Постанова

від 01.02.2024 по справі 904/1680/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1680/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 (суддя Татарчук В.О.)

у справі №904/1680/23

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 941 262,21грн - заборгованості та 14120,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдарі" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі №904/1680/23 у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника, в якому зазначається вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеному у відповідному додатку до договору. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку із зазначенням в платіжному документів номера і дати договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті. Отже умовами договору сторони погодили , що саме рахунок є підставою для оплати. Таким чином апелянт вважає помилковим висновок суду, що строк оплати настає через 60 днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі у справі №904/1680/23 залишено без руху. Апелянту надано строк 10 днів з дня отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, та надати апеляційному суду докази сплати судового збору у розмірі 21180,00 грн (14120,00 грн х150%).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 колегією прийнято до свого провадження справу №904/1680/23.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у справі наявні рахунки на оплату та докази направлення їх відповідачу. Також наявна претензія із зазначенням реквізитів для сплати боргу. З урахуванням відсутності заперечень сторони щодо отримання товару, зазначені докази спростовують сумніви скаржника щодо настання часу для проведення розрахунку за товар.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Мороз В.Ф., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі у справі №904/1680/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 розгляд справи №904/1680/23 призначено на 01.02.2024 о 11 год. 30 хв.

В судове засідання 01.02.2024 представники сторін не з`явились. Були належним чином повідомлені про дату судового засідання.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2022 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдарі" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №41/2/2118 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Одиниця виміру товару тонна (п. 1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики його втрати (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору строк поставки товару: січень 2022 року - грудень 2022 року.

Ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору (п. 4.1 Договору).

В пункті 4.2 Договору сторони погодили, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару, згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Строк дії договору: з моменту підписання сторонами по 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору будь-яка зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до передбачуваної дати розірвання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Сторонами 01.01.2022 підписано специфікацію на поставку товару (Додаток №1/01), якою погодили поставку нафтопродуктів: паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 загальною кількістю 14,267т на загальну вартість 455830,66грн з ПДВ, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0* загальною кількістю 4,549т на загальну вартість 151413,47грн з ПДВ, бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 загальною кількістю 5,279т на загальну вартість 179903,32грн з ПДВ, бензин автомобільний А-95-Євро-Е0* загальною кількістю 4,522т на загальну вартість 154109,76грн з ПДВ.

Загальна вартість товару згідно з додатком складає 941 262,21грн.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 941 262,21 грн, про що в матеріали справи надано підписаний сторонами Акт приймання-передачі нафтопродуктів №1/01 від 31.01.2022.

Окрім того в матеріали справи позивачем надано виставлені відповідачу рахунки фактури №90862662 від 31.01.2022 на суму 151 413,47 грн., №90862667 від 31.01.2022 на суму 455 830,66 грн., №90862664 від 31.01.2022 на суму 179 908,32 грн., №90862665 від 31.01.2022 на суму 154 109,76 грн. Докази надіслання на адресу відповідача вказаних рахунків надано в матеріали справи.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, 03.02.2023 позивач звернувся до ТОВ «Голдарі» з претензією вих №14/05-360, згідно якої просив перерахувати за розрахунковий рахунок в добровільному порядку суму заборгованості у розмірі 941 262,21 грн.

Несплата відповідачем суми вартості товару у розмірі 941 262,21 грн. і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.4.2 Договору оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару, згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не надано доказів своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Оцінивши докази, надані в матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми вартості товару у розмірі 941 262,21 грн.

Колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги що строк оплати за отриманий товар є таким, що не настав, оскільки на адресу замовника не було надано рахунку на оплату колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено, умовами договору передбачено, оплата товару після його поставки повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару, згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів.

В матеріалах справи наявні як виставлені позивачем рахунки на оплату, які надсилалися на адресу відповідача так і претензія щодо оплати суми бору у розмірі 941 262,21 грн.

Позивачем на підтвердження здійснення поставки товару на виконання умов договору надано підписаний сторонами Акт №1/01 приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2022, яким підтверджується поставка товару на суму 941 262,21. Згідно вказаного акту по кількості та якості сторони не мають претензій одна до одної.

Отже враховуючи зазначені обставини, з урахуванням п.4.2 Договору відповідач мав оплатити вартість отриманого товару протягом 60 днів з календарних днів від дати поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, 7, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18), від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20.

Таким чином ненадання рахунку-фактури на оплату не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє сторону договору від обов`язку з оплати вартості наданих послуг.

Таким чином звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі №904/1680/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі №904/1680/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдарі".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.02.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЛ.А.Коваль