Ухвала

від 23.01.2024 по справі 910/5808/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5808/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича - Реверук П.К. особисто,

відповідач - ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача - Хованець А.І., адвокат

відповідач - ОСОБА_2 - не з`явилась,

представник відповідача - Хованець А.І., адвокат

третя особа - ОСОБА_4 - не з`явився,

представник третьої особи - Довгун І.В., адвокат

третя особа - ОСОБА_3,

представник третьої особи - Шульга А.В., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

на рішення Господарського суду м. Києва

від 08.08.2022

у складі судді: Яковенко А.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 11.09.2023

у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуючий), Доманської М.Л., Сотнікова С.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

до ОСОБА_1

ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайсон Інвестментс Групп",

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс",

ОСОБА_5 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи № 910/8428/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Рух касаційної скарги в Верховному Суді

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" (далі - ТОВ "Укрщеббуд", заявник, скаржник) 09.10.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/5808/20 Господарського суду міста Києва, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2023.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укрщеббуд", датою проведення судового засідання визначено 28.11.2023.

4. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5808/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 відкладено розгляд касаційної скарги, ТОВ "Укрщеббуд", датою проведення судового засідання визначено 19.12.2023.

6. Ухвалою від 19.12.2023 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/5808/20;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відбудеться 16.01.2024 о 12:30.

7. 16.01.2024 оголошено перерву, судове засідання призначено на 23.01.2024.

8. 23.01.2024 від представника фізичної особи ОСОБА_3 - адвоката Шульги А.В. надійшло клопотання про передачу справи № 910/5808/20 за позовом ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П. К. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Короткий опис обставин справи та прийняті судами попередніх інстанцій рішення

9. Матеріалами справи підтверджується, що на розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа № 910/8428/18 про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд".

10. ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код: 33106561) в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (далі - арбітражний керуючий Реверук П.К.) звернулось до Господарського суду міста Києва суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння у межах справи № 910/8428/18 за заявою ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код: 33106561) про банкрутство.

11. Справа слухалась неодноразово.

12. Рішенням від 14.02.2022 Господарський суд міста Києва позов ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код: 33106561) в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. задовольнив;

витребував земельну ділянку площею 2,4045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0123; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);

витребував земельну ділянку площею 4,6549 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0124; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561).

витребував земельну ділянку площею 3,6307 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0125; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561).

витребував земельну ділянку площею 2,408 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0126; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);

витребував земельну ділянку площею 5,772 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0127; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);

витребував земельну ділянку площею 4,9367 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0131; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561);

стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561) судовий збір у розмірі 2 802,67 грн.;

стягнув з ОСОБА_2 користь ТОВ "Укрщеббуд" (ідентифікаційний код 33106561) судовий збір у розмірі 1401,33 грн.

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 залишено без задоволення;

рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 залишено без змін.

14. Постановою від 23.09.2021 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково;

постанову Північного апеляційного господарського суду 02.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/5808/20 скасував;

справу № 910/5808/20 направив до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

14.1. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судами попередніх інстанцій здійснено розгляд позову ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П. К. без належного з`ясування та визначення суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, в тому числі без встановлення обставин та залучення осіб, чиїх прав або обов`язки можуть стосуватися рішення у цій справі.

15. Рішенням від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 за результатами нового розгляду місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. повністю.

15.1. Місцевий господарський суд, встановив, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2016 у справі № 202/2234/16-ц, яке було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 у справі № 202/2234/16-ц.

15.2. Тому суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки вибули із володіння ТОВ "Укрщеббуд" поза його волею.

15.3. Також місцевий господарський суд встановив, що 09.08.2018 між ОСОБА_5 (продавець, який набув земельні ділянки в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження № 56880854) та ОСОБА_1 (покупець) був підписаний Договір купівлі-продажу майна від 09.08.2018, предметом якого є лот № 5: земельні ділянки (кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123; 3222480400:05:004:0124; 3222480400:05:004:0125; 3222480400:05:004:0126; 3222480400:05:004:0127; 3222480400:05:004:0131), які знаходяться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Білогородка.

15.4. 10.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки за фізичною особою - ОСОБА_1 .

15.5. В подальшому, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2019 у справі № 369/5812/19 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на спірні земельні ділянки, відповідно набувачем земельних ділянок є відповідач 1 - ОСОБА_1 та відповідач 2 - ОСОБА_2 .

15.6. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів недобросовісності набуття права власності відповідачами, а судом не встановлено таких обставин. Тому, за встановлених судом обставин справи та необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог щодо витребування майна у добросовісних набувачів, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/5808/20 апеляційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. залишено без задоволення;

рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 залишено без змін.

17. Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 касаційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора Реверука П.К. задоволено частково;

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 910/5808/20 скасовано;

справу № 910/5808/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

17.1. Постанова Верховного Суд мотивована тим, що, розглядаючи справу № 910/5808/20 у першому судовому засіданні у визначеному в день судового засідання 26.01.2023 новому складі суду, апеляційний господарський суд повинен був врахувати, що представники сторін з об`єктивних і поважних причин (оголошення "повітряної тривоги") не змогли з`явитися до суду, заявивши відповідні клопотання про відкладення судового розгляду з цих причин. Тому, за надзвичайної ситуації, що склалася, апеляційний господарський суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад господарського судочинства, дотримання гарантій прав осіб на участь у розгляді їх справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора Реверука П.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у справі № 910/5808/20 за результатами нового апеляційного розгляду залишено без задоволення;

рішення місцевого господарського суду від 08.08.2022 залишено без змін.

18.1. Апеляційний господарський суд встановив такі обставини справи:

- 29.04.2014 між ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" (продавець) та ТОВ "Укрщеббуд" (покупець) укладено шість договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (кадастровий номер 3222480400:05:004:0123, площа 2,4045 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0124, площа 4,6549 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0125, площа 3,6307 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0126, площа 2,408 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0127, площа 5,772 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер 3222480400:05:004:0131, площа 4,9367 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224);

- 29.04.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності ТОВ "Укрщеббуд" на зазначені вище земельні ділянки;

- спірні земельні ділянки перебували в іпотеці у ПАТ "Банк національний кредит" на підставі Договору іпотеки від 06.12.2010 № 04-589/1-1, укладеного між ПАТ "Банк національний кредит" (іпотекодержатель) та ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" (іпотекодавець), який є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_4 по договору кредиту від 06.12.2010 № 24Ф/2010/05-588/2-1, укладеному між ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_4

- спірні земельні ділянки були предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ПАТ "Банк національний кредит" у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд" за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 № 24Ф/2010/05-588/2-1. Наразі спірні земельні ділянки є предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ОСОБА_3 у справі № 910/8428/18;

- за змістом додаткового рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 у справі № 202/2234/16-ц визнано недійсними укладені між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та ТОВ "ТАЙСОН ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" договір іпотеки № 04-589/1-1 від 06.12.2010 та договір про внесення змін до договору іпотеки № 2248 від 12.04.2012; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку за номерами: 5518082, 5518093 від 06.12.2010 року, 5518155, 5518148, 5518222, 5518212, 5518194, 5518185, 5518138, 5518127, 5518253, 5518251 від 06.12.2010; в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 01.09.2010, укладеного між ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" та ТОВ "Тайсон Інвестмент Групп" у розмірі 6 000 000 грн. звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" на земельні ділянки що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка за кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123 площею 2,4045 га, 3222480400:05:004:0125 площею 3,6307 га, 3222480400:05:004:0127 площею 5,7720 га, 3222480400:05:004:0126 площею 2,4080 га, 3222480400:05:004:0124 площею 4,6549 га, 3222480400:05:004:0131 площею 4,9367 га;

- 27.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" на спірні земельні ділянки;

- за наявною в Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України інформацією 30.07.2018 відкрито виконавче провадження № 56880854 за участю стягувача: ОСОБА_5 та боржника - ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс". В межах вказаного виконавчого провадження 01.08.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловського Г.О. від 28.07.2018 № 593 прийнято постанову про передачу майна - спірних земельних ділянок, стягувачу - ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" в розмірі 20 000 000 грн.;

- 03.08.2018 на підставі зазначеної постанови приватного виконавця від 01.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки;

- 09.08.2018 Товарною біржею "Січеславська правова" на замовлення ОСОБА_5 проведено аукціон, за результатами якого складений протокол № 1, відповідно до якого переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який придбав лот № 5 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131) за 26 000 000 грн. з ПДВ;

- 09.08.2018 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу майна, предметом якого є лот № 5: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка;

- 10.08.2018 на виконання вказаного договору купівлі-продажу від 09.08.2018 сторонами складений акт приймання-передачі майна.

- 10.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки за фізичною особою - ОСОБА_1

- рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2019 року у справі № 369/5812/19 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0125 та 3222480400:05:004:0126; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131;

- 26.07.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо права власності на спірні земельні ділянки;

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 у справі № 202/2234/16-ц додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 скасовано, відмовлено у задоволенні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами - за ТОВ НВЦ "Енергія-сервіс" про звернення стягнення на предмет застави.

18.2. Апеляційний господарський суд прийняв до уваги доводи ліквідатора позивача, що спрямовані на доведення обставин відсутності волі власника.

18.3. Разом з тим суд зазначив, що у цій справі не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісність відповідачів, натомість їх добросовісність не ставиться під сумнів з огляду на те, що (станом на момент проведення Товарною біржею "Січеславська правова" на замовлення ОСОБА_5 аукціону з продажу спірних земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу майна від 09.08.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ) був запроваджений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який містив відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки та не містив відомостей про наявність обтяжень щодо цього майна. Водночас суд зазначив, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

18.4. Також апеляційний господарський суд встановив, що ліквідатор ТОВ "Укрщеббуд" обмежився заходами щодо витребування спірних земельних ділянок у цій справі, однак не звертався до суду з позовом про визнання недійсними зазначених договорів купівлі-продажу від 29.04.2014 з метою захисту майнових прав та інтересів ТОВ "Укрщеббуд", тому суд дійшов висновку, що ліквідатором не вжито заходів з метою встановлення в судовому порядку наявності у цих договорів ознак, притаманних фраудаторним правочинам.

18.5. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор ТОВ "Укрщеббуд" не вжив заходів з метою з`ясування у встановлений спосіб економічної обґрунтованості та розумності зазначених вище договорів купівлі-продажу, їх відповідності фінансовим інтересам ТОВ "Укрщеббуд" та наявності підстав для покладення відповідальності на особи, які уклали ці договори.

18.6. Дослідивши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/8428/18 (911/1567/17), апеляційний господарський суд встановив, що місцевим господарським судом під час розгляду зазначеної справи не досліджено, а ліквідатором не зазначено аргументів щодо сумнівності оспорюваного правочину банкрута. Разом з тим, зважаючи на подання такого позову в межах справи про банкрутство, ліквідатор під час ліквідаційної процедури мав би вчиняти обґрунтовані і логічні дії, націлені на збільшення активу боржника, що в даному випадку ним зроблено не було.

18.7. Суд дійшов висновку, що відповідачі є добросовісними набувачами, які законним шляхом набули своє майно, тому у них не може бути витребувано майно, оскільки в діях позивача наявна воля на маніпуляцію зі спірним майном, спрямована на створення преференцій у задоволенні вимог ПАТ "Банк національний кредит", а на теперішній час вимог його правонаступника - ОСОБА_3 , забезпечених заставою спірного майна боржника, та можливе уникнення задоволення вимог інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Укрщеббуд", грошові вимоги яких визнані згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 у справі № 910/8428/18.

18.8. При вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право відповідачів мирно володіти своїм майном за заявленими ліквідатором ТОВ "Укрщеббуд" вимогами є заходом, який переслідує інтерес, спрямований на задоволення вимог ПАТ "Банк національний кредит", а на теперішній час вимог його правонаступника - ОСОБА_3 , тому особистий інтерес позивача у цій справі не спрямований на захист його порушеного права власності на спірне майно, а також не переслідує суспільний інтерес, який має бути спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, відтак не є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

Короткий зміст вимог скаржника

19. Касаційна скарга ТОВ "Укрщеббуд" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права і при цьому безпідставно не врахували актуальні висновки Верховного Суду щодо права власника витребувати своє майна із чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України; суди неправомірно взагалі не застосували статтю 41 Конституції України, а також пункт 2 частини першої статті 3, частини першу-другу статті 321 та статтю 330 ЦК України; не пропорційності та законності втручання у право власності добросовісного набувача у спірному випадку відповідно до статей 330, 388 ЦК України; обов`язку ліквідатора вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб на підставі статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства; не врахували висновків Верховного Суду в межах цієї ж справи, як це передбачено частиною першою статті 316 ГПК України.

19.1. Скаржник аргументував, що у разі вибуття майна із власності позивача поза його волею, він не повинен оспорювати всі правочини щодо всіх переходів майна до третіх осіб, а має лише заявити позов про витребування майна із чужого незаконного володіння до останнього власника. Це підтверджується п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", а також Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16. Така позиція також підтверджена висновками Верховного суду у постанові від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20), від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

19.2. Також скаржник зазначив, що актуальна практика Верховного Суду щодо задоволення аналогічних позовів в межах справ про банкрутство свідчить про те, що порушення пропорційності інтересів щодо останнього набувача немає, а задоволення аналогічних вимог про витребування майна повністю відповідає меті ліквідаційного провадження - повернення майна у ліквідаційну масу (така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20)).

Підстави передачі справи на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

20. Предметом судового розгляду є заява арбітражного керуючого про витребування земельних ділянок на користь боржника на підставі статей 330, 338 ЦК України.

21. Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

22. ЦК України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

22.1. Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

22.2. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

23. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частиною першою статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

23.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

23.2. Отже, для конструкції частини першої статті 388 ЦК України ключовою є ознака відсутності волі власника на відчуження майна. Відповідно, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

24. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

25. Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог, обґрунтованих посиланням на частину першу статті 388 ЦК України, в першу чергу пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

25.1. Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного набуття права власності відповідача-володільця майна.

26. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

27. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

28. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

28.1. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

28.2. Також колегія суддів враховує, що критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

28.3. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

28.4. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

28.5. У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

28.6. Отже, питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 377, 388 ЦК України, а тому підлягає обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судому постановах від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 14.08.2023 у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21) та інших).

29. Підставою витребування майна в цьому випадку арбітражним керуючим зазначено пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України.

29.1. Також колегія суддів звертає увагу, що у цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване.

29.2. Аналіз судової практики свідчить, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

29.3. Крім того, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

29.4. Отже, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

30. Водночас, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 902/1706/13 (902/958/20)).

30.1. Так, Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі 21/89б/2011 (913/45/20) зазначив, що суттєве значення має принцип судового нагляду у процедурах банкрутства, оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства.

30.2. Отже, легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим нерухомого майна від набувача такого майна на підставі частини першої статті 388 ЦК України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.

30.3. Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

30.4. Колегія суддів зазначає, що позови боржника, також і немайнові про визнання недійсними правочинів, можуть впливати на формування складу активів боржника з огляду на положення статті 216 ЦК України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), статті 388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним), статті 400 ЦК України (витребування майна від недобросовісного набувача) та можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

30.5. Разом з тим можливість витребування майна на підставі частини першої статті 388 ЦК України за наявності зазначеної легітимної мети напряму залежить від добросовісності/недобросовісності набуття права власності на спірне майно відповідачем

30.6. Так, у постановах від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21) Верховний Суд дійшов висновку, що повернення спірного майна до ліквідаційної маси боржника з метою захисту прав кредиторів, які порушені через недобросовісні дії під час укладення оскаржуваних договорів внаслідок відчуження майна, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у право володіння спірним майном, оскільки зазначені особи є недобросовісними набувачами цього майна і, придбаваючи його, вони знали або повинні були знати про те, що придбають його в особи, яка не має права відчужувати їм це майно.

31. Колегія суддів звертає увагу, що із відкриттям провадження в справі про банкрутство право вирішення юридичної долі боржника (санація, розпорядження майном чи ліквідація) та його майна (визначення порядку продажу) переходить до комітету кредиторів та арбітражного керуючого (який виконує обов`язки керуючого санацією, розпорядника майна або ліквідатора).

31.1. Тобто, під час порушення провадження в справі про банкрутство право- і дієздатність боржника значно обмежуються на підставі імперативних норм Закону (КУзПБ), що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), що виходять з підтримки інтересів не лише кредиторів та боржника, а й осіб, пов`язаних із ними. Після введення ліквідаційної процедури функції з управління та розпорядження майном передаються ліквідатору, в боржника залишається лише процесуальне право оскарження судових актів (рішень, ухвал).

31.2. Одним із наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління боржника щодо управління боржником та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено також припиняються повноваження власника уповноваженого управляти майном) майна банкрута (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)).

31.3. Отже, у процедурі примусового продажу майна в справі про банкрутство банкрут свою волю не виявляє незалежно від того, хто ініціював провадження в справі про банкрутство (боржник чи кредитор), оскільки його правосуб`єктність обмежена законом, а продаж здійснюється особою зі спеціальним статусом (арбітражним керуючим) та під контролем суду.

31.4. В контексті зазначеного виникає питання, чи конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає добросовісний набувач майна, оскільки інтерес кредиторів, так само, як і боржника, полягає лише в тому, аби майно було продане за якомога більшу ціну.

31.5. Водночас, боржник втрачає інший майновий інтерес щодо повернення проданого майна, оскільки він все одно не буде мати можливості розпорядитися ним. Так само і кредитори не заінтересовані в поверненні саме майна, оскільки при поверненні майна в конкурсну масу його наявність може призвести як до додаткових витрат на утримання, так і до зменшення ціни такого майна до моменту його реалізації.

31.6. Отже, таке значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство саме по собі також може розглядатися лише як спосіб консолідації конкурсної маси, однак не є таким способом захисту, який реально призведе до захисту права власності боржника, оскільки основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником.

32. Водночас, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а, відтак, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод (див. постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц).

33. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

33.1. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

33.2. Разом з тим, у судовій практиці наявні випадки, коли втручання держави у право власності відповідача є пропорційним незалежно від статусу добросовісного чи недобросовісного набувача спірного нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20 (924/914/20)).

34. Одним з допоміжних критеріїв для відмови суду у втручання мирним володінням майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно (див. наприклад постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012).

35. Другим допоміжним критерієм для відмови суду у втручання мирним володінням майном (для відмови суду у задоволенні позову про витребування майна у добросовісного набувача) є суб`єктивний (враховується поведінка позивача щодо вчинених дій з метою повернення спірного майна). Подібний критерій наявний у висновках Європейського суду з прав людини, який зазначає, що втручання у мирне володіння майном потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки відповідача, але і самого скаржника (див. постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 5013/458/11, від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20)).

36. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц).

36.1. Так, під час підготовки колегією суддів до розгляду справи № 910/5808/20 було встановлено наявність постанови від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), яка прийнята за результатами розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна І.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20) за позовом ТОВ "БМБ Компаунд" до ДП "Зееландія" про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №910/8137/19.

36.2. Аналіз змісту зазначеної постанови свідчить, що колегія суддів (Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.) у справі №910/8137/19 (910/13186/20), аналізуючи наявність добросовісного чи недобросовісного набуття відповідачем права власності на спірне майно крізь призму застосування положень статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу, дійшла висновку, що відповідач у цій справі набув право власності на спірне нерухоме майно за відплатним правочином, а тому згідно приписів статті 388 ЦК України вважається добросовісним набувачем такого майна. Тобто колегія суддів дійшла висновку, що відповідач є добросовісним набувачем, оскільки правочин, за яким відповідач набув майно, був оплатним. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20).

36.3. Разом з тим, колегія суддів у цій справі звертає увагу, що в процедурах банкрутства оплата за придбане майно (особливо в контексті встановлення судом вчинення в подальшому не одного, а двох і більше правочинів з продажу спірного майна) сама по собі не може бути самостійним критерієм для визначення добросовісності чи недобросовісності набуття права власності на спірне майно (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21)).

36.3. Таким критерієм також не може бути набуття майна на публічних торгах або аукціоні. Єдиним винятком є продаж такого майна в порядку виконання судового рішення, що прямо визначено частиною другою статті 388 ЦК України. Однак добросовісність чи недобросовісність в кожному такому слід оцінювати випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

36.4. З огляду на зазначене, колегія суддів у цій справі дійшла висновку про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588(916/2070/20).

37. Також під час підготовки до розгляду цієї справи колегія суддів встановила, що за змістом постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про витребування у добросовісної набувачки нерухомого майна.

37.1. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що за встановлених судами обставин (проживання у спірному помешканні разом з добросовісною набувачкою її малолітньої доньки та батька похилого віку, відсутності доказів наявності іншого житла у відповідачки та членів її родини) суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що у разі витребування від такої набувачки спірної квартири будуть порушені її права, а також її малолітньої доньки та батька похилого віку, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя набувачки майна та членів її родини.

37.2. Разом з тим, колегія суддів встановила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 469/1044/17 викладені правові висновки щодо застосування статті 661 ЦК України, відповідно до яких кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.

37.3. Крім того, колегія суддів під час підготовки до розгляду цієї справи встановила, що за змістом постанови Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 904/3309/19 суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПП "Цесія", ТОВ Центр "Даор", ТОВ "Будінвест-Дніпро", ТОВ "Регіонінвестгрупп", ТОВ "Тулс", ТОВ "Ренессанс-Клуб" до відповідачів - Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, які були обґрунтовані тим, що внаслідок витребування у позивачів об`єктів нерухомого майна останнім було завдано майнову (матеріальну) шкоду.

37.4. Рішення судів було обґрунтоване тим, що позивачі не були позбавлені права на повернення боржниками коштів, що були сплачені за результатами аукціону, в порядку, визначеному статтею 216 ЦК України.

37.5. Колегія суддів звертає увагу, що під час провадження у справі про банкрутство потрібно чітко встановити, в яких випадках втручання у мирне володіння майном є пропорційним, оскільки і боржник-власник і кінцевий добросовісний набувач наділені захистом їх права на мирне володіння спірним майном, передбаченим положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

37.6. У разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірного майна, поновлення такого порушеного права може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.

37.7. Тому суд у справі, що розглядається, має відповісти на питання - чи буде пропорційним втручання у мирне володіння майном фізичною особою за умови застосування положень частин третьої, четвертої статті 390 ЦК України, а також частини першої статті 661 ЦК України, або ж мусить відмовити у задоволенні позову з посиланням на можливість задоволення вимог кредиторів з використанням інших механізмів (див., наприклад, постанову Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12).

38. Системний аналіз зазначених постанов свідчить про неоднаковий підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до застосування положень частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

39. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

40. Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

41. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

42. Водночас в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

43. Зазначене свідчить про те, що судова практика, яка перебуває у сталому розвитку, потребує вдосконалення та врахування усіх можливих критеріїв (темпорального, суб`єктного, майнового, суб`єктивного, об`єктного) та обставин під час розгляду кожного окремого спору.

44. З огляду на зазначене висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, вимагають уточнення в частині того, чи відповідатиме легітимній меті процедур банкрутства витребування від добросовісного набувача на користь боржника нерухомого майна на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, чи буде пропорційним таке втручання у мирне володіння таким майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яким чином можливе дотримання принципу пропорційності за одночасної наявності обставин відсутності волі власника щодо вибуття спірного майна з його володіння та встановлення обставин добросовісного набуття права власності останнім набувачем.

45. Положеннями частини першої статті 302 ГПК України передбачено право колегії суддів Верховного Суду передати справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

46. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: В.Я. Погребняка, О.В. Васьковського, С.В. Жукова вважає за необхідне передати справу № 910/5808/20 за касаційною скаргою ТОВ "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою формування єдиної практики щодо застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час провадження у справі про банкрутство.

46.1. Питання, на які пропонується надати відповідь з метою формування єдиної правозастосовної практики в межах застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

- на кого покладається обов`язок доказування добросовісності/недобросовісності набуття права власності на спірне майно?

- які критерії, окрім оплатності правочину, є підтвердженням добросовісності набуття фізичною особою спірного майна?

- чи є достатньою легітимною метою та чи має суспільний інтерес повернення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та захист прав кредиторів?

- яку сукупність критеріїв (темпоральний, поведінковий, суб`єктний тощо) потрібно враховувати (слід вважати достатніми) під час витребування майна від добросовісного набувача спірного майна?;

- чи є наявність у фізичної або юридичної особи права звернутися до суду в порядку положень статей 390, 661 ЦК України пропорційною (чи відповідатиме положенням статті 1 Протоколу першого до Конвенції) втраті нею нерухомого майна на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України?

- чи наділений добросовісний набувач, у якого було витребувано майно, правом зворотної вимоги безпосередньо до позивача?

Щодо розгляду клопотання про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду

47. З огляду на зазначене вище колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_3 - адвоката Шульги А.В. про передачу справи № 910/5808/20 за позовом ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння на розгляд Великої Палату Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_3 - адвоката Шульги А.В. про передачу справи №910/5808/20 за позовом ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння на розгляд Великої Палату Верховного Суду.

2. Справу № 910/5808/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщеббуд" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 передати на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков