Постанова

від 01.02.2024 по справі 904/1043/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1043/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс СК Плюс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 (суддя Мартинюк С.В.)

у справі № 904/1043/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Групп"

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду від 26.01.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ГРУПП". Визнано ТОВ "КС ГРУПП" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 26.01.2022, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.

08.09.2023 до господарського суду від Акціонерного товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшло клопотання (вх. № 45793/23 від 08.09.2023) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом скасування оголошення про реалізацію майна ТОВ "КС ГРУПП", відповідно до якого кредитор просить суд: - прийняти вказане клопотання до розгляду; вжити заходи забезпечення вимог забезпеченого кредитора АТ КБ "ПриватБанк" шляхом: - зобов`язати ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичви О.С. скасувати аукціон з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП" № BRD001-UA-20230831-07926, проведення якого призначено на 11.09.2023 року; - зобов`язати ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичви О.С. не здійснювати публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП", до закінчення строку для звернення забезпеченого кредитора із заявою про продаж йому непроданого майна, передбаченого ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/1043/20 клопотання задоволено.

Вжито заходи забезпечення вимог забезпеченого кредитора АТ КБ "ПриватБанк" шляхом:

- зобов`язано ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичву О.С. скасувати аукціон з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП" N BRD001-UA-20230831-07926, проведення якого призначено на 11.09.2023 року;

- зобов`язано ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичву О.С. не здійснювати публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП", до закінчення строку для звернення забезпеченого кредитора із заявою про продаж йому непроданого майна, передбаченого ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погодившись з вказаною ухвалою ТОВ "Альянс СК Плюс" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/1043/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що оскаржувана ухвала не відповідає меті захисту інтересів кредиторів, зокрема, АТ «КБ «Приватбанк» як забезпеченого кредитора, а має на меті зловживання останнім своїми процесуальними правами та призводить до затягування та здорожчання процедури ліквідації за рахунок збільшення винагороди ліквідатора.

За твердженням скаржника, суд не врахував, що банком було погоджено умови продажу заставного майна, тобто останній був обізнаний про призначення другого повторного аукціону, що спростовує його доводи про прийняття рішення про можливість придбання майна виключно на підставі рішень колегіальних органів та необхідність часу на його погодження.

Апелянт зауважує на відсутності в матеріалах справи доказів, якими б підтверджувалась реальність наміру придбати заставне майно за ціною першого повторного аукціону.

Окремо вказує на те, що призначення арбітражним керуючим ліквідатором ТОВ «КС ГРУПП» другого повторного аукціону відбулося з дотриманням законодавчо визначених строків.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 01.02.2024 приймали участь представники кредитора ТОВ "Альянс СК Плюс" (апелянта) та арбітражного керуючого ліквідатора боржника ТОВ «КС ГРУПП». Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась та те, що в судовому засіданні 11.01.2024 оголошувалась перерва на 01.02.2024, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи про банкрутство своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі нез`явившихся учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципів змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 01.02.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Представник ліквідатора банкрута в судовому засіданні погодився з доводами апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08.09.2023 до суду від Акціонерного товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшло клопотання (вх.№45793/23 від 08.09.2023) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом скасування оголошення про реалізацію майна ТОВ "КС ГРУПП", відповідно до якого кредитор просить суд: - прийняти вказане клопотання до розгляду; вжити заходи забезпечення вимог забезпеченого кредитора АТ КБ "ПриватБанк" шляхом: - зобов`язати ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичви О.С. скасувати аукціон з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП" №BRD001-UA-20230831-07926, проведення якого призначено на 11.09.2023 року; - зобов`язати ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" - арбітражного керуючого Чичви О.С. не здійснювати публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП", до закінчення строку для звернення забезпеченого кредитора із заявою про продаж йому непроданого майна, передбаченого ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що 31.08.2023 на замовлення ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" опубліковано оголошення №BRD001-UA-20230831-07926 про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна у справі №904/1043/20, а саме: 90/100 частки будівлі військового містечка № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня Леніна), будинок 3. Перший повторний аукціон з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП" визнано таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю зареєстрованих учасників.

З урахуванням ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства АТ КБ "ПриватБанк" у разі наміру придбати майно ТОВ "КС ГРУПП", що виступає предметом забезпечення виконання кредитних зобов`язань Боржника перед кредитором має право звернутися до арбітражного керуючого із заявою про продаж йому непроданого майна у строк до 20.09.2023 включно. АТ КБ "ПриватБанк" приймає рішення про можливість придбання майна включно на підставі рішень колегіальних органів та не має можливості в строки передбачені для проведення аукціону, а саме до 11.09.2023 року прийняти рішення про можливість продажу майна забезпеченому кредитору в порядку ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства або відмовитись від такого права.

Розглянувши клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вх.№45793/23 від 08.09.2023) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом скасування оголошення про реалізацію майна ТОВ "КС ГРУПП", суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення даного клопотання.

До таких висновків суд дійшов враховуючи те, що у разі не скасування аукціону та його проведення в строк до 20.09.2023, права та законні інтереси АТ КБ "ПриватБанк", як забезпеченого кредитора будуть порушені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Натомість ч. 4 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

В свою чергу, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 04.11.2021 у справі № 922/4359/19).

Колегія суддів зауважує, що у статті 40 КУзПБ наведено вичерпний перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) і безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів, а саме: боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті керівник/орган управління боржника.

Законодавець у статті 40 КУзПБ визначив і мету, задля якої такі заходи застосовуються: збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень, захист прав та законних інтересів боржника або кредиторів.

Зважаючи на специфіку провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі є збереження майна боржника та охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

Тож, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

При цьому доказування необхідності вжиття тих чи інших заходів повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Судом встановлено, що АТ «КБ "ПРИВАТБАНК", як забезпеченим кредитором, подано клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом зобов`язання ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" скасувати аукціон з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП" № BRЕ001-UA-20230831-07926, проведення якого призначено на 11.09.2023 року та не здійснювати публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП", до закінчення строку для звернення забезпеченого кредитора із заявою про продаж йому непроданого майна, передбаченого ст. 81 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 81 КУзПБ якщо майно боржника, що є предметом забезпечення, не продано на повторному аукціоні, кредитор, вимоги якого воно забезпечує, має право протягом 20 днів з дня закінчення цього аукціону звернутися до арбітражного керуючого із заявою про продаж йому непроданого майна. Арбітражний керуючий протягом трьох днів складає протокол про продаж забезпеченому кредитору майна за початковою вартістю повторного аукціону. Арбітражний керуючий негайно оприлюднює в електронній торговій системі відомості про покупця.

Таким чином, продаж майна забезпеченому кредитору здійснюється в межах аукціону, за результатом чого арбітражним керуючим складається відповідний протокол та оприлюднюються відомості в електронній торговій системі.

Судом першої інстанції не враховано, що скасування аукціону створить перешкоди арбітражному керуючому для реалізації майна забезпеченому кредитору та вчинення необхідних дій, визначених ч.ч. 2, 5 ст. 81 КУзПБ для цієї процедури.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 72 КУзПБ замовник аукціону має право скасувати аукціон лише у разі порушення встановленого порядку його підготовки до моменту початку торгів.

В даному випадку судом не встановлено порушень порядку підготовки аукціону.

За приписами ч. 3 ст. 79 КУзПБ у разі закінчення першого повторного аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом одного місяця (а якщо продається заставлене майно - протягом 45 днів) зобов`язаний оголосити про проведення другого повторного аукціону.

З матеріалів справи слідує, що у відповідності до розміщеного на сайті Prozorro Продажі протоколу про проведення аукціону № BRE001-UA-20230821-19865, повторний аукціон не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників (т. 3 а.с. 193).

31.08.2023 на сайті Prozorro Продажі розміщено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "КС ГРУПП", а саме: 90/100 частки будівлі військового містечка № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня Леніна), буд. 3.

Враховуючи наведене, ліквідатором дотримано передбачений ч. 3 ст. 79 КУзПБ строк для розміщення оголошення про проведення другого повторного аукціону.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 915/535/17(915/31/21).

При цьому АТ «КБ "Приватбанк" не надано належних доказів на підтвердження того, що заставний кредитор мав реальний намір придбання заставного майна за ціною першого повторного аукціону.

Натомість важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Таким чином, доводи апелянта є обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, зокрема на стадії апеляційного розгляду справи, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи із доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.

Отже, належним способом захисту (збереження) майна боржника може бути накладення заборони на відчуження його майна, а не зобов`язання арбітражного керуючого (ліквідатора) вчинити певні дії, зокрема, скасувати оголошення про реалізацію майна, що не узгоджується з нормою статті 40 КУзПБ.

З огляду на що, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у разі не скасування аукціону та його проведення в строк до 20.09.2023, права та законні інтереси АТ КБ "ПриватБанк", як забезпеченого кредитора будуть порушені.

Отже, встановлені обставини свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів за клопотанням банку.

Окремо слід зауважити на тому, що 90/100 частки будівлі військового містечка № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воскресенська (колишня Леніна), буд. 3, що належало ТОВ "КС ГРУПП", АТ КБ "ПриватБанк" так і не було придбане, а реалізоване третій особі.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/1043/20 цим вимогам не відповідає.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на все вищевикладене, допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є достатніми правовими підставами для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання банку про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

За приписами ст. 129 ГПК України судові витрати апелянта належить стягнути на його користь з АТ «КБ «Приватбанк».

Керуючись статтями 129, 136-140, 236, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс СК Плюс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі № 904/1043/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/1043/20 - скасувати.

Постановити нове рішення, про відмову в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс СК Плюс" (49006, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд.4; код ЄДРПОУ 40796948) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.02.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко