ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/4932/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Петрушевська І.О.;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Міністерства юстиції України (м. Київ)
до відповідача-1: Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (м. Київ)
та до відповідача-2: Дніпропетровської міської організації Комуністичної партії України (м.Дніпро)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Комуністичної партії України (м. Київ)
про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації права на частку нежитлового приміщення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Комсомольська (вул. Старокозацька), буд. 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м.Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101, укладений 16.07.2015 між Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований за № НАН 678164, НАН 678165;
- скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вулиця Комсомольська (вул. Старокозаціька), буд. 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- у 2014-му році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні";
- рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено (далі - справа № 826/9751/14): заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. В ході виконання Мін`юстом судового рішення в частиш передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після подання позовної заяви Мін`юсту Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України (далі - відповідач-2, Міська організація) відчужене майно Міської організації на користь Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (далі - відповідач-1, Благодійний фонд) на підставі договору дарування, який, на думку Міністерства юстиції України (далі - позивач), є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку;
- опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після відкриття 11.07.2014 судом провадження в адміністративній справі про заборону партії Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України відчужено 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101 (далі - спірне майно), яке відчужено на підставі договору дарування: серія та номер: НАН 678164, НАН 678165 від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (далі - спірний договір). Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 № 342907278, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . При цьому, засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково комерційна фірма "Контур", засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- укладення спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність. При цьому, враховуючи, що саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, то саме Мін`юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання спірного договору недійсним, скасування державної реєстрації прав на спірне майно для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави;
- позивач вважає, що перехід права власності на спірне майно від Міської організації до Благодійного фонду внаслідок укладання спірного договору мало на меті приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме: уникнення застосування наслідків заборони діяльності Комуністичної партії України та, відповідно, Дніпропетровської обласної організації Комуністичної партії України;
- укладення спірного договору було спрямоване на завдання шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам, адже правочин відбувся після відкриття провадження у справі № 826/9751/14, та був спрямований на зменшення свого майна, з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів;
- спірний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором, дії сторін договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно та з метою приховати це майно від примусового відчуження;
- укладення спірного договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України;
- щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, то відновлення становища, яке існувало до відповідного порушення, можливе шляхом скасування судом державної реєстрації права власності відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в якій вказується, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах);
- спірний договір укладено 16.07.2015, разом з тим, Міністерство юстиції України довідалося про наявність вказаного договору в ході вжиття заходів із розшуку майна забороненої судом Комуністичної партії України після набрання законної сили рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, тобто не раніше 27.07.2022, відповідно обчислення строку позовної давності починається з 27.07.2022, тому позовна заява подається в межах встановлених строків;
- спірний об`єкт майна знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, отже дана справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області;
- позивач зазначає, що оригінали договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015, серія та номер: НАН 678164, НАН 678165 наявні у сторін правочину та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В., тому повідомляє, що в додатку до позовної заяви наявне клопотання Мін`юсту про витребування від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. оригіналу договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015, серія та номер: НАН 678164, НАН 678165.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідачів-1,2.
До позовної заяви було долучено клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд:
- витребувати оригінал договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем та зареєстрований за № № НАН 678164, НАН 678165 від Київського державного нотаріального архіву, Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Дніпропетровської міської організації Комуністичної партії України.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що оригінал договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015 № НАН 678164, НАН 678165 у Міністерстві юстиції України відсутній, разом з тим він наявний у сторін правочину та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича. Водночас, наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2021 № 1396/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я Баршацького Ігоря Вікторовича" свідоцтво про право на зайняття нотаріального діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № 8673 на ім`я ОСОБА_5 , анульовано. ОСОБА_5 передано на відповідальне зберігання документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса до Київського державного нотаріального архіву.
Ухвалами суду від 18.09.2023: 1) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2023; 2) залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Комуністичну партію України; 3) задоволено клопотання Міністерства юстиції України про витребування доказів та витребувано в Київського державного нотаріального архіву, Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", Дніпропетровської міської організації Комуністичної партії України такі докази: оригінал договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем та зареєстрований за № № НАН 678164, НАН 678165.
Від Київського державного нотаріального архіву надійшов лист (вх. суду №49965/23 від 02.10.2023), до якого, на виконання ухвали суду від 18.09.2023, доданий оригінал договору дарування нежитлових приміщень від 16.07.2015.
Від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 50111/23 від 03.10.2023), в якому він просить суд витребувати з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління держаної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на таке:
- відповідно до підпункту 3-3 пункту 5 Положення про Міністерство юстиції України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 зі змінами (далі -Положення № 228) Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст) з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво, самопредставництво інтересів Мін`юсту в судах України, зокрема через територіальні органи Мін`юсту;
- відповідно до пункту 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, що затверджене наказом Мін`юсту від 23.06.2011 № 1707/5, зі змінами, міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. Відповідно до підпункту 4.34 пункту 4 Положення № 1707/5 міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань за дорученням Мін`юсту представляє інтереси, бере участь, діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, держави у випадках, передбачених законом (самопредставництво органу державної влади), в судах України, готує матеріали до розгляду цих справ;
- у позовній заяві зазначено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 № 342907278, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- за змістом позовної заяви у даній справі, засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційна фірма "Контур", засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відтак, на переконання Міністерства юстиції України, в даній справі виникла необхідність в отриманні витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У підготовче засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили.
Судом було зауважено, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача-2 про день, час та місце підготовчого засідання.
Також, судом було відзначено, що розгляд клопотання позивача про витребування доказів відкладено до наступного судового засідання.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 17.10.2023.
У підготовче засідання 17.10.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили.
У вказаному засідання судом було відзначено, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідачів-1,2 про день, час та місце судового засідання, а саме зазначено: 1) щодо відповідача-1: у зв`язку з неповерненням до суду повідомлення про отримання поштової кореспонденції, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала суду від 03.10.2023, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що відповідач-1 отримав вказану ухвалу - 16.10.2023 (а.с. 116-117); 2) щодо відповідача-2: у зв`язку з неповерненням до суду повідомлення про отримання поштової кореспонденції, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 03.10.2023, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що вказане відправлення повернуто за зворотною адресою за заявою відправника (а.с. 118-119).
За результатом дослідження вказаних доказів судом було відзначено, що відповідач-1 лише 16.10.2023 отримав ухвалу суду від 03.10.2023, що менше ніж за 5 днів, як того вимагають положення частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, крім того, станом на 17.10.2023 поштова кореспонденція щодо відповідача-2 не повернулася до суду.
Також, судом було відзначено, що розгляд клопотання позивача про витребування доказів відкладено до наступного судового засідання.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.11.2023.
У підготовче засідання 08.11.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили; про день, час та місце вказаного підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У вказаному засіданні судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, вимоги якого були підтримані представником позивача.
За результатом розгляду вказаного клопотання, останнє було задоволено судом.
З огляду на викладене, враховуючи задоволення клопотання позивача та необхідність витребування додаткових доказів, були наявні підстави для відкладення підготовчого засідання.
При цьому, враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 17.11.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.11.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 17.12.2023 включно; підготовче засідання було відкладено на 29.11.2023. Крім того, ухвалою суду від 08.11.2023 задоволено клопотання Міністерства юстиції України про витребування доказів та витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 60854/23 від 27.11.2023), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- 03.05.2022 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" було внесено зміни до Закону України "Про політичні партії в Україні", а саме доповнено частину 4 статті 21 наступним змістом: "У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";
- судове рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України та передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави - набрало законної сили 27.07.2022 та не має зворотної сили. Як вбачається з "Безкоштовного запиту" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.07.2022, згідно з судовим рішенням № 826/9751/14, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, здійснено державну реєстрацію припинення Комуністичної партії України та її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, про що свідчить номер запису 1000711130013003187. На дату укладення зазначеного правочину (у 2015 році) Комуністична партія України була зареєстрована і була діючою відповідно до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- договір дарування нерухомого майна, який позивач просить суд визнати недійсними, на дату укладання не суперечив вимогам чинного законодавства України та не порушував права сторін, третіх осіб та держави України.
Від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист (вх. суду № 60880/23 від 27.11.2023), до якого, на виконання ухвали суду від 08.11.2023, додані витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У підготовче засідання 29.11.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили; про день, час та місце вказаного підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, який надійшов до суду 27.11.2023 від відповідача-1. Вказане клопотання було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.11.2023 підготовче засідання було відкладено на 12.12.2023.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №63040/08.12.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- за змістом відзиву на позовну заяву у даній справі відповідач-1 зазначає наступне міркування, а саме: "на дату укладення правочину (у 2015 році) - Комуністична партія України була зареєстрована і діючою у єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців ти громадських формувань". На переконання сторони позивача, наведене міркування відповідача-1 не є юридично значимим, оскільки рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено та заборонено діяльність Комуністичної партії України (далі - Партія). Опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після відкриття 11.07.2014 судом провадження в адміністративній справі про заборону Партії Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України відчужено 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Комсомольська (стара назва - вулиця Старокозацька), будинок 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м.Дніпропетровськ (місто Дніпро), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101 (далі - спірне майно), яке відчужено на підставі договору дарування: серія та номер: НАН 678164, НАН 678165 від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (далі - спірний договір). Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 №342907278, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України Симоненка Петра Миколайовича, Симоненко Андрій Петрович. Таким чином, наведене вище міркування відповідача-1 жодним чином не спростовує позовних вимог позивача у даній справі;
- за змістом відзиву на позовну заяву у даній справі відповідач-1 зазначає наступне міркування: "договір дарування нерухомого майна, який позивач просить суд визнати недійсними, на дату укладення не суперечив вимогам чинного законодавства України та не порушував права сторін та третіх осіб та держави Україна". Сторона позивача не погоджується із вищевказаним міркування відповідача-1, вважає зазначене міркування помилковим, оскільки 08.07.2014 на сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/ news/ ministry/ministerstvo-yustitsii-podalopozov-pro-zaboronu-komunistichnoi-partii-ukraini-20069 була розміщена інформація щодо подання Міністерством юстиції України позову про заборону Комуністичної партії України;
- 11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії;
- перехід права власності на спірне майно від Партії до Благодійного фонду внаслідок укладання спірного договору мало на меті приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме: уникнення застосування наслідків заборони діяльності Комуністичної партії України. Перехід належного Партії та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін`юст, який на сьогодні виступає кредитором у спірних правовідносинах. Відтак, укладення спірного договору було спрямоване на завдання шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам, адже правочин відбувся після відкриття провадження у справі № 826/9751/14, та був спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.
У підготовче засідання 12.12.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили. Судом було зауважено, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідачів-1,2 та третьої особи про день, час та місце підготовчого засідання. Крім того судом відзначено, що позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву лише 08.12.2023, у зв`язку з чим строк на подання заперечень на вказану відповідь на відзив не закінчився.
При цьому, судом було відзначено, що розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Також судом було відзначено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.
У підготовчому засіданні 12.12.2023 представник позивача не заперечував проти відкладення підготовчого засідання в межах розумного строку.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2023 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 10.01.2024.
У підготовче засідання 10.01.2024 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили; про день, час та місце вказаного підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які відомі позивачу; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 10.01.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.01.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 06.02.2024.
У судове засідання 06.02.2024 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили; про день, час та місце вказаного підготовчого засідання були повідомлені належним чином. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.
Відповідач-1 про день, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600243495870, відповідно до якого ухвала суду від 10.01.2024 була отримана відповідачем-1 - 23.01.2024 (а.с. 42 у томі 2).
Щодо відповідача-2 та третьої особи, то останні повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання належним чином з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-2 є: вулиця Комсомольська, будинок 16/18, м. Дніпро, 49000 (а.с. 38 у томі 1).
На підтвердження адреси третьої особи судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням третьої особи є: вулиця Борисоглібська, будинок 7, м. Київ, 04070 (а.с. 39 у томі 1).
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
З матеріалів справи вбачається, ухвала суду від 10.01.2024 була надіслана відповідачу-2 та третій особі на адреси їх офіційного місцезнаходження, а саме: щодо відповідача-2: вулиця Комсомольська, будинок 16/18, м. Дніпро, 49000; щодо третьої особи: вулиця Борисоглібська, будинок 7, м. Київ, 04070; які вказані у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; однак, вказані поштові відправлення, в яких містилися ухвала суду 10.01.2024, були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 26-34 у томі 2).
Слід також відзначити, що вказані обставини носять систематичний характер, всі надіслані відповідачу-2 та третій особі ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з аналогічних підстав.
При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-2 та третя особа є належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 10.01.2024 вважається врученою відповідачу-2 та третій особі 13.01.2024 (а.с.26,33 у томі 2).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача-2 та третьої особи за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем-2 та третьою особою вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач-2 та третя особа, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Інших засобів зв`язку з відповідачем-2 та третьою особою Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача-2 та третю особу про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем-2 та третьою особою.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 10.01.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116257140) надіслано судом 12.01.2024, зареєстровано в реєстрі 12.01.2024 та оприлюднено 16.01.2024, тобто завчасно; отже у відповідача-2 та третьої особи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач-2 та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі від 10.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У судовому засідання 06.02.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
У судовому засідання 06.02.2024 судом було оголошено зміст відзиву на позовну заяву відповідача-1.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 06.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації права на частку нежитлового приміщення.
У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні".
Так, 11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії задоволено. Вказаним рішенням заборонено діяльність Комуністичної партії України, передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896 (далі - Порядок № 896), після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Міністерством юстиції України видано наказ від 07.11.2022 № 4964/5 "Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (ідентифікаційний код 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави", до якого вносились відповідні зміни.
За наслідком опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем встановлено, що після відкриття 11.07.2014 судом провадження у адміністративній справі № 826/9751/14 про заборону партії відчужено 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вулиця Комсомольська (вулиця Старокозацька), будинок 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101 (далі - спірне майно), яке відчужено на підставі договору дарування серія та номер: НАН 678164, НАН 678165 від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (далі - спірний договір).
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 №342907278, набувачем спірного майна на підставі спірних договорів, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
При цьому, засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково комерційна фірма "Контур", засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що договір дарування від 16.07.2015 підлягає визнанню недійсним, як фіктивний, з огляду на те, що сторони при його укладанні заздалегідь знали, що він не буде виконаний, а його укладання було спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а мало на меті уникнення передачі майна у державну власність.
Вказані обставини, стали підставами для звернення Міністерства юстиції України з позовом у даній справі, в якому заявлено вимоги про визнання недійсним зазначеного договору дарування та скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, проти чого заперечує відповідач-1, що і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач не є стороною оспорюваного правочину.
При цьому, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах (частина 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України)
На Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, то саме Міністерство юстиції України є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання спірного договору недійсним, скасування державної реєстрації прав на спірне майно для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави.
Отже, звертаючись з позовом, позивач прагне повернути нерухоме майно у власність держави.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України)
Частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 викладено правовий висновок, що порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному Кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що:
1) особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21).
У Рішенні від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу України є конституційними та такими, що не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства, перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільним кодексом України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільним кодексом України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина третя статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину, є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14) було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Частинами 3, 4 статті 105 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі № 826/9751/14) визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Таким чином, з моменту звернення Міністерством юстиції України до суду з адміністративним позовом у справі № 826/9751/14 Комуністичній партії України та Дніпропетровській обласній організації Комуністичної партії України було достеменно відомо, що в разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії, відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій (відповідача-2), відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном.
Судом враховується, що розгляд справи № 826/9751/14 тривав 8 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" № 2243-IX від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни до Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05.04.2001 № 2365-III. Статтю 21 Закону доповнено частиною четвертою, згідно з якою, у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.
Укладення оспорюваного Договору дарування нежитлових приміщень від 16.07.2015 між Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" відбулося після відкриття судом 11.07.2014 провадження у справі № 826/9751/14.
Згідно з поясненнями позивача, проведеним ним моніторингом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено, що після відкриття провадження у справі №826/9751/14 Комуністичною партією України та її підпорядкованими організаціями відчужено близько 150 об`єктів нерухомості, в тому числі і спірне майно, шляхом укладання договорів дарування. Відповідно дії щодо виведення майна з власності Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень носять систематичний характер.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень на даний час господарськими судами відкрито провадження в багатьох десятках справах за позовами Міністерства юстиції України про визнання недійсними договорів відносно нерухомого майна, що належало Комуністичній партії України та її територіальним осередкам по всій Україні.
При цьому, набувачем спірного майна на підставі спірного договору, стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Слід відзначити, що засновником Благодійного фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково комерційна фірма "Контур", засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.173-189 у томі 1).
Вказане свідчить про пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки сторони спірного договору, діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду державі та Міністерству юстиції України, як уповноваженому кредитору, мали спільний умисел на укладання спірного договору дарування виключно з метою уникнення виконання судового рішення у справі № 826/9751/14, передбачаючи можливість негативного результату за результатами розгляду справи, а саме передання майна Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням суд приходить до висновку, що Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" здійснено зловживання правом щодо відчуження та набуття права власності на спірне майно; дії вказаних осіб визнаються судом недобросовісними, оскільки відчужуючи майно відповідач-2 намагався уникнути виконання в подальшому судового рішення з відома відповідача-1.
Обов`язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 129-1 Конституції України, у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Враховуючи наведене, судом задовольняються позовні вимоги про визнання недійсним Договору дарування нерухомого майна - 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Комсомольська (вул. Старокозацька), будинок 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101, укладений 16.07.2015 між Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований за № НАН 678164, НАН 678165, оскільки вказаний правочин розцінюється судом як фраудаторний.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону № 1952-IV).
При цьому абзацом другим частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав виситься запис про скасування держаної реєстрації прав.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/589/19.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 28/29-б-43/212-2012)
З урахуванням зазначеного вище, приймаючи до уваги висновок суду про наявність підстав для визнання судом недійсним Договору дарування від 16.07.2015, судом задовольняються і похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" відносно спірного нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється (стаття 45 Господарського процесуального кодексу України). Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Як зазначалося вище, перехід належного Комуністичної партії України та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Міністерство юстиції України, який виступає кредитором у спірних правовідносинах.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права передбачений законом і є ефективним.
Відповідачем-1 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів; стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягають 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору; стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягають 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Міністерства юстиції України до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та до Дніпропетровської міської організації Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації права на частку нежитлового приміщення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Комсомольська (вул. Старокозацька), будинок 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м.Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101, укладений 16.07.2015 між Дніпропетровською міською організацією Комуністичної партії України (ідентифікаційний код 00049147) та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (ідентифікаційний код 35087436), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрований за № НАН 678164, НАН 678165.
Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (ідентифікаційний код 35087436) на 55/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 183,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вулиця Комсомольська (вул. Старокозацька), будинок 16/18, приміщення 2, 1, 5, приміщення 1, 1-4, 9-15, м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), Дніпропетровська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681225412101.
Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (вулиця Ванди Василевської, будинок 7, м. Київ, 03055; ідентифікаційний код 35087436) на користь Міністерства юстиції України (вулиця Городецького, будинок 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622) - 2 684 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Дніпропетровської міської організації Комуністичної партії України (вулиця Комсомольська, будинок 16/18, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 00049147) на користь Міністерства юстиції України (вулиця Городецького, будинок 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622) - 2 684 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 07.02.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2024 |
Оприлюднено | 09.02.2024 |
Номер документу | 116827508 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні