Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/4636/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2024Справа № 910/4636/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування"

про стягнення 1 049 717,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мамонов Д.В., довіреність № 2 від 19.01.2024;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" про стягнення 1 049 717,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 157/2019-Е від 05.04.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.04.2021 представником позивача подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 постановлено здійснювати розгляд справи №910/4636/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.06.2021.

У судове засідання 29.06.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 26.07.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.07.2021 представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого позивач зазначив, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1087/21 за позовом Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення за договором про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ 399000,00 грн. гарантійної суми, 29698,03 грн. пені, 15761 грн. інфляційних втрат та 7426,03 грн. трьох процентів річних. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" відмовлено повністю. Позивач зазначає, що рішення суду у справі № 910/1087/21 безпосередньо впливає на права та обов`язки ТОВ «Торгова електрична компанія», а також безпосередньо впливає на розгляд справи № 910/4636/21, так як сума заборгованості відповідача за електричну енергію за № 157/2019-Е про постачання електричної енергії споживачу визначалась без врахування заборгованості, що була погашена банківською гарантією, а тому у випадку набрання законної сили рішенням суду у справі № 9101087/21 у позивача будуть всі підстави для зміни позовних вимог.

У судове засідання 26.07.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 09.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 09.08.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 зупинено провадження у справі №910/4636/21 до вирішення справи № 910/1087/21 та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/4636/21, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у справі № 910/1087/21, яке набрало законної сили.

02.11.2023 представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 поновлено провадження у справі № 910/4636/21, підготовче засідання у справі №910/4636/21 призначено на 27.11.2023.

07.11.2023 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 27.11.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач, зокрема, заявляє нові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 738 714,003 грн., 3% річних у розмірі 162 700,21 грн. та пені в розмірі 100 435,27 грн., яких як вбачається з позовної заяви, позивачем не заявлялось.

Таким чином, із поданої заяви вбачається заявлення нових вимог, які не були заявлені у позовній заяві, із наведенням їх обґрунтуванням, тобто фактично йдеться про подання іншого позову.

В свою чергу, згідно з частиною 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З приписів ч. 1 ст. 46 ГПК України вбачається, що позивач може подати або заяву про зміну предмету позову, або про зміну підстав позову, одночасна зміну предмета і підстав позову процесуальним кодексом не передбачено.

В свою чергу, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, у якості заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем фактично заявлено новий позов з інших підстав та іншим предметом, оскільки при подані заяви, позивач не тільки змінив свої позовні вимоги, тобто змінив предмет позову, але й обґрунтував свої вимоги новими обставинами, що свідчить про зміну підстав позову.

Відтак, оскільки подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог за своєю правовою природою є новою позовною заявою, яка направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, така заява суперечить приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.12.2023 представником позивача подано заяву про повернення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" про повернення судового збору та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 22 527,75 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 9911052/1 від 07.11.2023 на суму 22 527,75 грн.

У судове засідання 18.12.2023 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 розгляд справи відкладено на 29.01.2024.

У судове засідання 29.01.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

В свою чергу, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (далі - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 157/2019-Е (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

21 червня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди викласти текст Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу (передачі) договору про надання послуг з розподілу (передачі), на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в комерційній пропозиції.

У відповідності до п. 5.3 Договору ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

За умовами п. 5.6 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Пунктом 5.10 Договору узгоджено, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Варіант оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.

Споживач може змінити варіант оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом внесення змін в комерційну пропозицію постачальника.

При укладенні цього Договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз`яснення.

Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 5.12 та п. 5.13 Договору порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії визначені в Кодексі комерційного обліку, який затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

За кожним об`єктом споживача надаються окремі ЕІС-коди точок комерційного обліку.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком 1 до цього Договору, та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджені наступні терміни (строки) оплати:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% від прогнозованої вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому періоді;

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 10 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 15 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- не пізніше 05 банківського дня місяця наступного за розрахунковим - кінцевий розрахунок по факту споживання в розрахунковому періоді.

В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.

Пунктом 6 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, що послуги з розподілу оплачуються через постачальник з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи. Оплата послуг з розподілу здійснюється споживачем на підставі окремого рахунку, що виставляється постачальником та проводиться у строки визначені Договором.

Пунктом 10 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, що Договір діє з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2019 включно.

Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору сторонами викладено Комерційну пропозицію у новій редакції.

Відповідно до п. 7 Додатку № 1 Договору сторонами узгоджені наступні терміни (строки) оплати:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% від прогнозованої вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому періоді;

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 10 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 15 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.

Пунктом 8 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, що послуги з розподілу оплачуються через постачальник з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи. Оплата послуг з розподілу здійснюється споживачем на підставі окремого рахунку, що виставляється постачальником та проводиться у строки визначені Договором, постачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Договір діє з 01.07.2019 до 31.12.2019 включно (п. 12 Додатку № 1 до Договору).

Згідно з п. 17 Додатку 1 до Договору орієнтовна вартість Договору становить 1 350 000,00 грн. з ПДВ.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у період дії Договору на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію на загальну суму 1 762 309,93 грн. та надано послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 678 552,85 грн., однак відповідач вартість отриманої електроенергії та її розподілу у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлену електроенергію у розмірі 434 283,52 грн. та заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 615 434,47 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.3.11 Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Пунктом 1.1 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку), цей Кодекс визначає принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, процеси та процедури для забезпечення формування даних щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії з метою використання таких даних на ринку електричної енергії, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 12.4.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 762 309,93 грн., що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

У відповідності до ч.1, ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пунктом п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 7 Додатку № 1 Договору сторонами узгоджені наступні терміни (строки) оплати:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% від прогнозованої вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому періоді;

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 10 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 15 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.

При цьому, пунктом 8 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, що послуги з розподілу оплачуються через постачальник з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи. Оплата послуг з розподілу здійснюється споживачем на підставі окремого рахунку, що виставляється постачальником та проводиться у строки визначені Договором, постачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманої електроенергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 434 283,51 грн., а також заборгованість з компенсації отриманих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 615 434,47 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором в розмірі 1 049 717,98 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем за договором зобов`язання на суму 1 049 717,98 грн. є доведеним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором у сумі 1 049 717,98 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 40/10, прим. 5; ідентифікаційний код: 39648564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, ідентифікаційний код: 36530971) заборгованість у розмірі 1 049 717 (один мільйон сорок дев`ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 745 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять) грн. 77 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 07.02.2024

Суддя О.А. Грєхова