Ухвала

від 06.02.2024 по справі 916/2296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2296/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши подання (вх.№ 2-195/24 від 05.02.2024) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, подане у справі №916/2296/23

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Нова Одеса" (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.11)

про стягнення 813 853,78 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/2296/23 за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Нова Одеса" про стягнення 813 853,78 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Нова Одеса" на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість у сумі 813 853,78 грн, судовий збір у сумі 12 207,81 грн.

21.11.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 видано відповідний наказ.

05.02.2024 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., в якому останній просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України керівника боржника ТОВ ТРК "Нова Одеса" Орєшину Л.В. до повного виконання вимог виконавчого документа.

Крім того, у прохальній частині подання приватний виконавець просить суд розгляд подання провести без участі приватного виконавця.

Подання обґрунтоване тим, що з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням боржник усю суму боргу на користь стягувача не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив.

Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано; коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача недостатньо.

На виклик виконавця на прийом, який було направлено на адресу реєстрації товариства та керівника, боржник не з`явився.

Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівник боржника-юридичної особи вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення: не подав виконавцю протягом п?яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надавав пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Всі наведені факти, за твердженням виконавця, свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, суд вказує наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України, які цілком кореспондуються з положеннями ст.18 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Нормами ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення приватним виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника надано копії документів виконавчого провадження, а саме: заяву про примусове виконання рішення; наказ суду від 21.11.2023 №916/2296/23; витяг про підприємство-боржника; постанову про відкриття виконавчого провадження №73535185 та супровідний лист про направлення останньої стягувачу та боржнику; виклик приватного виконавця від 06.12.2023 №24974/1; відповіді на запити до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України; постанову про арешт коштів боржника разом із супровідним листом про направлення стягувачу та боржнику, та в якості доказу направлення боржнику копію конверту та довідку пошти про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання; акти приватного виконавця про виїзд за місцем реєстрації боржника від 09.01.2024, 25.01.2024, 30.01.2024, згідно яких боржника не виявлено за адресою реєстрації; запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю; постанову від 26.01.2024 про арешт майна боржника; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно; витяг з Державного реєстру речових прав, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; виклик приватного виконавця від 29.01.2024 №3159.

При цьому суд зауважує, про відсутність в матеріалах подання доказів направлення виконавцем на адресу боржника чи адресу керівника постанови про відкриття провадження у справи, а також викликів приватного виконавця.

Не надано приватним виконавцем також доказів реєстрації керівника боржника за адресою, вказаною виконавцем у супровідних листах м. Одеса, вул. 37-а Лінія, буд. 3-В.

Таким чином, із змісту подання приватного виконавця та наданих останнім документів вбачається наявність обставин неможливості виконання відповідачем судового рішення у зв`язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках боржника та майна. Поряд з цим, як вже зазначалось, наявність невиконаного зобов`язання не може бути достатньою підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як застосування до керівника боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

При цьому суд також враховує часткове виконання боржником рішення суду за рахунок наявних на рахунку грошових коштів, як вказано безпосередньо державним виконавцем.

Суд також зауважує, що неотримання боржником, як про те вказує виконавець, постанови про відкриття виконавчого провадження (з урахуванням також відсутності в матеріалах подання доказів направлення відповідної постанови боржнику) логічно пояснює невиконання боржником ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" та спростовує доводи щодо вчинення керівником боржника дій, що ускладнюють виконання рішення.

З урахуванням відсутності в матеріалах подання доказів направлення боржнику та керівнику виклику приватного виконавця, нез`явлення такої особи до приватного виконавця не може бути розцінене судом як доказ ухилення від виконання рішення. При цьому, окрім доказів надсилання, матеріали подання не містять також доказів ухилення керівника боржника від отримання поштової кореспонденції, що надсилалась приватним виконавцем, як вказує останній.

Фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Натомість, відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, а також грошових коштів на банківських рахунках, що вбачається із змісту подання та поданих приватним виконавцем документів, не може свідчити про умисне ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.

Як вже зазначалось судом, за приписами ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Суд також враховує, що обмеження жінки (в даному випадку керівника боржника) у праві виїзду за межі України в умовах воєнного стану може призвести також до неможливості виїзду дітей такої особи, у разі їх наявності, та відповідно до порушення конституційних прав сторонніх осіб, які не мають жодного відношення до виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, з огляду на недоведення приватним виконавцем обставин навмисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, суд вважає, що в даному конкретному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям, з огляду на що у задоволенні подання приватного виконавця слід відмовити.

Керуючись ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, поданого у справі №916/2296/23, відмовити.

Ухвала набирає чинності 06.02.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Щавинська Юлія Михайлівна