Рішення

від 31.01.2024 по справі 925/378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Справа № 925/378/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Альбєродієва І.В. - адвокат,

від відповідача Петруніна В.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства теплових мереж

Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю Роздрібна

інфраструктура, м. Черкаси

про стягнення 355 417 грн. 87 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Роздрібна інфраструктура про стягнення з відповідача 376 546 грн. 76 коп., а саме: 267 850 грн. 59 коп. боргу, 84 129 грн. 57 коп. пені, 17 336 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 7 229 грн. 88 коп. 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі продажу теплової енергії № 717 від 05 квітня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 18 квітня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 квітня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 16 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року, занесеною до протоколу, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 29 червня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 червня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 12 липня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 липня 2023 року суд ухвалив повернутися до стадії підготовчого провадження та оголосив перерву до 14 год. 00 хв. 25 липня 2023 року.

25 липня 2023 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 252 468 грн. 87 коп. боргу, 78 974 грн. 59 коп. пені, 17 132 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 6 842 грн. 24 коп. 3% річних.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 липня 2023 року заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові докази. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено судове засідання на 11 год. 00 хв. 07 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 07 вересня 2023 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 26 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 19 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2023 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 07 листопада 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 листопада 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 21 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 16 січня 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 січня 2024 року у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги, керуючись ст. 216 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12 год. 00 хв. 31 січня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зокрема, зазначав, що умови і порядок оплати теплової енергії сторони узгодили в договорі №717 від 05 квітня 2018 року з додатками до нього.

Оплату теплової енергії за двоставковим тарифом договір не передбачає.

Відповідно до п.4.2.3 договору постачальник зобов`язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифу, але такого повідомлення відповідач не отримував.

Позивач не виконав умови договору №717 від 05 квітня 2018 року та не відключив відповідача від мереж централізованого опалення за його заявою від 22 червня 2022 року, а фактично створив штучні умови для нарахування абонентської плати до 06 лютого 2023 року, що призвело до наявності боргу.

Відомості обліку теплової енергії за лютий та березень 2022 року підписані представниками обох сторін, а відомість за січень 2022 року не підписана представником споживача.

Неустойка, інфляційні втрати та 3% річних нараховані теж безпідставно.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що двоставковий тариф на теплову енергію було застосовано на підставі постанови НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії комунальному підприємству теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради.

Зазначена постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. День оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 16 січня 2020 року (https://www.nеrс.gov.ua/acts/pro-vstanovlennya-tarifiv-na-teplovu-energiyu-ii-virobnitstvo-transportuvannya-postachannya-komunalnomu-pidpriemstvu-teplovikh- merezh-cherkasiteplokomunenergo-cherkaskoi-miskoi-radi).

Крім того, позивач зазначав, що відповідач починаючи з січня 2020 року по грудень 2021 року сплачував за отриману теплову енергію вже по новому двоставковому тарифу і жодних заперечень з цього приводу не було.

Акт про відключення приміщень відповідача від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води було підписано лише 06 лютого 2023 року відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року №169.

Вказаний акт є єдиним документом, який підтверджує фактичне відключення відповідача від ЦО та ГВП.

У відомості обліку теплової енергії за січень 2022 року (без підпису відповідача) вказано, що станом на 28 січня 2022 року поточні показники лічильника становлять - 138,88 ГКал та у відомості обліку теплової енергії за лютий 2022 року (з підписом відповідача) також вказано, що станом на 28 січня 2022 року поточні показники лічильника становлять - 138,88 ГКал. Тобто, відповідач, підписуючи відомість за лютий 2022 року заперечень щодо показників за січень 2022 року не мав, а тому дані щодо спожитої кількості ГКал вказані у відомості обліку теплової енергії за січень 2022 року є правильними та підлягають до сплати.

У зв`язку з чим позивач вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

У запереченні відповідач зазначав, що постановою НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 тарифи були затверджені саме для позивача, а не для відповідача і відповідно до вказаної постанови затверджено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб інших споживачів (крім населення).

Сторони узгодили в договорі його ціну та вид тарифу, і умови договору не передбачають право позивача в односторонньому порядку змінювати ціну/тариф.

Додаткової угоди про зміну умов договору з цього питання сторони не укладали.

В судовому засіданні, яке відбулося 31 січня 2024 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/378/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 05 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Роздрібна інфраструктура (споживач) та комунальним підприємством теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради (постачальник) було укладено договір №717 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник зобов`язався поставити споживачу тепловою енергією для опалення, підігріву води на потреби офісного комплексу за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка, 5, що належить споживачу на підставі договору купівлі-продажу №2070 від 03 березня 2018 року.

Згідно з умовами п.6.2 договору розрахунок за теплову енергію, що споживається здійснюється у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії, сума коштів попередньої оплати за перший місяць визначається розрахунковим методом згідно п.2 Додатку №1 до договору

За відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно 1 310 грн. 10 коп. за 1 Гкал теплової енергії (без ПДВ). Тарифи надано згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п. 4.2.3. договору постачальник зобов`язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Договір укладався на строк до 01 квітня 2019 року, проте строк дії договору було продовжено на підставі п. 10.2. договору.

На даний час відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію 01 травня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону №2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у своєму листі від 02 травня 2019 року №7/10.1/7260-19 надало такі роз`яснення:

- практична реалізація нововведень, передбачених Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ Про житлово-комунальні послуги, можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто, нових договорів про надання комунальних послуг);

- враховуючи особливості перехідного періоду (від моменту введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ (01 травня 2019 року) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону №2189 (тобто до 01 травня 2019 року), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними цим Законом.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги:

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що нового договору з урахуванням положень ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року №2189-VIII між сторонами укладено не було.

Договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше, враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Постанова втратила чинність з 01 травня 2022 року згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85.

Отже, в період: січень-квітень 2022 року ці Правила діяли.

Після набрання чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно п. 1 вищевказаних Правил ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до статей 1, 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року N 1875-IV, що діяв до 01 травня 2019 року комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих йому послуг.

Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26 липня 2019 року встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування з урахуванням рішення Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 1 розділу ІІ).

Згідно п. 13 Розділу III вищевказаного Порядку, після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення/відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачанню теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

27 липня 2022 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення №561 Про відключення від мереж централізованого опалення нежитлової будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка,5 (а.с.40).

Відповідним рішенням було вирішено відключити від мереж централізованого опалення нежитлову будівлю за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка,5.

31 січня 2023 року позивачем було отримано від відповідача лист у якому останній просив комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради направити інспектора для обстеження розірвання мережі, за адресою: м. Черкаси, вул. Симоненка,5, згідно з виставлених позивачем технічних умов та складення акту (а.с.39).

Акт відключення було підписано 06 лютого 2023 року (а.с.9).

Тобто, договір №717 від 05 квітня 2018 року був розірваний між сторонами після підписання акту про відключення від ЦО та ГВП, а саме 06 лютого 2023 року.

Водночас судом враховано, що ЦК України закріплено, що: - свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627); - сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (стаття 6); - сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6); - договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11); - цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (стаття 13); - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14).

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. (ст. 190 ЦК України).

Згідно ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України Про ціни і ціноутворення та іншими законами.

Відповідно до ст. 192 ГК України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Тариф на постачання теплової енергії є регульованою ціною.

Згідно з п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі згідно діючими тарифами, затвердженими і оприлюдненими в установленому порядку.

Тобто, у випадку перегляду Регулятором тарифів та їх структури сторони під час виконання своїх зобов`язань за договором, який було укладено між споживачем та виконавцем комунальної послуги до введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ, повинні керуватися саме діючими (чинними) тарифами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Згідно п.п. 1-3 вищевказаного Порядку цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

зміна тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перегляд уповноваженим органом тарифів та їх структури або коригування тарифів;

коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, які не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання);

одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

строк дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів.

Згідно п. 11 Порядку з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання).

Згідно п.п. 59 62 Порядку вартістю послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У вартість послуг з постачання теплової енергії не включаються витрати, пов`язані з абонентським обслуговуванням, обслуговуванням внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, встановленням, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку теплової енергії.

Такі витрати відшкодовуються споживачами комунальних послуг відповідно до вимог Законів України Про житлово-комунальні послуги, Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з постачання теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

У разі відсутності вузлів обліку вартість послуги з постачання теплової енергії визначається шляхом проведення розрахунків згідно із встановленими органами місцевого самоврядування нормами.

Суб`єкти господарювання можуть застосовувати двоставкові тарифи на послуги з постачання теплової енергії, затверджені в установленому порядку.

Встановлення двоставкових тарифів на послуги з постачання теплової енергії здійснюється за умови встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію.

Зміна тарифів на послуги з постачання теплової енергії та їх встановлення уповноваженим органом здійснюється одночасно із зміною та встановленням тарифів на теплову енергію.

Також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 червня 2019 року №1174 відповідно до статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, статті 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, статті 16 Закону України Про теплопостачання було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (далі - Порядок).

Згідно п. 1.1. Порядку цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій і суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати).

Цей Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п. 1.2. Порядку).

Згідно п. 1.3. Порядку цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками, системами автономного опалення та установками з використанням альтернативних джерел енергії.

Відповідно до п. 1.4. Порядку у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

двоставковий тариф - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам (з урахуванням обсягів теплової енергії, що споживається ліцензіатом для потреб інших видів діяльності), визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України (далі - Мінфін), витрати на покриття втрат та коригування витрат;

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

Тарифи формуються для таких категорій споживачів:

населення;

бюджетні установи;

релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності);

інші споживачі.

Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Пунктом 8.1. Порядку визначено, що формування одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється шляхом визначення вартості вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії, яка складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, річного планованого прибутку (за наявності) та коригування витрат.

Розрахунок одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання проводиться шляхом ділення суми річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств, річного планованого прибутку (за наявності) та коригування витрат на плановий річний обсяг відпуску теплової енергії з колекторів та/або надходження теплової енергії у теплову мережу (за вирахуванням теплової енергії на господарські потреби ліцензованої діяльності у сфері теплопостачання) при розрахунку тарифів на виробництво теплової енергії і на плановий річний обсяг реалізації теплової енергії при розрахунку тарифів на транспортування і постачання теплової енергії, визначені річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до пунктів 2.4 і 2.7 глави 2 цього Порядку (п. 8.2. Порядку).

Одноставкові тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії розраховуються ліцензіатами та встановлюються НКРЕКП окремо для кожного виду ліцензованої діяльності, яку провадить ліцензіат (п.8.3. Порядку).

Відповідно до п. 8.14. Порядку одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Ліцензіатам, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, у разі згоди органу місцевого самоврядування, на території якого провадиться зазначена ліцензована діяльність, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу (п. 9.1. Порядку).

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств, відповідного планованого річного прибутку (за наявності), коригування витрат, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку (п.9.2. Порядку).

Теплове навантаження об`єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на опалення споживачів, які отримують теплову енергію централізовано, теплового навантаження споживачів, від`єднаних від опалення, теплового навантаження на опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) підтверджується і визначається виходячи з показників енергетичного сертифіката будівлі. У випадку відсутності енергетичного сертифіката будівлі теплове навантаження підтверджується і визначається за показниками типових та/або індивідуальних проєктів, за якими збудовані ці об`єкти (при зміні вихідних даних проєктів, зокрема при переході частини споживачів на автономне опалення, зміні призначення приміщень, навантаження мають бути підтверджені уповноваженою установою) (п. 9.3. Порядку).

У разі неможливості визначення теплового навантаження об`єктів теплоспоживання згідно з вимогами пункту 9.3 цієї глави теплове навантаження (із зазначенням величини теплового навантаження на опалення споживачів, які отримують теплову енергію централізовано, теплового навантаження споживачів, від`єднаних від централізованого опалення, теплового навантаження на опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб`єктного переліку теплового навантаження в розрізі категорій споживачів.

Відшкодування витрат на проведення незалежного енергетичного аудиту не включається до структури тарифів ( п. 9.4. Порядку).

Згідно п. 9.5. Порядку умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії, що була відпущена з колекторів та/або надходить у теплову мережу ліцензіата, та грошовий вираз планованих витрат на виробництво теплової енергії і витрат на придбання теплової енергії, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, розрахованих згідно з вимогами цього Порядку.

Відповідно до п. 9.6. Порядку умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження об`єктів теплоспоживання та грошовий вираз планованих витрат на транспортування і постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії.

Під час формування двоставкових тарифів визначаються планована повна собівартість, витрати на покриття втрат підприємств, планований прибуток від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (за наявності) та коригування витрат відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини (п.9.7. Порядку).

До умовно-змінної частини тарифу включаються витрати на виробництво теплової енергії на котельнях, які перебувають на балансі або у власності, або в користуванні ліцензіата (без урахування витрат на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення), витрати на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії в тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати такі тарифи, витрати на придбання теплової енергії (п. 9.8. Порядку).

Згідно п. 9.9. Порядку до умовно-постійної частини тарифу належать витрати на транспортування та постачання теплової енергії.

Розрахунок умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію відбувається з урахуванням вимог пунктів 8.5-8.8 глави 8 цього Порядку (п. 9.10. Порядку).

Розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми витрат, визначених згідно з вимогами пунктів 8.10-8.13 глави 8 цього Порядку, на сумарне теплове навантаження об`єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (п. 9.11. Порядку).

Для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання ліцензіат з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням положень цього Порядку подає до НКРЕКП у друкованому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів, розрахунки тарифів за встановленими формами з підтвердними, обґрунтовуючими, розрахунковими матеріалами і документами, що використовувалися для розрахунків тарифів, протокол проведення відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях, схвалену інвестиційну програму (п. 11.1.Порядку).

Згідно п. 11.2. Порядку документи, зазначені в пункті 11.1 цієї глави, подаються відповідно до форм та вимог Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року № 528, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 року за № 993/29123 (далі - Процедура).

Відповідно до статті 16 Закону України Про теплопостачання, Законів України Про житлово-комунальні послуги, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, підпункту 5 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 31 березня 2016 року №528 затвердила Процедуру встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання (далі Процедура).

Згідно п. 1.1. ця Процедура визначає порядок встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання.

Ця Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), під час установлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії НКРЕКП (далі - суб`єкти господарювання або ліцензіати), та поширюється на таких суб`єктів під час встановлення зазначених тарифів (п.1.2. Процедури).

Згідно п. 1.3. Процедури ця Процедура не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками, системами автономного опалення та установками з використанням альтернативних джерел енергії.

У цій Процедурі терміни вживаються в таких значеннях:

встановлення тарифів - встановлення НКРЕКП для ліцензіатів тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання за визначеною структурою;

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Інші терміни в цій Процедурі вживаються у значеннях, наведених у Законі України Про теплопостачання та інших нормативно-правових актах у сфері теплопостачання ( п. 1.4. Процедури).

Згідно п. 1.6. Процедури рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях, які проводяться у формі відкритих слухань, після розгляду комплекту документів, поданого заявником з дотриманням процедур, визначених Порядком проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року №866 (далі - Порядок проведення відкритого обговорення), відповідними структурними підрозділами НКРЕКП і підготовки їх пропозицій, шляхом усебічного та повного з`ясування позицій усіх учасників. Рішення щодо встановлення тарифів оформлюються постановами НКРЕКП з відповідними додатками, у яких визначаються структури тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а у разі встановлення двоставкових тарифів - структури двоставкових тарифів на теплову енергію.

Рішення НКРЕКП про встановлення тарифів на виконання вимог законів України Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднюються на офіційному вебсайті НКРЕКП (п.1.7. Процедури).

Рішення НКРЕКП з питань встановлення тарифів набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. НКРЕКП оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття (п. 1.8. Процедури).

Постановою НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ ЧЕРКАСИТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ було установлено позивачу двоставковий тариф на теплову енергію.

Зазначена постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

День оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 16 січня 2020 року. (https://www.пегс.gov.ua/acts/pro-vstanovlennya-tarifiv-na-teplovu-enersiyu-ii-virobnitstvo-transportuvannva-postachannya-komunalnomu-pidpriemstvu-teploviklb- merezh-cherkasiteplokomunenergo-cherkaskoi-miskoi-radi).

Згідно п. 4.2.3. договору постачальник зобов`язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 року №130 затверджено Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності.

Цей Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи).

Положення цього Порядку застосовуються при зміні цін/тарифів на комунальні послуги як за результатами перегляду тарифів і їх структури (або встановлення нових тарифів), так і за результатами перерахунку окремих складових тарифів (коригування тарифів).

Згідно п.п. 5, 6 вищевказаного Порядку інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком.

На сайті позивача було розміщено інформацію про встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію https://tke.ск.ua/news/340-postanova-vid-14-sichnia-2020-r-94/.

Крім того, своїми листами від 03 лютого 2020 року №06/08 позивач повідомляв відповідача про встановлення двоставкового тарифу та від 27 березня 2020 року №06/12 про введення в дію тарифів на послугу з постачання теплової енергії (а.с. 139-140).

Під час розгляду даного спору судом було враховано також ту обставину, що відповідач з січня 2020 року по грудень 2021 року сплачував грошові кошти за отриману теплову енергію по двоставковому тарифу (а.с.141-142).

Тобто відповідач вчинив конклюдентні дії, якими підтвердив свою обізнаність з новими цінами (тарифами) та фактично визнав правомірність застосування позивачем двоставкового тарифу по чинному договору.

Суд вважає за необхідне вказати, що плата за абонентське обслуговування по своїй суті не є новою для споживача, оскільки до переходу на двоставковий тариф зазначений платіж враховувався в тарифах на послугу з централізованого опалення та послугу з централізованого постачання гарячої води, а також здійснювалася оплата внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

До введення двоставкового тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Умовно-змінна частина тарифу відшкодовує витрати на придбання природного газу та електроенергії для виробництва та транспортування тепла, а умовно-постійна частина передбачає відшкодування витрат підприємства на водопостачання та водовідведення, оплату праці, сплату податків, придбання матеріалів та інше.

В опалювальний період нарахування плати (умовно-змінна частина) проводиться за фактично спожиту теплову енергію (Гкал). Місячна абонентська плата (умовно-постійна частина) розраховується з урахуванням теплового навантаження об`єкта теплоспоживання, нараховується з розрахунку на 1мІ площі будівлі (за 1 Гкал/годину) та сплачується не залежно від показників лічильників теплової енергії.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог вказав наступний розрахунок боргу (а.с. 131-132):

січень 2022 року:

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24 вересня 2021 року №1016 з 01 жовтня 2021 року затверджено приєднане теплове навантаження для приміщення ТОВ Роздрібна інфраструктура 0,1300 Гкал/ год.

Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 грудня 2021 року №1571:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 5071,04 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу - 288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ).

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 5,85 Гкал.

5071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 5,85 Гкал = 29665,58 грн.

288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/ год = 37562,86 грн.

Нараховано за січень 29 665,58 грн. + 37 562,86 грн. = 67 228,44 грн.

Сальдо на початок періоду 01 січня 2022 року (борг) 140 796,52 грн.

Сальдо кінцеве на 06 лютого 2023 року (оплачено споживачем) 174 298,00 грн.

174 298,00 грн. 140 796,52 грн. - 67228,44 грн. = 33726,96 грн. (борг за січень 2022 року).

Лютий 2022 року:

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 6,67 Гкал.

5071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 6,67 Гкал = 33 823,84 грн.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/год. = 37 562,86 грн.

Нараховано за лютий 33 823,84грн +37562,86 грн. = 71 386,70 грн.

Березень 2022 року:

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 12,98 Гкал.

5 071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 12,98Гкал = 65 822,10 грн.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/ год = 37 562,86 грн.

Нараховано за березень 65 822,10 грн. +37 562,86 грн. = 103 384,96 грн.

Квітень 2022 року:

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 лютого 2022 року №138 з 01 квітня 2022 року скореговане приєднане теплове навантаження для приміщення споживача - 0,0152474 Г кал/год.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12 квітня 2022 року №290 та від 28 квітня 2022 року №319 встановлено з 14 квітня 2022 року наступний тариф:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу 4 521,05 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу 272 908,07грн/Гкал/год. (з ПДВ).

Спожито теплової енергії по приладу обліку - 0 Гкал.

З 01 квітня по 13 квітня 2022 року:

(288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) /х 0,0152474Гкал/год) / 30 днів х 13 днів = 1 909,12грн.

З 14 квітня по 30 квітня 2022 року:

(272908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474 Гкал/ год) / 30 днів х 17 днів = 2 357,98 грн.

Нараховано за квітень 1909,12 грн. +2357,98 грн. = 4 267,1 грн.

Травень 2022 року:

272908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Червень 2022 року:

272908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Липень 2022 року:

272908,07грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Серпень 2022 року:

272908,07грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4161,14 грн.

Вересень 2022 року:

272908,07грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4161,14 грн.

Жовтень 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30 вересня 2022 року №800 з 01 квітня 2022 року скореговане приєднане теплове навантаження для приміщення споживача - 0,0155190Гкал/год.

Рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30 вересня 2022 року №802 та від 27 жовтня 2022 року №948 встановлено з 01 жовтня 2022 року наступний тариф:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 5071,04 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу 288 945,06 грн/Гкал/год. (з ПДВ).

288 945,06 грн/Гкал/год. (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Листопад 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Грудень 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал

288 945,06 грн/Гкал/8год. (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Січень 2023 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ)х 0,0155190Гкал/год. = 4484,14 грн.

01-06 лютого 2023 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

(288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,015519Гкал/год.) / 28 днів х 6 днів = 960,89 грн.

Загальний борг становить - 252 468,87 грн.

Рахунки на оплату знаходяться в матеріалах справи (а.с. 11-24).

Відповідач зазначив, що 14 лютого 2022 року ним було сплачено кошти в сумі 56 852,00 грн., з яких начебто за січень 2022 року було сплачено 29 665,58 грн. (нарахована сума за теплову енергію по приладу обліку, тобто умовно-змінна частина), та 17 червня 2022 року сплачено кошти в сумі 99 646,00 грн.

Отже, відповідач стверджує, що грошові кошти в сумі 129 311,52 грн. є оплатою за теплову енергію лише по приладу обліку.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначав, що стаття 534 ЦК України визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому разі вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

-у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

-у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

-і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила.

Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Отже, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу, - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг) - черговість, установлена статтею 534 Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту призначення платежу чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою правління Національного банку Україні від 21 січня 2004 року № 22, та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Аналогічний порядок встановлено й у чинній Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (пункти 8, 9, 10, 12, 41).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 91 1/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Погашення вимог кредитора здійснюється у встановленій статтею 534 ЦК України послідовності, що, однак, не застосовується у разі чіткого та неоднозначного визначення боржником призначення платежу.

Таким чином оплата в сумі 56 852,00 грн. (призначення платежу - теплова енергія за грудень 21 р. - січень 22 р. зг.рах. №717 від 31.12.21 р., 31.01.22 р.) - зарахована позивачем як часткову оплату за теплову енергію за грудень 2021 року, а оплата в сумі 99 646,00 гри. (призначення платежу - теплова енергія по дог. №717 від 05.04.2018 р.) зарахована позивачем як погашення заборгованості за жовтень 2021 року в сумі 27 693,18 грн., за листопад в сумі 35 984,82 грн. (53 784,82 (нараховано) - 17 800 (сплачено 06.01.2022 р.)), за грудень 2021 р. в сумі 2 466,52 грн. (59 318,52 (нараховано) 56 852,00 (сплачено 14.02.2022 р.)) та залишок за січень 2022 року в сумі 33 501,48 грн., оскільки відповідачем не було чітко вказано призначення платежу, а саме що оплата здійснюється саме за теплову енергію по приладам обліку (умовно-змінна частина), оскільки в рахунках позивачем зазначалося дві складові тарифу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, згідно п. 6.2. договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином на момент звернення позивача до суду строк оплати відповідачем даної комунальної послуги настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за отримані послуги у період: січень 2022 року лютий 2023 року, а також не було спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача, що викладені ним у своїх заявах.

Зокрема, відповідач не надав суду доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданого суду розрахунку та пояснень вбачається, що позивач здійснював нарахування плати за спожиту теплову енергію виходячи з умовно-змінної частини двоставкового тарифу та умовно-постійної частини двоставкового тарифу.

Наведений обсяг спожитої теплової енергії відповідачем не спростований.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 252 468 грн. 87 коп. боргу за надані послуги з постачання теплової енергії.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17 132 грн. 17 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 10 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року та 6 842 грн. 24 коп. 3% річних, нарахованих за період з 10 лютого 2022 року по 10 березня 2023 року на суму боргу.

Судом враховано, що розмір інфляційних втрат за вищевказаний період нараховано позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив зміст своїх позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 17 132 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних за допомогою калькулятора Інформаційно правової системи Прецедент, судом встановлено, що за період з 10.02.2022 - 09.03.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 33 726.96 грн. (борг за січень 2022 року) складає 74.85 грн.;

за період з 10.03.2022 - 09.04.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 105 113.66 грн. (борг за січень, лютий 2022 року) складає 259.18 грн.;

за період з 10.04.2022 - 09.05.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 208 498.62 грн. (борг за січень - березень 2022 року) складає 496.97 грн.;

за період з 10.05.2022 - 09.06.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 212 765.72 грн. (борг за січень - квітень 2022 року) складає 524.63 грн.;

за період з 10.06.2022 - 09.07.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 216 926.86 грн. (борг за січень - травень 2022 року) складає 517.06 грн.;

за період з 10.07.2022 - 09.08.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 221 088.00 грн. (борг за січень - червень 2022 року) складає 545.15 грн.;

за період з 10.08.2022 - 09.09.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 225 249.14 грн. (борг за січень - липень 2022 року) складає 555.41 грн.;

за період з 10.09.2022 - 09.10.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 229 410.28 грн. (борг за січень - серпень 2022 року) складає 546.81 грн.;

за період з 10.10.2022 - 09.11.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 233 571.42 грн. (борг за січень - вересень 2022 року) складає 575.93 грн.;

за період з 10.11.2022 - 09.12.2022 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 238 055.56 грн. (борг за січень - жовтень 2022 року) складає 567.42 грн.

за період з 10.12.2022 - 09.01.2023 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 242 539.70 грн. (борг за січень - листопад 2022 року) складає 598.04 грн.;

за період з 10.01.2023 - 09.02.2023 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 247 023.84 грн. (борг за січень - грудень 2022 року) складає 609.10 грн.

за період з 10.02.2023 - 09.03.2023 розмір 3% річних нарахований на суму боргу 251 507.98 грн. (борг за січень - грудень 2022 року) складає 558.14 грн.

Всього, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача (з урахуванням вищенаведеного розрахунку) складає 6 428 грн. 69 коп., а в решті вимог про стягнення річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.2.3. договору за порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбачених п. 6.2. договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 78 974 грн. 59 коп. пені, нарахованої за період з 10 липня 2022 року по 10 березня 2023 року за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії за період січень 2022 року січень 2023 року.

Проте, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 7.2.3. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, за період з 10.07.2022 - 09.08.2022 розмір пені нарахований на суму боргу 221 088.00 грн. (борг за січень - червень 2022 року) складає 9 388,67 грн.;

за період з 10.08.2022 - 09.09.2022 розмір пені нарахований на суму боргу 191 522,18 грн. = (221 088.00 грн. 33 726, 96 (борг за січень 2022 року) + 4 161, 14 грн. борг липень 2022 року) складає 8 133,13 грн.;

за період з 10.09.2022 - 09.10.2022 розмір пені нарахований на суму боргу 124 296,62 грн. = (191 522,18 грн. 71 386,70 (борг за лютий 2022 року + 4 161, 14 грн. борг серпень 2022 року) складає 5 108,08 грн.;

за період з 10.10.2022 - 09.11.2022 розмір пені нарахований на суму боргу 25 072,80 грн. = (124 296,62 грн. 103 384,96 грн. (борг за березень 2022 року) + 4 161, 14 грн. борг вересень 2022 року) складає 1 064,74 грн.;

за період з 10.11.2022 - 09.12.2022 розмір пені нарахований на суму боргу 25 289,84 грн. = (25 072,80 грн. 4 267,10 грн. борг за квітень 2022 року) + 4 484,14 грн. борг жовтень 2022 року) складає 1 039,31 грн.

за період з 10.12.2022 - 09.01.2023 розмір пені нарахований на суму боргу 25 612,84 грн. = (25 289,84 грн. 4 161,14 грн. борг за травень 2022 року) + 4 484,14 грн. борг листопад 2022 року) складає 1 087,67 грн.;

за період з 10.01.2023 - 09.02.2023 розмір пені нарахований на суму боргу 25 935,84 грн. = (25 612,84 грн. 4 161,14 грн. борг за червень 2022 року) + 4 484,14 грн. борг грудень 2022 року) складає 1 101,38 грн.;

за період з 10.02.2023 - 09.03.2023 розмір пені нарахований на суму боргу 26 258, 84 грн. = (25 935,84 грн. 4 161,14 грн. борг за липень 2022 року) + 4 484,14 грн. борг січень 2023 року) складає 1 007,19 грн.

З урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 27 930 грн. 17 коп. пені, а в решті вимог про стягнення неустойки слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5 648 грн. 20 коп., 1,5% від заявленої ціни позову в розмірі 376 546 грн. 76 коп.

Водночас, позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 355 417 грн. 87 коп. 1,5% від вказаної суми складає 5 331 грн. 27 коп.

В зв`язку з чим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 316, 93 грн. судового збору.

Водночас повернення судового збору за відсутності відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Роздрібна інфраструктура, вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39015873 на користь комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, вул. О.Дашкевича, 62, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02082522 252 468 грн. 87 коп. основного боргу, 27 930 грн. 17 коп. пені, 17 132 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 6 428 грн. 69 коп. 3% річних та 4 559 грн. 30 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07 лютого 2024 року.

Суддя А.В.Васянович