Постанова

від 07.02.2024 по справі 638/6092/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Харків

справа № 638/6092/23

провадження № 22-ц/818/575/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку ст. 369ЦПКУкраїни в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року, постановлене суддею Тесліковою І.І.,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 28855,03 грн., яка складається із заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 15204,00 грн., простроченої заборгованості по відсотках 2578,90 грн., плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості у розмірі 8835,83 грн. та пені у розмірі 2236,30 грн., а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» заборгованість за кредитним договором № 175361-МПК від 05 липня 2018 року у розмірі 15204,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» судовий збір в розмірі 1414 грн. 19 коп.

В апеляційній скарзі АТ «Акціонерний банк «Конкорд» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченим відсоткам та заборгованості за супроводження кредиту та пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.

Зазначає, що у заяві про надання кредиту/Кредитному договорі № 178361 МПК від 05 липня 2018 року, відповідач погодив тіло кредиту та відсотки, що відображається у розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної річної процентової ставки за обраним видом кредиту у розмірі 45%. Заявник вказує, що підписанням заяви, відповідач погодилася на те, що заява разом з графіком платежів/Розрахунком сукупної вартостікредиту та реальної процентової ставки, Публічний договір та тарифами банку складають кредитний договір. Зветає увагу про надану довідку про тарифний пакет щодо обслуговування картки. Просить стягнути 2578,90 грн прострочені відсотки по кредиту; 8835,83 грн супроводження простроченої заборгованості по кредиту; 2236,30 пеня.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПКУкраїни в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача наявна заборгованість по кредитному договору від 05.07.2018 року яка складається із тіла кредиту у сумі 15204,00 грн. Інші вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони не узгоджені між сторонами, та відсутні у заяві про надання кредиту та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту додаток №1 до договору.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 липня 2018 року між АТ «АКБ «Конкорд» та відповідачем було укладено кредитний договір, шляхом надання підписаної позичальником заяви про приєднання до публічного договору комплексного обслуговування клієнтів фізичних осіб в АТ «АКБ «Конкорд» № 178361-МПК та акцептованої Банком про надання кредитних коштів шляхом безготівкового зарахування кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 15204,00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 45 % річних.

05 липня 2018 року ОСОБА_1 було видано платіжну картку № НОМЕР_1 , про що свідчить письмова розписка клієнта.

На адресу ОСОБА_1 13.03.2018 року Банком було направлено повідомлення -вимогу про сплату заборгованості (а.с.26)

Звертаючись до суду із позовом Банк наголошував, що ОСОБА_1 своєчасно не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі у розмірі 28855,03 грн., яка складається із заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 15204,00 грн., простроченої заборгованості по відсотках 2578,90 грн., плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості у розмірі 8835,83 грн. та пені у розмірі 2236,30 грн., а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.

За змістом статей626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКБ «Конкорд»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із аяви про надання кредиту/кредитного договору №178361 МПК вбачається, що сторони погодили отримання кредитного ліміту у сумі 15204,00 грн та сплати відсотків 45%.

Як убачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 06.07.2018 року по 23.02.2023 рік відповідачем за отриманим кредитом було сплачено 142001,21 грн (а.с.75-87).

АТ «АКБ Конкорд» не надано суду розрахунку заборгованості по кредитному договору, з якого б вбачалось, що Банком враховано сплачені позивачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором та відсоткам по ньому.

Наявні у матеріалах справи розрахунок (а.с.89-97) не містить інформації про сплату кредитних коштів, тому не є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за відсотками кредиту.

Як вбачається із заяви про надання кредиту /Кредитний договір №178361 МПК від 05 липня 2018 року та заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки/Договір платіжної картки, які підписані відповідачем, то такі не містять будь-яких даних про плату за супроводження кредиту та пеню.

Відповідно до ч.4ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються також на встановлені законом, проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених законодавством, зокрема, ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Відповідно до вимогстатті 12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимогстатті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки Банком не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості із відображенням внесених відповідачем коштів на погашення кредитної заборгованості, залишок заборгованості після погашення, судова колегія не вбачає підстав для стягнення прострочених відсотків за кредитом.

Вимоги про стягнення пені та плати за супроводження кредитної заборгованості сторонами не погоджено, підстави для їх стягнення відстуні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» залишити без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б.Яцина