумілим є твердження суду про те, що заявнику було відомо раніше стосовно свого звільнення, тоді як строк звернення до суду з позовом починається з моменту ознайомлення працівника з наказом про звільнення, хоча в оскаржуваному рішенні вказувалося, що цей наказ не видавався роботодавцем.

Суд не звернув увагу і на наявність пільг першочергового залишення на роботі, адже вона є єдиним працівником у родині і залишилося менше трьох років до виходу на пенсію.

Вважає, що оскаржуваним рішенням помилково ототожнено посаду 0, 75 ставки молодшої сестри функціональної діагностики, про звільнення з якої її було попереджено за два місяці, із посадою 0, 25 ставки реєстратора медичного.

Не погоджувалася із наказом КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" від 05 листопада 2021 року №510-к, яким її звільнено з посади 0, 75 ставки молодшої медичної сестри, на який посилається суд. Тобто ним хибно визнано, що, видаючи наказ про звільнення з посади 0, 75 ставки молодшої медичної сестри, роботодавцю не потрібно видавати наказ про звільнення з інших посад. При цьому після продовження виконувати свою роботу з наступного дня після закінчення дії строкового трудового договору, тобто з 17 серпня 2019 року, відповідно до ст. 391 КЗпП України цей договір трансформувався у безстроковий.

Також заявник посилається на помилкове застосування судом правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28 серпня 2019 року у справі №201/15850/17-ц та від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16-ц, які не є релевантними спірним правовідносинам.

Крім того, не враховано, що при переведенні з посади 0, 75 ставки молодшої медичної сестри роботодавцем їй запропоновано на вибір п`ять посад лікарів, яких вона займати не могла внаслідок відсутності відповідної освіти. Разом з тим не запропоновано жодної із сорока чотирьох посад молодших працівників, які вона могла би зайняти. Не досліджено, що для залишення на роботі не пропонувалася посада 0, 25 ставки реєстратора медичного або будь-яка інша з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду, а також, чи всі особи, які переведені на посади молодших медичних працівників, мають переважні пільги, ніж заявник.

У поданому відзиві відповідач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 18 травня 2016 року прийнята по посаду молодшої медичної сестри відділення функціональної діагностики КП «РОКЛДЦ ім. В.Поліщука» РОР. Цей факт підтверджується копією наказу підприємства № 150-к від 18 травня 2016 року.

З наказу КП «РОКЛДЦ ім. Поліщука» №261-к від 21 вересня 2016 року, видно, що ОСОБА_1 з 07 жовтня 2016 року надано замісництво 0,25 відсотків ставки посади реєстратора медичного відділення спортивної медицини та лікувальної фізкультури на період відсутності основного працівника.

Пунктами 1.1, 1.7 статуту КП «РОКЛДЦ ім.Поліщука», затвердженого 11 березня 2021 року рішенням Рівненської обласної ради, передбачено, що за своїм статусом підприємство є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну, вторинну (спеціалізовану) та/або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, послуги, будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом; є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом.

КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрями свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів, конюнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.

Після проведеного економічного аналізу та з метою забезпечення ефективного управлінського процесу, повного та ефективного використання наявних фінансових можливостейприйнято рішення скоротити чисельність та штат працівників підприємства.

Наказом № 85-од від 31 серпня 2021 року внесено зміни до структури та штатного розпису КП «РОКЛДЦ ім. Поліщука», які введені в дію з 11 листопада 2021 року. Внесення змін до структури та штатного розпису підприємства погоджено Постійною комісією з питань охорони здоров`я, материнства та дитинства Рівненської обласної ради, про що свідчать рекомендації постійної комісії № 2 від 31 серпня 2021 року.

На виконання наказу № 85-од КП «РОКЛДЦ ім. Поліщука» 31 серпня 2021 року видано наказ № 86-од «Про попередження про можливе майбутнє вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням чисельності та штату». В переліку працівників, які письмово повідомляються про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату з 10 листопада 2021 року, зазначена ОСОБА_1 (0,75 молодша медична сестра відділення функціональної діагностики, 0,25 реєстратор медичний відділення спортивної медицини).

03 вересня 2021 року позивач попереджена про заплановане вивільнення з посади 0,75 ставки молодшої медичної сестри відділення функціональної діагностики. Одночасно в попередженні № 852/01-15 від 02 вересня 2021 року їй повідомлено про наявність вакантних посад, які можуть бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування, з переліком яких можна ознайомитися у Відділі правового та кадрового забезпечення КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука». При цьому підписувати дане попередження ОСОБА_1 відмовилася в присутності свідків, про що свідчать відомість ознайомлення з наказами підприємства від 31 серпня 2021 року №85-ОД, від 31 серпня 2021 року №86-ОД та акт від 03 вересня 2021 року про відмову від підпису на підтвердження отримання попередження від 02 вересня 2021 року № 852/01-15.

З наказу від 05 листопада 2021 року №510-К «Про припинення трудового договору» вбачається, що молодшу медичну сестру відділення функціональної діагностики ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗПП України з 10 листопада 2021 року, з виплатоювихідної допомоги в розмірі середнього заробітку відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, а також з виплатою грошової компенсації за 11 днів невикористаної основної щорічної відпустки за період 18 травня 2020 року 10 листопада 2021 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 24 травня 2022 року у справі №569/25090/21, залишеним без змін 13 грудня 2022 року Рівненським апеляційним судом, ОСОБА_1 відмовлено у позові до КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" про визнання протиправним і скасування наказу від 05 листопада 2021 року №510-К, поновлення на роботі на посаді молодшої медичної сестри і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У січні 2022 року Управлінням держпраці у Рівненській області на підприємстві проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання законодавства про працю в КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука", за результатами якого 17 січня 2022 року складено Акт №11a/13-01, відповідно до якого порушень законодавства про працю не встановлено.

На запит позивача від 29 грудня 2021 року підприємство своїм листом вих. № 22101-15 від 06 січня 2022 року повідомило, що трудовий договір про прийняття її на посаду реєстратора медичного не укладався, адже їй було надано замісництво на посаду реєстратора медичного на період відсутності основного працівника.

Крім того, 11 лютого 2022 року під час розгляду справи №569/25090/21 ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просила суд поновити її на посаді реєстратора медичного або рівнозначній посаді КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" з 11 листопада 2021 року, тобто їй було відомо про припинення замісництва. Згодом у судовому засіданні представник позивача відмовився від збільшення позовних вимог.

Вважаючи, що при звільненні з посади 0, 25 ставки реєстратора медичного роботодавцем її не повідомлено про можливе наступне звільнення за два наступні місяці до припинення трудового договору, її не ознайомлено з наказом про звільнення, а підприємство не зробило записів про прийняття і звільнення цієї посади у трудовій книжці, 27 травня 2022 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП "РОКЛДЦ ім. Поліщука" про визнання протиправним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (в подальшому позивач відмовилася від вимог про визнання протиправним звільнення та стягнення середнього заробітку).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки виконання тимчасовим замісником посадових обов`язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, адже замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Замісництво не є тотожним сумісництву і не є трудовим договором. Про припинення виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника винесення додаткового наказу законодавство не вимагає, як не вимагає і внесення відповідних записів до трудової книжки.

Тому при звільненні позивача з посади молодшої медичної сестри автоматично припиняє свою дію і замісництво, а тому необхідності у видачі додаткового розпорядчого документа немає.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст. ст. 2, 3, 51, 21, 32, 391 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в закладах освіти або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2і3статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц, стверджується, що за змістом норм Кодексу законів про працю України і роз`яснень Держкомітету РадиМіністрів СРСРз питаньпраці тазаробітної платиі СекретаріатуВЦРПС "Пропорядок оплатитимчасового замісництва"від 29грудня 1965року №30/39(уредакції від11грудня 1986року),що дієв частині,яка несуперечитьКодексу законівпро працюУкраїнита іншимнормативно-правовимактам України, виконання службових обов`язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язане з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, є тимчасовим замісництвом. Тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) на підприємстві.

Отже, виконання тимчасовим замісником посадових обов`язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Замісництво не тотожне сумісництву і не є в розумінні Кодексу законів про працю України трудовим договором. Про припинення виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника винесення додаткового наказу законодавство не вимагає. При звільненні з основного місця роботи, а саме з посади молодшої медичної сестри, автоматично припиняє свою дію і замісництво, а тому необхідності у видачі додаткового розпорядчого документа немає. В трудовій книжці позивача відсутній запис про прийняття її на 0, 25 посади реєстратора медичного, а тому не вносився і запис про її звільнення з цієї посади. Будь-якої норми права, яка несе за собою обов`язок роботодавця вносити запис про замісництво до трудової книжки не існує. У свою чергу, позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, підміняє поняття замісництва із сумісництвом, а відтак вважає, що її права порушені, що не відповідає дійсності.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року у справі 757/61267/16-ц (провадження№ 61-18395св18), вбачається, що згідно з частинами першою, другою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексута в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2011 року № 126/06/186-11 щодо виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника виконання обов`язку тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків - це заміна працівника, відсутнього у зв`язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов`язків), коли працівник разом зі своєю основною роботою виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягали норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом положень процесуального законодавства, то вони є необґрунтованими.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання трудового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Не можна погодитися і з аргументами заявника про продовження дії трудового договору між сторонами на підставі ст. 391 КЗпПУкраїни,оскільки відносиниз приводузамісництва неє трудовимдоговором.Тому роботодавцемне здійснювавсязапис до трудової книжки про замісництво, адже це не передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання автора апеляційної скарги про хибне застосування правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2019 року у справі №201/15850/17-ц та від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16-ц, оскільки ці висновки висловлені при вирішенні касаційним судом подібних правовідносин і тому є обов`язковими для судів нижчих інстанцій.

Решта доводів заявника теж є необґрунтованими і спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції, а тому колегією суддів відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 06.02.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

Н.М.Ковальчук