Ухвала

від 30.01.2024 по справі 13/576-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

30.01.2024Справа № 13/576-А

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А

За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К"

про стягнення 7487,74 грн

Представники учасників справи:

від заявника: не з`явився;

прокурор: не з`явився;

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (боржника): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К" про стягнення 7487,74 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.03.2007 року у справі №13/576-А позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К" на користь Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість за несплату страхових внесків на кінець звітного періоду за 2005 рік у розмірі 7487,74 грн.

02.04.2007 року на виконання постанови Господарського суду міста Києва від 02.03.2007 року у справі №13/576-А видано відповідний виконавчий лист.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року подання головного спеціаліста відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про видачу дубліката виконавчого документу Господарського суду міста Києва від 02.04.2007 року у справі №13/576-А повернуто заявнику без розгляду.

04.12.2023 року через відділ діловодства суду від Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 02.04.2007 року у справі №13/576-А, а саме з Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1288/23 від 04.12.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл заяви, що подана в межах справи №13/576-А, за результатом проведення якого подану заяву передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А прийнято для розгляду до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено судове засідання для розгляду заяви на 26.12.2023.

26.12.2023 року через відділ діловодства суду від Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надійшли пояснення в яких зазначено про втрату виконавчого документа №13/576-А від 02.04.2007 року, який станом на сьогодні не перебуває на примусовому виконанні.

Судове засідання, призначене на 26.12.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року призначено судове засідання на 30.01.2024 року.

У судове засідання 30.01.2024 представник заявника не з`явився, втім подав клопотання про розгляд заяви без його участі. Прокурор, позивач (стягувач) та відповідач (боржник) також не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Частиною 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, враховуючи, що заявник просив проводити розгляд заяви без його участі, а неявка інших учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд постановив розгляд заяви Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А проводити за їх відсутності.

Розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А, суд дійшов такого висновку.

В обґрунтування заяви про заміну сторони виконавчого провадження заявник, з посиланням на приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 року (у редакції до та після 31.12.2022 року), вказує, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи визначені правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управління виконавчої дирекції Фонду та їх відділень, які, в свою чергу, є правонаступниками Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності, зокрема і Київського міського відділення.

Відтак, враховуючи, що Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності припинено шляхом його приєднання до Управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві, яке, в подальшому, також припинено шляхом його приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві і станом на 31.10.2023 року заборгованість за виконавчим документом №13/576-А від 02.04.2007 року не сплачена, заявник наголошує на наявності правових підстав заміни стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим документом №13/576-А від 02.04.2007 на Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

За приписами частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина 1 статті 106 Цивільного кодексу України).

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Окремим, особливим видом правонаступництва є публічне правонаступництво. Під ним розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270 та від 30.10.2023 у справі №904/3501/18.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можливо виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із таким суб`єктом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19.

Так, за приписами пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105- XIV від 23.09.1999 (в редакції до 31.12.2022 року) Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Як вбачається з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 22867691), як юридична особа, є припиненим, про що свідчить запис №10711120032002989 від 19.01.20218 року, а в графі «Дані про юридичних осіб-правонаступників» зазначено, що правонаступником є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (ідентифікаційний код 41312290).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» №2620-IX від 21.09.2022 року викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності з 01.01.2023 року.

Так, приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції з 01.01.2023 року) встановлено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції з 01.01.2023 року), стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Як вбачається з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (ідентифікаційний код 41312290), як юридична особа, є припиненим, про що свідчить запис №1000741120021066822 від 28.04.2023 року та в графі «Дані про юридичних осіб-правонаступників» зазначено, що правонаступником є Пенсійний Фонд України (ідентифікаційний код 00035323).

Отже, в силу вищевказаних положень законодавства заявник є правонаступником прав і обов`язків Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який є позивачем у даній справі, відтак відбувся перехід прав та обов`язків сторін у матеріальному правовідношенні.

Загальні питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті Господарського процесуального кодексу України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Тобто, поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач і боржник користуються правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №34/425 та від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

Відтак, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №34/425 від 18.01.2022 року, порушувати питання про заміну сторони саме виконавчого провадження можна тільки в межах відкритого виконавчого провадження, натомість як до його відкриття, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником (у тому числі у виконавчому документі) здійснюється на підставі ст. 52, ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2007 року на виконання постанови Господарського суду міста Києва від 02.03.2007 року у справі №13/576-А видано виконавчий лист зі строком пред`явлення його до виконання до 02.04.2010 року.

При цьому, суд встановив, що в межах даної справи, 08.06.2016 року головний спеціаліст відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві звернувся із поданням про видачу дубліката виконавчого документа Господарського суду міста Києва від 02.04.2007 у справі №13/576-А, яке було обґрунтовано втратою виконавчого документа, на підтвердження чого надав акт втрати виконавчого документа від 08.06.2016, згідно якого ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві виконавчий документ визнано втраченим, оскільки перевіркою єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вказаний документ в реєстрі відсутній та згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції інформація щодо направлення виконавчого документа не міститься.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року подання головного спеціаліста відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про видачу дубліката виконавчого документу Господарського суду міста Києва від 02.04.2007 року у справі №13/576-А повернуто заявнику без розгляду.

При цьому, серед підстав для повернення без розгляду подання суд зазначив, що за відсутності доказів пред`явлення виконавчого документа Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі №13/576-А до виконання в передбаченому законом порядку, у суду відсутні підстави вважати, що строк пред`явлення даного виконавчого документа до виконання переривався, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Вищевикладене підтверджується також і поясненнями заявника, поданими в межах розгляду означеної заяви, в яких вказано про втрату виконавчого документа №13/576-А від 02.04.2007 року та відсутністю відкритого виконавчого провадження з його виконання.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене в сукупності та те, що відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу Господарського суду міста Києва від 02.04.2007 року у справі №13/576-А відсутнє, а строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився і докази про поновлення або продовження строку для пред`явлення виконавчого документа відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А.

Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі №13/576-А відмовити.

Ухвала набирає законної сили 30.01.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2024.

Суддя Т.В. Васильченко