Рішення

від 29.01.2024 по справі 914/2960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 Справа № 914/2960/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Гарант», с. Чудниця Рівненської області,

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «Лутум», смт. Гоща Рівненської області,

про визнання частково недійсним та скасування рішення,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: А. Грицик,

від відповідача: І. Сигляк,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Гарант» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування п.1 та п.3 рішення АМК №63/34-р/к від 20.07.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.10.2023 справу №914/2960/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено ПП «Лутум» до участі у справі в якості третьої особи; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань .

Ухвалою від 19.12.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №914/2960/23 до судового розгляду по суті, про що у порядку ст.ст.120-121 повідомив третю особу у справі.

Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, позовні вимоги заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, правом на подання пояснення по суті спору не скористався, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки третю особу було повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання суду, явка такої у судовому засіданні 29.01.2024 обов`язковою не визнавалась, тому суд розглянув справи за її відсутності.

У судовому засіданні 29.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Агрументи позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що адміністративною колегією ЗМТВ Антимонопольного комітету України прийнято рішення у справі №63/34-р/к від 20.07.2023, яким визнано узгодженими дії ТОВ «Полісся-гарант» та ПП «Лутум» під час їх участі в аукціоні з «продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності», яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Дії цих учасників Антимонопольний комітет кваліфікував як антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результату аукціону, проте позивач та третя особа у справі не були єдиними учасниками аукціону і тому не вплинули на його результаті, адже переможцем був інший учасник, який не підтвердив бажання укласти договір як переможець торгів, тому право на укладення такого договору перейшло до позивача. Доступ до мережі інтернет за однією адресою і в один і той же проміжок часу, з одних і тих же ІР адрес є випадковим збігом обставин, пов`язаних із використанням в господарських цілях товариством та ПП «Лутум» одного офісного приміщення. У рішенні зазначено три інші ІР-адреси, які використовувались ПП «Лутум» проте такі не були взяті до уваги відділенням. Зазначив, що чинне трудове законодавство надає право громадянам працювати одночасно на декількох підприємствах. Представлені відповідачем докази не свідчать про існування контролю одного підприємства над іншим, вчинення ними узгодженої господарської діяльності або впливу на господарську діяльність один одного. Висновки про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідач пов`язує виключно із діями учасників на етапі участі в аукціоні, а мотивувальною частиною рішення узгоджені дії обґрунтовуються на етапі подання пропозицій. За вчинені порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68'000,00 гривень. Вважає вказані у рішенні АМК висновки необгрунтованими, а встановлені обставин недоведеними і, як наслідок, неправильне застосування відповідачем до відповідних правовідносин положень статті 6 і пункту 1 статті 50 вказаного Закону.

Аргументи відповідача

Зазначив, що сукупність встановлених обставин у діях суб`єктів господарювання є наслідком узгодженої поведінки учасниками аукціону, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки (обмін інформацією та координація між учасниками), спрямований на викривлення прозорого конкурентного відбору учасників, а наведені у позові мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків рішення відповідача. На переконання відповідача, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків. У даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результату аукціону (через узгодження поведінки учасників), а докази такого спотворення наведено відділенням у рішенні №34. Відповідач стверджує, що доводи позову спростовуються тим, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях, а змагальність учасників з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів самостійно, незалежно від інших учасників, без обміну інформацією між конкурентами; така змагальність виключає встановлену в рішенні сукупність обставин. Зазначив також, що у позові здійснюється фрагментація доказів з метою їх представлення відірвано один від одного. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.02.2023 № 63/15-рп/к розпочато розгляд справи №63/2-01-15-2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

20.07.2023 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/34-р/к у справі №63/2-01-15-2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що ТОВ «Полісся-Гарант» та ПП «Лутум», узгодивши свою поведінку під час участі в аукціоні з «продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. За вчинення порушення на позивача накладено штраф, що у розмірі 68'000,00 гривень.

У процесі розгляду справи №63/2-01-15-2023 АМК встановлено, що учасники під час підготовки та участі в аукціоні діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання, з огляд на наступне:

12.09.2022 проводився аукціон за замовленням Острозької міської ради (LRE001-UA-20220809-77089). У зазначеному аукціоні брали участь: ТОВ «Агротехніка», ПП «Лутум», ТОВ «Полісся-Гарант» та ТОВ «Захід-Рухо».

Висновки про антиконкурентні узгоджені дії відповідачем зроблено на підставі сукупності таких обставин:

1. Взаємозв`язок відповідачів. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що кінцевий бенефіціар ТОВ «Полісся-Гарант» О. Левінський є також засновником ПП «АПП «Мир», а один із кінцевих бенефіціарів ПП «Лутум» С. Осипенко є керівником ПП «АПП «Мир». Вказане свідчить про високий рівень довіри та ознайомленість з діяльністю суб`єктів господарювання, наявність прямої комунікації між бенефіціаром та керівником, що унеможливлює участь в аукціоні на конкурсних засадах і свідчить про обмін інформацією та координацією їх дій.

2. Наявність господарських відносин у період до проведення аукціону, під час та після його проведення. Між учасниками аукціону за період 2021-2022 р.р. існували сталі господарські відносини, що свідчить про спільне здійснення ними господарської діяльності, тісну співпрацю, комунікацію, узгодженість дій та отримання спільного прибутку (договір відповідального зберігання №01/07/21 від 01.07.2021, договір купівлі-продажу №01-04-2022-1 від 01.04.2022, договір про надання послуг с/г технікою №010322-СГ/Л від 01.03.2022, договір оренди приміщення №01/07-21 від 01.07.2021, договір сушки, зберігання та відвантаження с/г продукції №01-11-22-1-Л від 01.11.2022, а також надання ТОВ «Полісся-Гарант» поворотної фінансової допомоги ПП «Лутум»).

3. Спільне системне використання учасниками IP-адрес та електронного майданчика. Так, згідно інформації ДП «Прозорро.Продажі» учаник ТОВ «Полісся-Гарант» та ПП «Лутум» використовували один електронний торговельний майданчик та спільну IP-адресу (194.44.199.207), яку використовували для реєстрації, вхід до кабінету учасника та інші дії, що пов`язані з подачею заявки на участь в аукціоні, а також під час участі в аукціоні, що свідчить про наявність спільного доступу до мережі інтернет та можливість обміну інформації між ними під час проведення аукціону. Крім того, провайдер ДП НТЦ «Уарнет» інформував, що IP-адреса 194.44.199.207 зареєстрована за фізичною особою ОСОБА_1 , який є працівником ПП «Полісся-Гарант», місце реєстрації вказаної особи співпадає з адресою, яку орендує ПП «Лутум» у позивача за договором оренди нежитлового приміщення №01/07-21 від 01.07.2021. Зазначене не може бути випадковим збігом та свідчить про взаємодію та узгодженість дій учасників.

4. Використання спільного доменного ім`я та телефонних засобів зв`язку, які є порядковими. Відповідно до інформації з ПП «Фірма Сомгіз», а також договору позивача з ПАТ «Киїівстар» встановлено, що позивач вказував такі дані, зокрема, НОМЕР_2 і НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ПП «Лутум» - НОМЕР_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 При реєстрації на майданчику ПП «Лутум» зазначило номер телефону, який належить позивачу. Крім того, ПП «Лутум» використовує електронну поштову скриньку з доменним іменем, що теж належить позивачу.

5. Синхронність дій учасників у часі. Учасники розмістили свої заявки на електронному майданчику та завантажили документи в один день та час (08.09.2022 15:42); подавали цінову пропозицію 09.09.2022 о 10:15 та 09.09.2022 о 10:16 та здійснили редагування ставок 12.09.2022 о 12:32 та 12:34 відповідно. Також відділенням встановлено, що учасники здійснили перерахування коштів задля участі в аукціоні через АТ «ОТП Банк» та в один день (30.08.2022 о 17:03 та 17:19 відповідно).

Така погоджена поведінка під час підготовки та участі в торгах підтверджує синхронність дій у часі, що свідчить про координацію дій і не може вважатись випадковим збігом.

6. Наявність спільних працівників. Відділенням згідно інформації з ГУ ПФУ у Рівненській області, ГУ ДПС у Рівненській області та поданих даних позивача встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в один період (01-09.2022) перебували у трудових відносинах у ТОВ «Полісся-Гарант так і у ПП «Лутум». Крім того, ОСОБА_2 було делеговано право КЕП від ПП «Лутум» та ТОВ «Полісся-Гарант». ОСОБА_3 є керівником ПП «Лутум» і працює у ТОВ «Полісся-Гарант» на посаді економіста. Наведені обставини свідчать про координацію дій між учасниками.

Рішення Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/34-р/к у справі №63/2-01-15-2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 20.07.2023 позивачем отримано 01.08.2023.

Із позовом до Господарського суду Львівської області ТОВ «Полісся-Гарант» звернувся 28.09.2023, тобто в межах визначеного ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строку.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про публічні закупівлі».

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 ЗУ «Про антимонопольний комітет України).

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб`єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).

За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Позивач не спростував встановлені колегією обставини щодо взаємозв`язку позивача та третьої особи у справі, використання ними однакових телефонних засобів зв`язку, доменного ім`я та синхронності дій у часі, тощо. Твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи спростовуються поданими і даній справі доказами та, відповідно, не приймаються судом до уваги. Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у рішенні №34, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися ТОВ «Полісся-Гарант» та ПП «Лутум» окремо, без обміну інформації між ними.

Розглянувши дану справу, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що рішення від 20.07.2023 № 63/34-р/к у справі №63/2-01-15-2023 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надав до матеріалів справи доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 10537 від 25.09.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.02.2024.

Суддя Б. Яворський