Рішення

від 05.02.2024 по справі 914/3641/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 Справа № 914/3641/23

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фонду розвитку громадських організації «Західно-український ресурсний центр», м.Львів,

про стягнення 89'548,58 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

представники сторін:

від позивача: М. Карасюк,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фонду розвитку громадських організації «Західно-український ресурсний центр» про стягнення 89'548,58 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-11166-18 від 17.05.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.12.2023 року справу № 914/3475/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і така отримана ним 27.12.2023. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Протокольною ухвалою від 22.01.2024 суд відклав судове засідання на 05.02.2024, про що у порядку ст.ст.120-121 ГПК України суд повідомив відповідача у справі. Ухвала суду від 22.01.2024 отримана відповідачем 31.01.2024, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

05.02.2024 позивач подав заяву, у якій повідомив суд, що заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась і становить 89'548,58 грн.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2024 з`явився, вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо сплати орендної плати та неустойки за користування майном після закінчення терміну дії договору оренди.

Аргументи відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, з заявами та клопотаннями не звертався, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.1 ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, та подальші засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 05.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17 травня 2018 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Фондом розвитку громадських організації «Західно-український ресурсний центр» (орендар) укладено договір оренди №Л-11166-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно умов якого орендодавець на підставі наказу УКВ ДЕР ЛМР №203-О від 18.04.2018 та договору оренди від 29.04.2015 №Л-9562-15 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Господар». Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лисенка, 21, заг. площею 132,8 м.кв (перший поверх), з індексами приміщень 30-33, 34-38 та 40, відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО» від 17.08.2006, інв. номер №782. Вартість об`єкта оренди станом на 31.03.2018 становить 2'097'000,00 грн. без ПДВ.

У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 та 4.7 договору сторони встановили, що термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні, з 17.05.2018 до 16.05.2021 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; взаємної згоди сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.12 договору).

У розділі 5 договору визначена орендна плата та порядок розрахунків. Так, розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 6'854,92 грн без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

Порядок повернення орендодавцю об`єкта оренди сторонами погоджено у розділі 9 договору. Повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди упродовж 5 днів з часу закінчення терміну оренди. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у 5-денний надсилається балансоутримувачем орендодавцю (п.9.1, 9.2, 9.4 договору).

Позивач стверджує, що ресурсному центру 18.05.2021 скеровувався лист №2302-вих-14823 про припинення договірних відносин у зв`язку з закінченням 16.05.2021 терміну дії договору оренди.

20.10.2021 відповідач повернув об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до довідки про заборгованість від 06.12.2023, відповідач після 16.05.2021 користувався майном без достатніх правових підстав (після закінчення договору оренди), тому позивач, просить стягнути з відповідача 89'548,58 грн (орендної плати та неустойки).

Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди №Л-11166-18 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 17.05.2018. Вказані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Положеннями п.31 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Згідно з ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Нормативним документом Львівської міської ради, який регламентує питання оренди комунального майна, є Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 (зі змінами, внесеними ухвалою ЛМР №2472 від 27.06.2013). Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 за №1100 (зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями №303 від 27.04.2009 і №485 від 03.07.2009) затверджено Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, згідно з п.п.2.2, якого основними завданнями управління є передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова та надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням (п.4.6 Положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 132,8 м2 (перший поверх), що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. М. Лисенка, 21, та перебувають на балансі ЛКП «Господар».

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на момент укладення договору) визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України). В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями п.5.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова (ухвала №897 від 07.06.2007 Львівської міської ради) і становить 6'854,92 грн.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - повернути наймодавцеві річ.

Сторони погодили, що передача об`єкта оренди здійснюється упродовж 5 днів з часу закінчення терміну оренди за актом здачі-приймання.

Як уже відзначалося, договір припинив свою дію 16.05.2021, а відповідач повернув об`єкт оренди лише 20.10.2021.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Норма наведеної статті є охоронною і особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою) за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцеві у разі припинення договору найму.

Частиною 1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

За висновком суду, неповернення орендованого обладнання за договором після закінчення строку дії цього правочину відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений договором строк. Докази, які спростовують означений висновок, у матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, які регламентують наслідки невиконання обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Як вбачається з довідки про заборгованість з орендної плати, у відповідача за період травень-жовтень 2021 обліковується заборгованість з орендної плати та неустойки в розмірі 89'548,58 грн.

Отже, неповернення майна з орендного користування у визначений договором строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України. Відтак, позовні вимоги про стягнення 89'548,58 грн підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 231 від 15.06.2021 на суму 2'270,00 грн, №540 від 16.01.2023 на суму 203,00 грн та №2699 від 07.12.2023 на суму 211,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позов, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 73-80, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фонду розвитку громадських організації «Західно-український ресурсний центр» (79007, м.Львів, вул.Шпитальна, 9; ідентифікаційний код 20849973) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 89'548,58 грн заборгованості з орендної плати та неустойки, а також 2'684,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.02.2024.

Суддя Б. Яворський.