Постанова

від 06.02.2024 по справі 748/4512/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 лютого 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/4512/23

Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/344/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2023 року (місце ухвалення м. Чернігів) про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування рішення Іванівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

31.10.2023 поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 направила до Чернігівського районного суду Чернігівської області позовну заяву.

18.12.2023 ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повернуто позивачці на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить визнати ухвалу суду першої інстанції від 18.12.2023 протиправною, скасувати її та направити справу до розгляду судом першої інстанції.

В обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали суду заявниця посилається на те, що суд неповно встановив та дослідив обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права.

За доводами апеляційної скарги на вимогу ухвали суду першої інстанції, якою було залишено позовну заяву буз руху, позивачкою усунуто недоліки, проте позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачці.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено, що 31.10.2023 поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 направила до Чернігівського районного суду Чернігівської області позовну заяву, яку судом зареєстровано 02.11.2023 (а.с. 2-13).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, терміном десять днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 15).

Вказаною вище ухвалою встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:

- не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, ідентифікаційний код, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

- не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- не зазначено доказів належності їй нежитлового приміщення ( складу мінеральних добрив) в АДРЕСА_1 на підтвердження дійсного порушення її прав, як власника об`єкта нерухомості під яким розміщена спірна земельна ділянка;

- не зазначено жодних даних про рішення Іванівської сільської ради, як то номер, дата ухвалення та кому цим рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надано копію оскаржуваного рішення.

- конкретно не обґрунтовано у чому полягають порушення прав позивача винесенням даного рішення.

- не надано копії графічних матеріалів ( проекту землеустрою) на бажану земельну ділянку.

- не зазначено відповідачем особу, яку позивач фактично просить позбавити права на землю ( з метою дотримання її прав у подальшому).

- заявлено зобов`язальні вимоги пред`явлено до ДЗК, однак не зазначено Державний земельний кадастр у якості відповідача.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачкою вказаної копії ухвали суду першої інстанції, разом з тим, 14.11.2023 поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 направила на адресу місцевого суду заяву про скасування державної реєстрації земельної ділянки (уточнену) (а.с. 18-23).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.11.2023 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої нею позовної заяви до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, надавши позивачу строк для усунення недоліків, терміном п`ять днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 24).

З вказаної ухвали суду вбачається, що позивачем на виконання ухвали суду від 08.11.2023:

- не зазначено доказів належності позивачу нежитлового приміщення (складу мінеральних добрив) в АДРЕСА_1 на підтвердження дійсного порушення її прав, як власника об`єкта нерухомості під яким розміщена спірна земельна ділянка.

- не надано копії графічних матеріалів (проекту землеустрою) на бажану земельну ділянку;

- не зазначено жодних даних про оскаржуване рішення Іванівської сільської ради, як то номер, дата ухвалення та кому цим рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надано копію оскаржуваного рішення;

- не зазначено всіх відповідачів, чиї права та інтереси можуть бути порушені ухваленням рішення з даного спору та не додано копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб;

- не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с. 24).

Копію ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23.11.2023 ОСОБА_1 отримала 12.12.2023 (а.с. 27).

05.12.2023 позивачка направила на адресу суду першої інстанції уточнення до позовної заяви (судом зареєстровано 11.12.2023) (а.с. 28-29), проте ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 33-34).

Повертаючи позовну заяву на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог вказаної ухвали позивачкою було надано суду першої інстанції уточнену позовну заяву, проте ухвалою місцевого суду від 23.11.2023 продовжено строк позивачці для усунення недоліків, та 11.12.2023 ОСОБА_1 надала уточнення до позовної заяви, проте 18.12.2023 ухвалою суду позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 189 та п. 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, які передбачають, що у підготовчому засіданні суд може роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Як вбачається, відповідно до поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви від 11.12.2023 та обґрунтованих доводів апеляційної скарги недоліки, заявником було уточнено, які ним виконано, а саме зазначено, що:

всі докази належності позивачу нежитлового приміщення (складу мінеральних добрив) на підтвердження дійсного порушення її прав, як власника об`єкта нерухомості під яким розміщена спірна земельна ділянка, позивач передав Іванівській сільській раді разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та просить суд витребувати в сільраді позивачем документи;

проект землеустрою у позивача не існує, адже позивач звернувся до сільради за наданням дозволу на його розробку в чому йому було аргументовано відмовлено;

всі дані про оскаржуване рішення Іванівської сільської ради, як то номер, дата ухвалення та кому цим рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу невідомі і у позивача відсутня можливість їх отримати, адже позивачу лише відомий той факт, вказаний в листі Іванівської сільради про неможливість реалізації його прав на підставі неправомірного утворення кадастрового номеру на земельну ділянку, а тому позивач просить суд такі дані витребувати у розпорядника цих документів Іванівської сільради;

відповідачем у даній справі позивач заявляє і просить вважати лише Іванівську сільраду, всі дані якої вказані позивачем у попередній заяві;

позивач разом із позовною заявою надав суду наступні документи: заява позивача до Іванівської сільради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 30.08.2023; лист Іванівської сільради від 22.09.2023; лист Іванівської сільради від 09.10.2023; витяг з Держгеокадастру від 24.03.2023; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.04.2023; копія графічних матеріалів із зображенням об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці. Дійсним позивач заявляє, що оригінали вказаних документів знаходяться в розпорядженні позивача;

позивач не подав іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, визнаючи позов неподаним та повертаючи заявнику суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийшов до помилкового висновку, оскільки як вбачається, позивачем зазначено обґрунтування про усунення недоліків позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 23.11.2023, які судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не були прийняті до уваги, при цьому вказавши в ухвалі про повернення позовної заяви про те, що позивач не усунула недоліки у строк, встановлений судом, без належного обґрунтування та зазначення, які саме недоліки суд першої інстанції вважає не виконаними.

З огляду наведеного, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про повернення заяви позивачу, тому ухвала судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2023 про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2023 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 06.02.2024.

Головуючий: Судді: