Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/13847/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/13847/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Яременко С.С.

від відповідача: Тіхов Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023, повний текст якого складено та підписано 02.05.2023

у справі № 910/13847/22 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кириченко Лесі Віталіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн"

про стягнення 430 055,20 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

13.12.2022 Фізична особа-підприємець Кириченко Леся Віталіївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" про стягнення заборгованості в сумі 430 055,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором суборенди № КА/ССО/А4-23/ДОК ОНЛАЙН від 18.12.2021 в частині здійснення своєчасної орендної плати, комунальних та експлуатаційних платежів в заявленому розмірі.

Доводи та заперечення відповідача

У відзиві на позовну заяву суборендар проти позову заперечив, посилаючись на припинення дії договору внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку з введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022. Також зазначив, що з лютого 2022 орендар не мав змоги користуватися орендованим приміщенням, враховуючи обмеження доступу до нього з боку позивача, відтак, на підставі ст. 762 ЦК України у відповідача не виникло обов`язку зі сплати орендної плати, комунальних та експлуатаційних платежів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" на користь Фізичної особи-підприємця Кириченко Лесі Віталіївни заборгованість в сумі 80 515,28 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 207, 73 грн. У решті вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано наступним:

- наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ "Док.Онлайн" від належного виконання зобов`язання сплачувати суборенду, комунальні та експлуатаційні платежі, а також не є підставою для припинення договору суборенди відповідно до п. 18.6 договору. Форс-мажорні обставини при виконанні договору суборенди № КА/ССО/А4-23/Док Онлайн від 18.12.2021 не настали та договір суборенди не може вважатися припиненим;

- подані відповідачем докази (листи ТОВ "Док.Онлайн" від 16.05.2022 та від 24.05.2022 та подана до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві заява про вчинення кримінального правопорушення) прийняті судом як такі, що свідчать про наявність окремої правової підстави, передбаченої ч. 6 ст. 762 ЦК України, за якою відповідач, як суборендар, звільняється від плати за користування орендованим майном у зв`язку із неможливістю доступу з 16.05.2022 до орендованих приміщень з незалежних від нього причин. Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази (відповідачем вони не надані), що з лютого 2022 по 16.05.2022 ТОВ "Док.Онлайн" не могло користуватись орендованим приміщенням, про що його представник зазначав у судовому засіданні;

- за період з 01.02.2022 по 15.05.2022, у якому судом не встановлено підстав для застосування ст. 762 ЦК України, плата за суборенду ТОВ "Док.Онлайн" позивачем не нараховувалась, однак, фактично надані комунальні та експлуатаційні послуги, передбачені договором, підлягають оплаті;

- суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення вартості комунальних послуг за період з 01.02.2022 по 15.05.2022 в сумі 52 401,86 грн. та експлуатаційних послуг за вказаний період в сумі 28 113,42 грн., що разом становить 80 515,28 грн. (пропорційно до кількості днів у неповному місяці, як це передбачено договором).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 80 515,28 грн заборгованості та 1 207,73 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині судового рішення про задоволення позову скаржник зазначає:

- відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 всю територію міста Києва включено до території, на якій з 25.02.2022 по 30.04.2022 велися активні бойові дії;

- суборендар листом від 01.03.2022 повідомив орендаря, що орендоване приміщення не може використовуватися за його призначенням, а саме для розміщення офісу та роботи працівників, через наявну пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю;

- представник позивача в судовому засіданні особисто визнав та підтвердив, що з 24.02.2022 доступ до всієї будівлі де знаходиться суборендоване приміщення, перебувало з обмеженим доступом для відвідувачів та працівників. Тобто фактично було обмежено у можливості користування майном у зв`язку з загрозою життю відвідувачів та працівників. Наведене свідчить про наявність окремої правової підстави, передбаченої ч.6 ст. 762 ЦК України, для звільнення відповідача від плати за користування орендованим майном;

- судом не було взято до уваги те, що подані позивачем копії рахунків в підтвердження наявності і розміру заборгованості фактично не виставлялись відповідачу; матеріали справи не містять доказів їх відправки або вручення відповідачу або будь-яких інших доказів, що свідчили про обізнаність суборендаря про наявність рахунків і розмір заборгованості;

- судом не надано належної оцінки поданому відповідачем доказу - платіжна інструкція № 14 від 02.02.2022, яким підтверджується здійснення повної попередньої оплати суборенди приміщення за лютий 2022.

Доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, посилаючись на те, що:

- доводи відповідача про відсутність у останнього доступу до суборендованого приміщення в зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України та, як наслідок, звільнення відповідача від грошових зобов`язань за договором є безпідставними;

- згідно ст. ст. 76-78 ГПК України жодні усні висловлювання представника позивача, якщо вони й мали місце у судовому засіданні, не є належними, допустимими та достовірними доказами по справі, оскільки документально не підтверджені;

- підставою для виникнення у відповідача зобов`язань по оплаті за суборендоване приміщення є договір, а не рахунки. Також в п. 8 Додатку № 1 до договору зазначена формула, по якій відповідач міг самостійно розрахувати необхідну суму орендної плати. Відповідач був обізнаним про наявність заборгованості та її розмір, що підтверджується надісланим позивачем листом від 14.07.2022.

Крім того, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить доводи щодо незгоди з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором за період з 16.05.2022 по жовтень 2022.

Оскільки позивач не скористався наданим йому законом правом на оскарження рішення суду першої інстанції у відповідній частини, то такі аргументи в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України не можуть бути враховані апеляційною інстанцією під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/13847/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

05.06.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/13847/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 31.07.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.07.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.07.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 31.07.2023 оголошено перерву до 18.09.2023.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13847/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Буравльов С.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі № 910/13847/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Буравльов С.І. та постановлено розгляд справи здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 18.09.2023.

18.09.2023, оскільки оголошено повітряну тривогу у місті Києві з 14 год 55 хв до 15 год 26 хв, розгляд справи №910/13847/22 не відбувся. Тому, судове засідання ухвалою суду перенесено на 16.10.2023.

16.10.2023, до початку розгляду справи, сторонами подано заяву, в якій останні, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, просять відкласти розгляд справи. У зв`язку з цим, розгляд справи призначено на 06.11.2023.

06.11.2023, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, у якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, а також надати час для ознайомлення з матеріалами справи, посилаючись на те, що 05.11.2023 у позивача змінився представник, на підтвердження чого надає копію ордеру про надання правової допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 розгляд справи відкладено на 27.11.2023.

У судових засіданнях від 27.11.2023 та 15.01.2024 оголошувались перерви до 15.01.2024 та відповідно до 29.01.2024.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

26.12.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, до яких долучено копію рахунку на оплату №23 від 01.02.2022.

У судовому засіданні 15.01.2024 представник позивача просить не враховувати зазначену копію рахунку в якості нового доказу; представник відповідача щодо залучення цього рахунку поклався на розсуд суду.

Порадившись на місці, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів, керуючись ст. 269 ГПК України, протокольною ухвалою суду від 15.01.2024 відмовила в залученні копії рахунку на оплату №23 від 01.02.2022 (долучено до пояснень від 26.12.2023), оскільки цей доказ не було подано до суду першої інстанції, а позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Явка представників учасників провадження

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 80515,28 грн заборгованості та 1 207,73 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.12.2021 між ФОП Кириченко Л. В. (орендар) та ТОВ "Док.Онлайн" (суборендар) був укладений договір суборенди № КА/ССО/А4-23/Док Онлайн, відповідно до якого орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язаний прийняти у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А'), та сплачувати плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору плата за суборенду приміщення складається з наступних платежів: суборендної плати, порядок нарахування якої визначено в розділі 4 договору, та плати за експлуатаційні послуги, порядок нарахування якої визначено в розділі 5 договору. Суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому договорі, незалежно від факту отримання суборендарем відповідних рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою для оплати є цей договір) (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору суборендар зобов`язаний належним чином сплачувати суборендну плату. Суборендна плата починає нараховуватись від дати початку суборенди. Розмір суборендної плати визначається у додатку 1.

Відповідно до п. 4.2 договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісяця до 25-ого числа кожного місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються орендарем з 1-ого по 5-те число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата.

Згідно з п. 4.3 договору у разі необхідності визначення розміру суборендної плати за неповний місяць, розмір такої плати розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці.

Відповідно до п. 5.1 договору суборендар зобов`язаний щомісяця сплачувати орендарю плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування будівлі загалом і приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені в додатку 1. Плата за експлуатаційні послуги сплачується суборендарем щомісяця до 25 числа кожного місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються орендарем з 1-ого по 5-те число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата.

Згідно з п. 5.3 договору сплата за експлуатаційні послуги за неповні місяці строку суборенди розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці в порядку, передбаченому додатком 1.

Також за умовами 6.1 договору суборендар зобов`язався сплачувати орендарю витрати на забезпечення суборендованої площі та площ загального користування комунальними послугами. Плата за спожиті комунальні послуги здійснюється суборендарем щомісяця протягом 5 календарних днів після виставлення орендарем рахунку. Оплата за спожиті комунальні послуги, а саме - за електропостачання, водопостачання і водовідведення, опалення визначається на підставі показників лічильників, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно суборендованій площі, яка передана суборендарю по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень будівлі, які передані в суборенду.

Відповідно до п. 8.1 договору приміщення передається суборендарю на підставі акта приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 8.5 договору повернення приміщення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 8.8 договору плата за суборенду приміщення та інші платежі нараховуються орендарем і підлягають сплаті суборендарем до моменту фактичного повернення приміщення за актом приймання-передачі (повернення).

Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в додатку № 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання. Договір суборенди починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю, а закінчується, згідно з п. 2.3 договору, у дату, визначену додатком № 1, або у день дострокового розірвання договору, але в будь-якому випадку не пізніше дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення (п. 2.1 договору).

У додатку № 1 від 18.12.2021 до договору сторони погодили передачу суборендарю приміщення № А4-23 загальною площею 165,87 кв.м. на 4-му поверсі майнового комплексу; строк суборенди - з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно), а також формулу розрахунку орендної плати, експлуатаційних та комунальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2022 ФОП Кириченко Л. В. (орендар), на виконання умов укладеного договору, надала відповідачу (суборендарю) в користування приміщення № А4-23 загальною площею 165,87 кв. м. на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (літ. А, А'), що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, ФОП вказує, що суборендар, починаючи з лютого 2022, порушує умови договору суборенди та не сплачує вартість оренди, комунальних та експлуатаційних послуг, у зв`язку з чим у ТОВ "Док.Онлайн" утворилась заборгованість у загальній сумі 430 055,20 грн. Зокрема, суборендарем не сплачено:

- за період з липня по жовтень 2022 - плату за суборенду на загальну суму 202 840,77 грн. на підставі рахунків № 88 від 01.07.2022, № 103 від 29.07.2022, № 125 від 01.09.2022, № 141 від 03.10.2022;

- за період з лютого по жовтень 2022 - плату за комунальні послуги на загальну суму 41 020,30 грн. на підставі рахунків № 24 від 01.02.2022, № 51 від 08.04.2022, № 62 від 01.05.2022, № 73 від 31.05.2022, № 88 від 01.07.2022, № 103 від 29.07.2022, № 125 від 01.09.2022, № 141 від 03.10.2022;

- за період з березня по вересень 2022 - експлуатаційні витрати на загальну суму 186 194,13 грн. на підставі рахунків № 72 від 25.05.2022, № 86 від 17.06.2022, № 101 від 13.07.2022, № 119 від 12.08.2022, № 131 від 12.09.2022, № 149 від 13.10.2022.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з статтею 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріалами справи підтверджується, що за актом приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Док.Онлайн" отримано в строкове платне користування приміщення № А4-23 загальною площею 165,87 кв. м. на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (літ. А, А').

Отже, з означеної дати у відповідача перебувало в суборенді приміщення, за користування якими останній зобов`язався вносити орендні платежі, експлуатаційні витрати та комунальні послуги в сумі і в порядку, встановленому договором суборенди.

Підставою для звернення апелянта зі скаргою стала незгода з судовим рішенням в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором в сумі 80 515,28 грн, що становить визначений судом на підставі рахунків розмір експлуатаційних витрат та комунальних послуг за період з 01.02.2022 по 15.05.2022.

Так, обґрунтовуючи підстави для звільнення від означеної плати за користування орендованим майном згідно частини 6 статті 762 ЦК України відповідач, зокрема, посилається на неможливість використання орендованого приміщення в спірний період через введення на всій території України воєнного стану та впровадження безпекових заходів для працівників товариства.

Оцінюючи вищенаведені аргументи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.».

Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що на обґрунтування обставин неможливості використання приміщення для розміщення офісу і роботи працівників відповідач посилається на лист ТПП України від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, а також включення згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 всієї території міста Києва до території, на якій з 25.02.2022 по 30.04.2022 велися активні бойові дії. Про настання форс-мажорних обставин та неможливість використання орендованого приміщення за його призначенням відповідач повідомив позивача листом від 01.03.2022. Однак, в порядку, узгодженому сторонами в п. 18.4. договору не надав сертифікат/висновок Торгово-промислової палати України.

Тоді як, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилався скаржник у суді попередньої інстанції, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22).

Поряд з цим, апеляційна інстанція зауважує, що введення воєнного стану та впровадження відповідачем безпекових заходів для своїх працівників (переведення на дистанційний режим роботи) не можуть однозначно засвідчувати повне припинення використання орендованого приміщення. Позаяк у даній справі має місце наявність підтверджених самим відповідачем обставин фактичного знаходження його майна (оргтехніки та інших речей) у орендованому приміщенні, що не суперечить положенням договору та/або закону.

Отже наведена відповідачем обставина щодо введення воєнного стану та включення території міста Києва до зони активних бойових дій, через що працівники не могли використовувати приміщення як офіс не є безумовною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.

Неможливість використання приміщення відповідно до мети договору, яка не обмежується лише перебуванням в ньому працівників, надає наймачу право в порядку частини 4 статті 762 ЦК України вимагати зменшення плати за користування майно.

В свою чергу колегіє суддів на підставі наявних у справі документів встановила, що позивач фактично звільнив відповідача від сплати суборендних платежів за березень-травень 2022, про що свідчить його лист від 14.07.2022, де вказано про наявну заборгованість лише з експлуатаційних та комунальних послуг за цей період. Крім того, згідно рахунку № 72 від 25.05.2022 позивачем визначено плату за забезпечення комунальними послугами за лютий-квітень 2022 в розмірі 2 704,65 грн (згідно п. 11.3 Додатку № 1 до договору) як плата за один місяць.

Також підлягають відхиленню і доводи апеляційної скарги про визнання представником позивача факту обмеженого доступу до всієї будівлі де знаходиться суборендоване приміщення (з 24.02.2022), оскільки такий режим, у випадку його запровадження, вказує лише на впровадження безпекових заходів щодо неможливості проникнення сторонніх осіб та задля забезпечення збереження, зокрема, майна орендарів. Відповідач до матеріалів справи не представив належних, допустимих і достовірних доказів в підтвердження обставин неможливості доступу до приміщення в спірний період (з 24.02.2022 по 15.05.2022).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось у цій постанові, суборендар зобов`язався відшкодувати орендарю експлуатаційні та комунальні послуги. Згідно наявних у справі рахунків позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, експлуатаційні послуги за березень 2022 в сумі 20 718,75 грн (рахунок № 24 від 01.02.202); за квітень 2022 в сумі 21 351,66 грн (рахунок № 51 від 08.04.2022); за травень 2022 в сумі 21 351,66 грн (рахунок № 62 від 01.05.2022).

Сторонами в п. 10 Додатку № 1 до договору визначено, що експлуатаційні послуги за кожен календарний місяць з урахуванням індексації визначається як сума у гривнях, яка обчислюється за такою формулою: Плата за експлуатаційні послуги = площа приміщення х ставку плати за експлуатаційні послуги х індекс К х ПДВ, де індекс - співвідношення міжбанківського середнього курсу купівлі та продажу гривні до дол.США; щомісячна ставка плати становить 119,99 грн; площа приміщення 165,87 кв.м.

Колегія перевіривши визначені позивачем розміри вартості експлуатаційних витрат встановила, що їх суми не суперечать умовам договору, а тому з урахуванням встановленого судом першої інстанції факту звільнення відповідача від оплати за користування з 16.05.2022, що в апеляційній скарзі не оскаржується, вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з суборендаря експлуатаційних послуг в сумі 52 401,86 грн за період з березня 2022 по 15.05.2022.

Згідно рахунку № 72 від 25.05.2022 позивачем з урахуванням визначеного в п. 11 Додатку № 1 до договору порядку встановлено вартість електроенергії за лютий-квітень 2022 в сумі 3 539,66 грн; опалення за лютий-квітень 2022 в сумі 20 229,97 грн; забезпечення комунальними послугами за лютий-квітень 2022 в сумі 2 704,65 грн (п. 11.3 Додатку № 1 до договору). В рахунку № 86 від 17.06.2022 - водопостачання за травень 2022 в сумі 98,32 грн; теплопостачання на підігрів води за травень 2022 в сумі 584,59 грн; забезпечення комунальними послугами за травень 2022 в сумі 2 704,65 грн (п. 11.3 Додатку № 1 до договору). Докази того, що вказані послуги не надавались, в матеріалах справи відсутні.

За результатами дослідження документів Суд встановив відповідність розрахунку цих послуг умовам договору, а отже з відповідача підлягає стягненню комунальні послуги в загальній сумі 28 113,42 грн за період з лютого 2022 по 15.05.2022 (пропорційно до кількості днів у неповному місяці, як це передбачено договором).

При цьому, допущена судом описка в мотивувальній частині рішення відносно назви послуги навпроти вірно визначеної суми не впливає на правильність висновку про присудження до стягнення з відповідача заборгованості за означеними платежами в загальній сумі 80 515,28 грн.

Посилання скаржника на те, що строк виконання зобов`язань з оплати нерозривно пов`язаний з виставленням орендарем рахунку та його отриманням суборендарем не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, оскільки згідно п. 3.2 договору суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому договорі, незалежно від факту отримання суборендарем відповідних рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою для оплати є цей договорів).

Судом також враховано, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України. Тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

До того ж, як слушно зауважено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, розмір оплати за комунальні та експлуатаційні послуги, визначається за формулами згідно Додатку № 1 до договору (п. 10 та п. 11); про наявну спірну заборгованість та її розмір відповідач був обізнаний, що підтверджується надісланим йому листом від 14.07.2022 (а.с. 47-49).

Відносно посилань апелянта на те, що судом не було надано належної оцінки поданій ним платіжній інструкції № 14 від 02.02.2022 про сплату суборенди за лютий 2022 апеляційна інстанція зазначає, що згідно призначення платежу відповідачем здійснено оплату: «Суборенда приміщення за лютий 2022 згідно рахунку № 23 від 01.02.2022». Вимога про стягнення суборенди та експлуатаційних витрат за лютий 2022 не є предметом позовних вимог у цій справі, а тому судом першої інстанції цілком правомірно не було врахованого цього платежу під час визначення обґрунтованого розміру позовних вимог.

Аргументація апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в оскаржуваній частині прийнято при невірному дослідженні усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/13847/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 05.02.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова