Рішення

від 23.08.2023 по справі 911/1106/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1106/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю НК ЕНЕРГОГРУП

про стягнення 4 928 248,12 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Суярко М.О (ордер АА № 1303674 від 12.05.2023 року);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія (далі - позивач, ТОВ Західна нафтогазова компанія) до Товариства з обмеженою відповідальністю НК ЕНЕРГОГРУП (далі - відповідач, ТОВ НК ЕНЕРГОГРУП) про стягнення 4 928 248,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки нафтопродуктів за Договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2920 від 24.02.2021, Договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2981 від 31.05.2021 року та Договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3120 від 18.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2023 року відкрито провадження у справі, справу № 911/1106/23 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2023 року.

12.05.2023 року представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2023 року підготовче засідання відкладено на 04.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року підготовче засідання призначено на 31.07.2023 року.

28.07.2023 року позивачем через канцелярію Господарського суду Київської області подано письмові пояснення по суті спору.

В підготовчому засіданні 31.07.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовче засідання 31.07.2023 року не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.08.2023 року.

У судовому засіданні 23.08.2023 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.08.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НК ЕНЕРГОГРУП (далі - покупець) було укладено договори поставки нафтопродуктів:

№ ЗН-МО-2920 від 24.02.2021 року (даді Договір № ЗН-МО-2920) та додаткова угода від 24.02.2021 року про врегулювання відносин електронного документообігу;

№ ЗН-МО-2981 від 31.05.2021 року (даді Договір № ЗН-МО-2981);

№ ЗН-МО-3120 від 18.01.2022 року (даді Договір № ЗН-МО-3120) та додаткова угода від 18.01.2022 року про врегулювання відносин електронного документообігу.

Відповідно до п. 1.1. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - товар у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п. 1.2. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено у відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору.

Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди (п. 4.1. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120)

Згідно з п. 4.2. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 Товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FCA франко-перевізник на складі постачальника; CPT-фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; EXW-франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Пунктом 5.1. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 унормовано, що покупець здійснює 100 % попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Відповідно до п. 5.2. Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до договору.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору (п. 5.3.).

Копії означених Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 наявні в матеріалах справи.

До Договорів № ЗН-МО-2920 та № ЗН-МО-3120 24.02.2021 року та 18.01.2022 року відповідно, сторонами укладено додаткові угоди про врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки нафтопродуктів, відповідно до п. 1.3., 1.4., 2.6. якої сторони дійшли згоди, що електронні документи (надалі по тексту Е-документи) належно оформлені документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством.

Електронний підпис/Кваліфікований Електронний Підпис (надалі по тексту - КЕП) удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа; це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис, що дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписанта. КЕП є аналогом власноручного підпису, є засобом захисту інформації. Забезпечує можливість контролю цілісності і підтвердження достовірності електронних документів.

Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням КЕП стороною-одержувачем Е-документа, отриманого від сторони-відправника з накладеним нею КЕП.

Надалі сторони підписали додаткові угоди до Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 поставки нафтопродуктів, якими погодили кількість, вартість та строк оплати товару.

Копії означених додаткових угод наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань за Договороми № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120, в період з 24.02.2021 року по 28.01.2022 року поставив відповідачу партії товару на загальну суму 56 317 226,08 грн., в підтвердження чого додав до позовної заяви копії видаткових накладних у формі електронного документу (копії наявні в матеріалах справи).

Судом враховується, що надані первинні документи оформлювались та надсилались в електронному вигляді на виконання додаткових угод до Договорів № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120 про врегулювання відносин електронного документообігу до договору та містять електронні підписи та печатки сторін.

У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 викладено правову позицію, відповідно до якої юридичний аналіз положень статей 6-7 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до ст. 3, 5, 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач, відповідач вказаний товар оплатив частково на загальну суму 51 988 977,96 грн. чим порушив взяте на себе договірне зобов`язання з оплати товару за Договорами № ЗН-МО-2920, № ЗН-МО-2981, № ЗН-МО-3120.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду довідку № 14043-17.3/2023 від 06.04.2023 року за підписом довіреної особи АТ Сенс-Банк за період з 30.04.2021 року по 05.04.2023 року та платіжні інструкції (копії наявні в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення договірних зобов`язань, свій обов`язок щодо оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість вартості неоплаченого товару в розмірі 4 928 248,12 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655, 692, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду зазначеного вище, з урахуванням умов договору поставки, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем вказаних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару згідно умов договору та, відповідно, породжує для Товариства з обмеженою відповідальністю Транснафта-Сервіс обов`язок по сплаті вартості такого товару в повному обсязі за вказаними видатковими накладними у вказані в таких накладних строки.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду наведеного, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що неоплаченими є видаткові накладні на загальну суму 4 928 248,12 грн., а саме за Договором № ЗН-МО-2920:

№ НБ013153 від 09.12.2021 року на суму 255 834,06 грн;

№ НБ013288 від 13.12.2021 року на суму 130 980,00 грн;

№ НБ013322 від 13.12.2021року на суму 54 487,68 грн;

№ НБ013411 від 15.12.2021 pоку на суму 301 717,75 грн;

№ НБ013430 від 16.12.2021 року на суму 76 575,00 грн;

№ НБ013444 від 16.12.2021 pоку на суму 276 345,00 грн;

№ НБ013603 від 20.12.2021 pоку на суму 197 194,50 грн;

№ НБ013604 від 20.12.2021 року на суму 108 308,40 грн;

№ НБ013835 від 23.12.2021 pоку на суму 301 717,75 грн;

№ НБ0013894 від 24.12.2021 pоку на суму 252 763,56 грн;

№ НБ013946 від 28.12.2021 pоку на суму 75 199,32 грн;

№ НБ013947 від 28.12.2021 pоку на суму 27 304,20 грн;

№ НБ014107 від 30.12.2021 pоку на суму 163 855,80 грн.

За Договором № ЗН-МО-3120:

№ НБ000416 від 18.01.2022 pоку на суму 861 967,68 грн;

№ НБ00424 від 18.01.2022 pоку на суму 928 486,27 грн;

№ НБ00510 від 21.01.2022 pоку на суму 182 087,11 грн;

№ НБ000660 від 26.01.2022 pоку на суму 31 185,00 грн;

№ НБ000661 від 26.01.2022 pоку на суму 264 939,00 грн;

№ НБ000768 від 28.01.2022 pоку на суму 299 466,30 грн;

№ НБ000769 від 28.01.2022 pоку на суму 59 234,45 грн.

Вказане вище свідчить, що відповідач покладений на нього договорами обов`язок щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 4 928 248,12 грн. не виконав, доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 928 248,12 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 4 928 248,12 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 73 923,72 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НК ЕНЕРГОГРУП (вул. Мала Кільцева, б.4А оф. 40, с. Софіївська Борщагівка. Бучанський р-н, Київська обл., 08131 , код 39187845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія (вул. Тургєнівська, 15, м. Київ, 01054 , код 33064160) 4 928 248 (чотири мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч двісті сорок вісім) грн. 12 коп. основного боргу та 73 923 (сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.02.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін