Ухвала

від 07.02.2024 по справі 916/5192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"07" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5192/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) від 05.02.2024р. вх. № ГСОО 2-191/24 подану у справі №916/5192/23

За позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ВП 38728457)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп (43023, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42382898)

Про розірвання договору та стягнення 6102000,00 грн.

Заява Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) від 05.02.2024р. вх. № ГСОО 2-191/24, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: В провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа №916/5192/23 за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп про розірвання договору та стягнення 6102000,00 грн.

05.02.2024р. до суду Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) було надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп у розмірі ціни позову 6102000, 00 грн. та судового збору 94214,00 грн., що знаходяться на усіх банківських рахунках відповідача.

23.11.2021р. між сторонами було укладено Договір №3160-В-ОДФ-21 від 23.11.2022р., за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи «Капітальний ремонт підпірної стінки південної огорожі від РБУ до СРЗ-2, інв. №077806 (3 черга) Одеської філії ДП «АМПУ» за кодом ДК 021:2015-45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт».

Відповідно до платіжного доручення №135 від 21.01.2022р. позивачем на користь відповідача було перераховано грошову суму у розмірі 6102000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивачем було зазначено суду, що відповідно до укладеного Договору визначено, зокрема, що строк виконання робіт за Договором становив 130 календарних днів. 06.04.2022р. Адміністрацією остаточно були виконані взяті на себе зобов`язання за Договором в частині надання фронту робіт, передачі проєктної документації та дозвільних документів.

07.04.2022р. сторонами підписано акт початку виконання робіт за Договором №3160-В-ОДФ-21 від 23.11.2022р. та 08.04.2022р. було підписано акт про призупинення виконання робіт за Договором, у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

За поясненням позивача, виконавцем роботи за Договором впродовж 2022р. 2023р. не розпочато, сертифікатів ТПП, які б свідчили існування форс-мажорних обставин та неможливість виконання Товариством зобов`язань за Договором, останнім позивачу не надано.

На думку позивача, оскільки відповідач, порушуючи вимоги ст.ст. 509, 525, 526, 837, 846 Цивільного кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених договором №3160-В-ОДФ-21 від 23.11.2021р., позивачем подану позовну заяву до суду.

За ґрунтуванням позивача, за склавшихся обставин невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить виконання судового рішення у справі та фактично буде втрачена можливість реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає про суттєве ускладнення виконання рішення суду або навіть неможливість його виконання відповідачем, через існування таких обставин як наявності великої кількості господарських спорів про стягнення грошових коштів, наявності виконавчих проваджень.

Також позивачем зазначалось, що Договір №3160-В-ОДФ-21 від 23.11.2021р. було укладено ще в 2021р., попередня оплата на суму 6102000,00 грн. була здійснена позивачем 21.01.2022р., роботи повинні були остаточно завершені у 2022р., порте, як вказує позивач, на сьогодні відповідачем роботи не здійсненні та зобов`язання за Договором не виконані, та в розпорядженні відповідача залишаються державні кошти в розмірі суми невикористаного авансу.

Крім того, позивачем було зазначено, що у позивача відсутня інформація щодо наявності у відповідача як нерухомого майна так і рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Позивач вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківських рахунках, є єдиним ефективним процесуальним заходом, який в майбутньому зможе забезпечити виконання рішення суду. Будь-які гарантії від відповідача щодо повернення суми невикористаного авансу, виконання рішення наразі відсутні.

Позивачем було зазначено суду, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, через, зокрема, знищення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення.

Також позивачем було зазначено суду, що наявність таких обставин, як ухилення відповідача від виконання зобов`язань за Договором, неспівмірно малий розмір статутного капіталу, велика кількість судових спорів, відкриті виконавчі провадження, відсутність майна, достатнім для вжиття заходу забезпечення позову, який спрямований на ефективний захист/поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, позивачем було зазначено суду, що враховуючи те, що запропоновані позивачем заходи не завдають збитки відповідачу, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139, ст. 141 ГПК України, зустрічне забезпечення не є доцільним та необхідним.

Розглянувши заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) від 05.02.2024р. вх. № ГСОО 2-191/24 про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

За приписами абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Із матеріалів заяви вбачається, що правовідносини між Державним підприємством Адміністрація морських портів України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп, як виконавцем, виникли на підставі укладеного між ними 23.11.2021р. Договору №3160-В-ОДФ-21.

Як з`ясовано судом, предметом позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) є стягнення із відповідача суми непогашеного авансу у розмірі 6102000,00 грн. та розірвання Договору №3160-В-ОДФ-21 від 23.11.2021р.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 року по справі №910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Господарський суд зазначає, що предмет заявлених позовних вимог становить стягнення заборгованості із відповідача суми непогашеного авансу у розмірі 6102000,00грн. та розірвання договору.

Водночас, заявник просить суд забезпечити позов шляхом, накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, як в межах ціни позову в розмірі 6102000,00грн., так і на суму сплаченого судового збору.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про адекватність обраного заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами, в частині накладення арешту на грошову суму саме в розмірі заявлених позовних вимог.

Слід зазначити про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням надання позивачем доказів, які підтверджують, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а також наявністю конкретного зв`язку між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, судом зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що належать та знаходяться у нього, у межах ціни позову 6102000,00 грн.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) від 05.02.2024р. вх. № ГСОО 2-191/24 задовольнити частково.

2.Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп (43023, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42382898) у розмірі ціни позову 6102000 (шість мільйонів сто дві тисячі) грн 00 коп., які знаходяться на усіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп (43023, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42382898), в тому числі на рахунках Товариству з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп (43023, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42382898):

- р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Восток»;

- р/р НОМЕР_2 в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» та інших.

3.В іншій частині заяви - відмовити.

Стягувач за ухвалою: Державне підприємство Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 38728457).

Боржник за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю Будстейт Груп (43023, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2; код ЄДРПОУ 42382898)

Ухвала набрала законної сили 07.02.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна