ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/8394/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023, повний текст якої складений 13.12.2023,
у справі № 910/8394/23 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСІН-2007»
2. ОСОБА_1
про стягнення 1 938 759,77 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23 задоволене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСІН-2007» про зупинення провадження у справі № 910/8394/23 та зупинено провадження у справі № 910/8394/23 до набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/15444/23.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з об`єктивної неможливості розгляду справи № 910/8394/23 до набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/15444/23.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що:
- предметом позову у цій справі № 910/8394/23 є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСІН-2007» та ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR-SME 22-007/73 від 04.08.2022 у загальному розмірі 1 938 759,77 грн., а вимоги до ОСОБА_1 ґрунтуються на укладеному між ним та позивачем договорі поруки № SR-SME 22-007/73 від 04.08.2022;
- ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2023 відкрито провадження у справі у справі № 754/15444/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання вказаного договору поруки припиненим;
- обставини, встановлені в ході розгляду справи № 754/15444/23, безпосередньо вплинуть на вирішення спору у даній справі. При цьому обставини, які входять до предмета доказування у справі № 754/15444/23, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, оскільки суд обмежений імперативними приписами ст. 14 ГПК України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;
- тобто, в межах розгляду даної справи (беручи до уваги предмет, підстави позову та докази, які мають бути подані на підтвердження сторонами своїх вимог та заперечень), суд позбавлений можливості самостійно встановити ті обставини, які входять до предмета доказування у справі № 754/15444/23.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи, не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України;
- позовна вимога, яка заявлена у Деснянському районному суді м. Києва ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 (дружина поручителя ОСОБА_1 ) не знала про факт підписання договору поруки № SR-SME 22-007/73 від 04.08.2022 та не давала згоди на її підписання, проте остання не зазначає про те, що підпис на 13 аркуші вказаного договору не її, а вчинений іншою особою;
- подане відповідачем клопотання про зупинення не відповідає вимогам ст. 170 ГПК України, оскільки не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, а отже, відповідно до положень ч. 4 ст. 170 ГПК України вказане клопотання мало бути повернуто заявнику без розгляду;
- у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі на етапі її розгляду по суті, оскільки це прямо суперечить нормам ГПК України;
- зупинення провадження у справі матиме наслідком неможливість для позивача захистити свої права за діючим договором та повернути надані відповідачу кредитні кошти протягом невизначеного періоду часу, а також порушує принцип розумності строків розгляду справи судом.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023, справу № 910/8394/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8394/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/8394/23.
01.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За змістом частини 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, учасникам справи встановлено строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань.
Станом на 05.02.20242024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Предметом розгляду у цій справі № 910/8394/23 є вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем 1 договором про надання банківських послуг № CR-CME 22-007/73 від 04.08.2022 (далі Договір 1) у загальній сумі 1 938 759,77 грн., яка складається заборгованості по тілу кредиту в сумі 1 818 983,57 грн. та заборгованості по відсоткам в сумі 119 776,20 грн.
При цьому позовні вимоги до відповідача 2 ґрунтуються на укладеному між ним, як поручителем, та позивачем, як кредитором, договорі поруки № CR-CME 22-007/73 від 04.08.2022 (далі Договір поруки).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2023 о 16:00 год.
У підготовчому судовому засіданні 19.09.2023 оголошено перерву до 17.10.2023 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/8394/23 до судового розгляду по суті, призначено судове засіданні до судового розгляду справи № 910/8394/23 по суті на 07.11.23 об 11:40 год.
06.11.2023 до суду першої інстанції від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому заявник просив зупинити провадження у справі № 910/8394/23 до вирішення цивільної справи № 754/15444/23.
В судовому засіданні 07.11.2023 оголошено перерву на стадії розгляду клопотання про зупинення провадження у справі до 21.11.2023 о 15:40 год.
20.11.2023 до суду першої інстанції від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просив зупинити провадження у справі № 910/8394/23 до вирішення цивільної справи № 754/15444/23.
В судовому засіданні 21.11.2023 оголошено перерву на стадії розгляду клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі до 12.12.2023 о 17:20 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23 задоволене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСІН-2007» про зупинення провадження у справі № 910/8394/23 та зупинено провадження у справі № 910/8394/23 до набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/15444/23.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин;
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Як встановлено вище, предметом розгляду у цій справі № 910/8394/23 є вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем 1 Договором 1 у загальній сумі 1 938 759,77 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 1 818 983,57 грн. та заборгованості по відсоткам в сумі 119 776,20 грн., а позовні вимоги до відповідача 2 ґрунтуються на укладеному між ним, як поручителем, та позивачем, як кредитором, Договорі поруки.
У той же час, ухвалою від 20.10.2023 Деснянським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 754/15444/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 предметом розгляду у якій є вимоги про визнання Договору поруки недійсним.
Стаття 215 ЦК України встановлює, що:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);
- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);
- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.
Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.
У свою чергу оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19.
При цьому, зміст наявної у матеріалах справи копії позовної заяви ОСОБА_2 свідчить про те, що вимоги у справі № 754/15444/23 обґрунтовані порушенням положень Сімейного кодексу України, а саме неотриманням згоди ОСОБА_2 (дружини ОСОБА_1 ) на укладення Договору поруки.
Законодавством не встановлено, що невідповідність договору наведеним ОСОБА_2 підставам для визнання Договору поруки недійсним має наслідком нікчемність такого договору, тобто такий правочин є оспорюваним і до визнання його недійсним в судовому порядку, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, вказаний правочин є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.
Водночас з огляду на положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, визнання Договору поруки недійсним є істотною обставиною для вирішення спору сторін у цій справі.
Колегія суддів зазначає про те, що у справі № 754/15444/23 можуть бути встановлені обставини, що стосуються підстав, заявлених у справі №910/8394/23 вимог, зокрема, стосовно чинності (дійсності) Договору поруки. При цьому, правова оцінка даного правочину не може бути надана у межах розгляду справи №910/8394/23, оскільки суд обмежений імперативними приписами ст. 14 ГПК України. Чинність таких правочинів не може бути встановлена чи спростована судом в межах справи №910/8394/23, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка спростовується ОСОБА_2 у межах розгляду справи № 754/15444/23.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку має місце не лише взаємопов`язаність справ, а і об`єктивна неможливість розгляду справи №910/8394/23 до вирішення пов`язаної з нею справи № 754/15444/23.
Колегія суддів також зазначає, що об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
До того ж, як було зазначено вище, під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З огляду на вказану процесуальну норму, справа щодо оспорення ОСОБА_2 Договору поруки з підстав порушення при його укладенні положень Сімейного кодексу України, не належить до юрисдикції господарського суду, а тому правова оцінка вказаних правочинів не може бути здійснена Господарським судом міста Києва у справі №910/8394/23.
Слід зауважити і на тому , що частина 2 ст. 237 ГПК України встановлює, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 237 ГПК України увалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Отже, виходячи як зі змісту позовних вимог у цій справі, так суб`єктного складу учасників судового процесу, при розгляді спору сторін по суті суд позбавлений можливості надати оцінку доводам ОСОБА_2 щодо недійсності Договору поруки та, у випадку наявності підстав, визнати такий договір недійсним.
Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, так як положення ГПК України забороняють зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
Позивач виходить з того, що за змістом положень ГПК України саме з відкриттям головуючим судового засідання з розгляду справи по суті такий розгляд розпочинається.
Відповідно до ч. 2 ст177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, вищевказаними нормами чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим (аналогічний висновок колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведено у постанові від 29.11.2018 у справі № 910/22824/17).
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/8394/23 до судового розгляду по суті, призначено судове засіданні до судового розгляду справи № 910/8394/23 по суті на 07.11.23 об 11:40 год.
До часу призначеного засідання 07.11.2023 по розгляду справи по суті від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження і, з огляду на вказане, як в судовому засіданні 07.11.2023, так і в судових засіданнях 21.11.2023 та 12.12.2023 суд першої інстанції не оголошував про початок розгляду справи по суті, що свідчить про те, що клопотання відповідача 1 було розглянуто до оголошення розгляду справи по суті.
Щодо посилають позивача на те, що подане відповідачем клопотання про зупинення не відповідає вимогам ст. 170 ГПК України, оскільки не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, а отже, відповідно до положень ч. 4 ст. 170 ГПК України вказане клопотання мало бути повернуто заявнику без розгляду, слід зазначити про таке.
За змістом положень п. 2 ч. 4 ст. 170 ГПК України, в редакції, яка діяла станом на дату звернення відповідача 1 з клопотанням про зупинення провадження у справі, суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Частиною 6 ст. 6 ГПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
З матеріалів справи слідує, що у поданому відповідачем 1 клопотання відсутні відомості про наявність у нього електронного кабінету.
Водночас, за змістом положень ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, за змістом положень чинного ГПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є не всі порушення норм процесуального права а лише ті, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів зазначає про те, що, з огляду на обставини, які викладені вище, оскаржувана ухвала не може вважатися помилковою, а відтак відсутність у клопотанні відомостей про наявність або відсутність у відповідача 1 електронного кабінету не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23, а отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «ОТП БАНК» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП БАНК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/8394/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8394/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2024 |
Оприлюднено | 09.02.2024 |
Номер документу | 116826426 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яковлєв М.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні