Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/4084/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/4084/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 (повний текст рішення підписано 29.05.2023)

у справі №910/4084/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.ТРАНС"

про стягнення 204 000, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.ТРАНС" про стягнення пені у сумі 204 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2023 по справі №910/4084/23 позовні вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.ТРАНС" в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок: УК в Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 37993783, розрахунковий рахунок ІВАN UA278999980313090106000026010 за кодом бюджетної класифікації: 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" пеню у розмірі 204 000 (двісті чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.ТРАНС" на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України судовий збір у сумі 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону) становить 204 000, 00 грн., оскільки, сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 204 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 09.10.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- так як повий текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №910/17887/21 підписано 27.02.2023, а 13.02.2023 відповідач сплатив суму штрафу у розмірі 204 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2030 від 13.02.2023, то підстави для нарахування пені відсутні, враховуючи той факт, що за приписами ч.2 ст.241 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

- рішення суду першої інстанції в даній справі відповідач не отримував, що позбавило відповідача реалізувати своє право на подання доводів та заперечень.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/4084/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/4084/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/4084/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши справу №110/60/117-рп/к.19 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», 12.05.2021 прийняла рішення № 60/36-р/к, яким визнано, що Приватне підприємство "Стожари" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом першим частини 1 статті 50 та пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у тендерній процедурі із закупівлі " 09123000-7 природний газ" (лоти №№ 1, 2), яка проводилась Комунальним підприємством "Тульчинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2018-01-25-002242-а (п. 1 резолютивної частини рішення).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" штраф у розмірі 68 000, 00 грн. (п. 3 резолютивної частини рішення).

Визнано, що Приватне підприємство "Стожари" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом першим частини 1 статті 50 та пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у тендерній процедурі із закупівлі "Природний газ", яка проводилась Відділом освіти Тульчинської районної державної адміністрації, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2018-10-08-001637-c (п. 4 резолютивної частини рішення).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" штраф у розмірі 68 000, 00 грн. (п. 6 резолютивної частини рішення).

Визнано, що Приватне підприємство "Стожари" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом першим частини 1 статті 50 та пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у тендерній процедурі із закупівлі "Природний газ" (лоти №№ 1, 2), яка проводилась Комунальним підприємством "Тульчинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2019-01-11-001986-c (п. 7 резолютивної частини рішення).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" штраф у розмірі 68 000, 00 грн. (п. 9 резолютивної частини рішення).

Отже, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" накладено штраф у загальному розмірі 204 000, 00 грн.

Рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/36-р/к від 12.05.2021 було направлено відповідачеві супровідним листом від 25.05.2021 № 60-02/4031, проте до позивача повернувся поштовий конверт із відділення АТ «Укрпошта», як не вручений.

18.08.2021 рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/36-р/к від 12.05.2021 було опубліковано у газеті «Урядовий кур`єр» № 159 (7027).

Як встановлено судом першої інстанції, акт вважається врученим відповідачеві 30.08.2021, оскільки 28.08.2021 та 29.08.2021 вихідні дні.

Кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 01.11.2021, оскільки 30.10.2021 та 31.10.2021 вихідні дні.

Згодом, рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/36-р/к від 12.05.2021 було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/17887/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" до Північного міжобласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення № 60/36-р/к від 12.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/17887/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/17887/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/17887/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/17887/21 залишено без змін.

13.02.2023 відповідач сплатив суму штрафу у розмірі 204 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2030 від 13.02.2023.

Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.Транс» не сплачено штраф у встановлений Законом термін, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за періоди з 06.06.2022 по 26.10.2022 та з 01.02.2023 та 12.02.2023, що відповідно до розрахунку позивача складає 204 000, 00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За вірними висновками суду першої інстанції, враховуючи, що зміст резолютивної частини Рішення було опубліковано у газеті «Урядовий кур`єр» № 159 (7027) від 18.08.2021, з огляду на приписи ч. 1 ст. 56 Закону Рішення вважається врученим відповідачу через 10 днів з моменту оприлюднення (опублікування), тобто 30.08.2021, оскільки 28.08.2021 та 29.08.2021 вихідні дні, а отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 01.11.2021, оскільки 30.10.2021 та 31.10.2021 вихідні дні.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 910/17887/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" відмовлено.

Згідно ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 13.02.2023 відповідач сплатив суму штрафу у розмірі 204 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2030.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 204 000, 00 грн. за періоди з 06.06.2022 по 26.10.2022 та з 01.02.2023 та 12.02.2023.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Так, у п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз`яснено, що абзацами третім - п`ятим частини п`ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі №904/3778/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21.

Сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 204 000, 00 грн. Розмір пені за один день складає 3 060, 00 грн. (204 000, 00 грн х 1,5 %=3 060, 00 грн.).

У даному випадку пеня нараховується з наступного дня після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/17887/21 від 05.07.2022, тобто з 06.07.2022 по 26.10.2022 - день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції у справі № 910/17887/21 про витребування матеріалів справи № 910/17887/21, як визначено позивачем, а також за період з 01.02.2023 (наступний день після винесення постанови апеляційним судом у справі № 910/17887/21) по 12.02.2023, оскільки 13.02.2023 відповідачем сплачено суму штрафу.

Тож, за періоди з 06.07.2022 по 26.10.2022 та з 01.20.2023 по 12.02.2023 прострочено загалом 124 дні сплати штрафу.

За вказані періоди сума пені за прострочення сплати штрафу складає 379 440, 00 грн. (3 060, 00 грн х 124).

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону) становить 204 000, 00 грн., оскільки, сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 204 000, 00 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в розрахунку суми пені, наданого позивачем, останнім були допущені помилки у визначені періоду нарахування пені, оскільки позивач нарахував пеню, починаючи з 06.06.2022, внаслідок чого загальний період прострочення за розрахунком позивача склав 143 днів. В той же час, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 204 000, 00 грн з урахуванням обмежень визначених ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Станом на день розгляду спору пеня не сплачена, доказів на підтвердження її оплати відповідачем не надано, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 20.03.2023 та від 20.04.2023 у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: площа Солом`янська, буд. 2, офіс 507, м. Київ, 03035, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

З огляду на викладене, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім того, відповідач знав про винесення рішення у справі №910/17887/21, про що зазначає в апеляційній скарзі, та враховуючи його невиконання, мав очікувати нарахування пені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не був позбавлений реалізувати своє право на подання доводів та заперечень по справі №910/4084/23, тому такі твердження апелянта відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/4084/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/4084/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М. Транс".

4. Матеріали справи №910/4084/23 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська