Рішення

від 22.01.2024 по справі 915/1618/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Справа № 915/1618/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «ДОБРОБУТ Н»,

до відповідача: Державного підприємства «Племрепродуктор «СТЕПОВЕ»,

про: стягнення 8294969,39 грн,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ДОБРОБУТ Н» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «СТЕПОВЕ» грошові кошти в загальній сумі 8294969,39 грн з яких: 4800000,0 грн - основний борг за договором №2 від 10.12.2021 про надання поворотної фінансової допомоги, 669544,74 грн інфляційні втрати, 948821,91 грн 15% річних, 480000,0 грн штраф та 1396602,74 грн пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства свої зобов`язання за спірним договором не виконав, 4800000,0 грн поворотної фінансової допомоги не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена.

Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування збитків від інфляції, 15% річних, штрафу та пені.

Ухвалою суду від 19.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.11.2023.

Ухвалою суду від 20.11.2023 було відкладено підготовче засідання до 21.12.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.12.2023 заперечує проти задоволення позову, однак підтверджує, що на виконання умов спірного договору позивач 10.12.2021 вніс в касу відповідача грошові кошти на загальну суму 4800000,0 грн.

Відповідач вказує, що не в змозі виконати свої договірні зобов`язання з погашення заборгованості перед позивачем, так як усі обігові кошти витрачаються на виробничі процеси, оплату праці, сплату поточних зобов`язань перед державними та місцевими бюджетами і погашення заборгованості по сплаті податків.

Ухвалою суду від 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 22.01.2024 не забезпечили та в письмових заявах просили розглядати справу без їхньої участі.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 22.01.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.12.2021 між Приватним підприємством «Добробут Н», як кредитором, та Державним підприємством «Племрепродуктор «СТЕПОВЕ», як боржником, було укладено договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги (далі Договір) (а.с.10-12).

Відповідно до п.1.1 Договору, кредитор зобов`язується надати боржнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 цього Договору, а боржник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу у встановлені цим Договором строк (термін) в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога надається боржнику для поповнення його оборотних коштів.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 4800000,0 грн, що на момент укладання Договору складає суму еквівалентну 173306,09 доларів США визначеному відповідно до курсу 2692 грн за 100 доларів США встановленого на рівні міжбанківського валютного курсу продаж іноземної валюти до гривні,який розміщений за адресою на інтернет сторінці https://minfin.com.ua/currency/mb/.(п.2.1 Договору).

На виконання умов Договору кредитор за платіжним дорученням №8 від 10.12.2021 перерахував позичальнику грошові кошти поворотної фінансової допомоги на загальну суму 4800000,0 грн (а.с.13), що підтверджується відповідачем у відзиві.

Поворотна фінансова допомога надається в користування боржнику до 01.06.2022. Боржник зобов`язаний повернути всю суму отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п.2.1 Договору не пізніше 01.06.2022 (п.2.3 Договору).

Боржник зобов`язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п.2.1 Договору не пізніше терміну (дати) повернення поворотної фінансової допомоги, яка визначена в п.2.3 цього Договору (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.4 спірного Договору боржник зобов`язаний здійснити повернення грошових коштів поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п.2.1 Договору шляхом перерахування на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника зазначений в Договорі.

Також, в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15% річних від простроченої суми (п. 5.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту укладення даного Договору та діє до повного виконання зобов`язань боржником (п.6.1 Договору).

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову відповідач не виконав свої зобов`язання за спірним Договором, поворотну фінансову допомогу у сумі 4800000,0 грн не повернув.

У зв`язку з неповернення відповідачем у встановленні Договором строки повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 4800000,0 грн позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу та нарахування 15% річних, інфляційних втрат, штрафу, пені.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно (до 01.06.2022) не повернув позивачу надану йому суму поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 4800000,0 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду доказів, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 4800000,0 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 4800000,0 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 669544,74 грн інфляційних втрат нарахованих позивачем за період з червня 2022 року по серпень 2023 року, суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В пункті 2.1 спірного Договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 4800000,0 грн, що на момент укладання Договору складає суму еквівалентну 173306,09 доларів США визначеному відповідно до курсу 2692 грн за 100 доларів США встановленого на рівні міжбанківського валютного курсу продаж іноземної валюти до гривні, який розміщений за адресою на інтернет сторінці https://minfin.com.ua/currency/mb.

У разі, якщо на момент повернення поворотної фінансової допомоги курс долару США по відношенню до української гривні збільшився (вартість 100 доларів США стала коштувати в гривні більше) порівняно із визначеним на абзаці першому цього пункту Договору, боржник зобов`язаний повернути кредитору суму поворотної фінансової допомоги у гривнях в сумі еквівалентній 178306,09 доларам США, яка (еквівалент суми) визначаються за курсом долару США по відношенню до української гривні визначеним за даним міжбанківського валютного курсу продажу долару США до гривні, який розміщений за адресою на інтернет сторінці https://minfin.com.ua/currency/mb/, а у разу недоступності вказаної сторінки або відповідної інформації на ній, визначається за курсом готівкового продажу долару США на початку відповідного дня у ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою інтернет-сторінки https://privatbank.ua/. У разі одночасної недоступності сторінки https://minfin.com.ua/currency/mb/ та https://privatbank.ua/ або відсутності відповідної інформації на ній щодо курсу продажу долару США до гривні, сума отриманої поворотної фінансової допомоги, яка підлягає поверненню боржнику кредитору у гривнях визначається за офіційним курсом долару США на день платежу.

Якщо на момент повернення поворотної фінансової допомоги курс долару США по відношенню до української гривні збільшився (вартість долару США стала коштувати в гривні більше) порівняно із визначеним в абзаці першому цього пункту Договору, кредитор замість застосування умов абзаці другого цього пункту стосовно повернення суми поворотної фінансової допомоги в розмірі еквівалентній 178306,09 доларам США, за власною ініціативою замість застосування еквіваленту іноземною валюти може вимагати повернення суми наданої поворотної фінансової допомоги, а також компенсацію від знецінення наданих грошових коштів від інфляційних процесів, яка обраховується за підставі офіційно встановленими індексами інфляції за весь період користування боржником поворотною фінансовою допомогою (із моменту надання до моменту фактичного повернення).

Таким чином, в Договорі сторони передбачили порядок відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції іншим шляхом, ніж зазначений в ч.2 ст.625 ЦК України, а саме шляхом відновлення еквіваленту іноземної валюти долару США (USD).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 у справі №6-284цс17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 по справі №296/10217/15-ц вказує, що наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі №130/1058/16; від 23.10.2019 у справі №369/661/15-ц; від 23.09.2019 у справі №638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі №638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

За такого, у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 669544,74 грн інфляційних втрат, - слід відмовити повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 1396602,74 грн пені за період з 02.06.2022 по 31.12.2022 та 480000,0 грн штрафу, суд дійшов наступних висновків

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1 Договору, в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Неустойка за договором є штрафною. Нарахування пені здійснюється до моменту повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.5.2 Договору порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги біль ніж на один місяць, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від простроченої суми.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки пені та штрафу по спірному договору, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильним.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Таким чином, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6) ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за спірним договором та дійшов наступних висновків:

- позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору;

- позивачем нараховані не один, а декілька видів штрафних санкцій за порушення вчинені відповідачем;

- судом враховано кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення. При цьому, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені та штрафів, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не має виступати засобом збагачення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, та існують об`єктивні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%, тобто пені до 139660,27 грн, а штрафу до 48000,0 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми неустойки у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останніми зобов`язань.

Щодо вимог позивача про стягнення 948821,91 грн 15% річних нарахованих позивачем за період з 02.06.2022 по 25.09.2023, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.5.3 Договору, в разі порушення боржником строку (терміну) повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 15% річних, та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 Господарського кодексу України).

За частинами 1 та 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.8 спірного договору поставки, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Подібного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до законодавчо встановлених ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних, які за розрахунком суду становлять 189764,39 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій та відсотків річних.

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «СТЕПОВЕ» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Степове, вул. Козацька, буд.39, ідентифікаційний код 00854995) на користь Приватного підприємства «ДОБРОБУТ Н» (73000, Херсонська обл., Білозерський р-н, селище міського типу Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв.7, ідентифікаційний код 37239110) 4800000,0 грн основного боргу, 189764,39 грн - 3% річних, 139660,27 грн пені, 48000 грн штрафу та 91505,07 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01.02.2024.

Суддя М.В.Мавродієва