Рішення від 22.01.2024 по справі 286/3670/21

Справа № 286/3670/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Максимець О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна подружжя та земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду і просить по уточнюючій позовній заяві визнати 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, її ОСОБА_5 (до реєстрації шлюбу) ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; розділити між нею та відповідачем ОСОБА_4 спільно нажите майно 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши їй на праві власності в натурі: житлові приміщення: 2-7, площею 18,80 кв. м вартістю 68 988 грн., 2-8, площею 19,80 кв. м вартістю 72 658 грн., що становить 33/100 частин будинку, гараж вартістю 121 470 грн., а загальною вартістю 263 116 грн. 00 коп.; 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0666 га, кадастровий номер 1824210100:00:01:013:0422, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 125,5 кв. м (0,01255 га) вартістю 22925 грн. 00 коп., а саме: ділянку площею 60,1 кв. м (0,00601 га), що на схемі позначена під №2 (зображена штрихуванням жовтого кольору), яка проходить по точкам: 17-18-19-20-30-17, зі сторонами: 7,2м-2,52м-3,68м-3,09м лінія проходить по лінії поділу житлового будинку; ділянку площею 65,4 кв. м (0,00654 га), що на схемі позначена під №3 (зображена штрихуванням жовтого кольору), яка проходить по точках: 4-5-6-7-8-28-27-25-26-4,зісторонами:2,72м-5,46м-6,85м-5,44м-6,79м-1,0м-3,18-3,27м-4,18м-1,91м.

Відповідачу ОСОБА_4 виділити у власність в будинку АДРЕСА_1 інші приміщення, а саме: тамбур 2-1 площею 1,30 кв. м вартістю 16155 грн., коридор 2-2 площею 9,60 кв. м вартістю 119300 грн., санвузол 2-3 площею 6,20 кв. м вартістю 77048 грн., кухню 2-4 площею 10,40 кв. м вартістю 129242 грн., кладову 2-5 площею 4,40 кв. м вартістю 54679 грн., кімнату 2-4 площею 8,70 кв. м вартістю 108116 грн., що становить 67/100 частин будинку, сарай «Б» вартістю 20144 грн. загальною вартістю 524684 грн.; 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0666 га, кадастровий номер 1824210100:00:01:013:0422, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 125,5 кв. м (0,01255 га) вартістю 22925 грн. 00 коп., а саме: земельну ділянку загальною площею 125,5 кв. м (0,01255 га), що на схемі позначена під №1 (зображено штрихуванням зеленого кольору), що проходить по точках: 8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-21-22-23-24-27-28-8, зі сторонами: 0,8м-5,44м-2,06м лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Б» та сараю (літ. «В»)-1,86м-2,45м-0,74м-2,0м лінія проходить по лінії поділу житлового будинку 2,33м-7,37м-2,28м-1,0м-3,18м-1,0м-6,79м, в тому числі ділянку 7,1 кв. м. (0,00071 га), що на схемі позначено під 1-1 (зображено рожевим кольором), яка проходить по точках: 8-9-29-27-28-8, зі сторонами: 0,8м-7,77м-1,0м-1,0м-6,79м пропонується надати з обмеженням користування для забезпечення співвласника №2 можливістю доступу, обслуговування та використання поточного ремонту гаража (літ «Г») відповідно до п. 6.1.41 ДБНБ 2.2-12.2019.

В спільному користуванні її та відповідача залишити земельну ділянку площею 82,0 кв. м (0,0082 га), що на схемі позначено під №4 (зображено штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках 1-2-3-4-26-25-24-23-22-21-17-18-19-1 зі сторонами: 5,89м-4,46м-11,32м-1,91м-4,18м-3,27м-1,0м-2,28м-7,37м-2,33м-7,2м-2,52м-1,99м.

Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за переполучену відповідачем частку в будинку в сумі 130784 грн., понесені витрати по оплаті судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи в сумі 10 486 грн. 17 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 4643 грн. 42 коп. та 2000 грн. по оцінці майна, мотивуючи тим, що 24 липня 1993 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі. Після реєстрації шлюбу вони стали проживати в 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 , яка по 1/4 частині належала матері та тітці відповідача: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно, від яких відповідач відповідно до договорів дарування від 29.12.1995 та від 09.10.2001 одержав вказані частини будинку у дар. З 20.08.1996 вона була зареєстрована на вказаній житловій площі.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради №292 від 16.08.2001, яким відповідачу було надано дозвіл на перебудову кухні в житлову кімнату, вони з відповідачем після отримання ним у дар 1/4 частини вказаного житлового будинку від тітки ОСОБА_8 , спільною працею та за спільні кошти подружжя стали проводити реконструкцію будинку, в результаті якої знесли перегородку між кухнею та спальнею загальною площею 18 м-2 та обладнали житлову кімнату площею 18, 8 м-2, була знесена прибудова до вказаної частини будинку, яка складалася із 3-х приміщень загальною площею 12, 1 м-2, на місці якої добудували кімнату площею 8,7 м-2, кладову площею 4,40 м-2, кухню площею 10,40 м-2, санвузол площею 6,2 м2, над якими була зведена нова покрівля та покрита металопрофілем. В будинку було замінено електропроводку, встановлено вимикачі та розетки, поміняні старі вікна на нові пластикові, поміняні дверні блоки та встановлено нові двері, поверх дерев`яної підлоги у всіх кімнатах постелено ліноліум, а в житловій кімнаті площею 18,8 м2 покладено ламінат, вся частина будинку була оздоблена білою цеглою. До будинку проведено водопостачання, каналізацію. Переобладнані та добудовані приміщення газифіковані, поміняно газовий котел, старий паркан замінено на новий з металопрофілю. Біля будинку в період шлюбу за спільні кошти та спільними зусиллями побудовано гараж «Г» площею 26,7 м2, проведено реконструкцію старого дерев`яного сараю біля будинку «Б» - одна із дерев`яних стін замінена на блоки з ракушняка. В зв`язку з реконструкцією будинку, проведених поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт, здійснених за час шлюбу, його площа та вартість істотно збільшилася, що підтверджено висновком судового експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи від 02.05.2023.

Відносини в сім`ї не склалися. Їх шлюб рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27.07.2021 було розірвано. Ще до розірвання шлюбу вона залишила відповідача та перейшла жити до своєї матері, так як він виганяв її з будинку, посилаючись на те, що він є власником всього майна і їй нічого в будинку не належить. Користуватися вказаним житлом вона не в змозі, оскільки відповідач поміняв замки в будинку, чим чинить їй перешкоди в його користуванні.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №563/05-2023 від 02.05.2023 поділ спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно до рівностей часток співвласників в розмірі 1/2 та 1/2 (без відступу) не вбачається технічно можливим та запропоновано 5 можливих варіантів поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки. Із запропонованих судовим експертом варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки їй підходить варіант №1, відповідно до якого вона претендує на виділення їй вищевказаних приміщень та земельних ділянок.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 05.01.2023 вказану позовну в частині розподілу автомобілів було залишено без розгляду.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених в уточнюючій позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що приміщення будинку реконструйовувалися, перебудовувалися, але позивачем не доведено, з чого саме, з яких матеріалів: нових чи ті, що вже були у використанні. Стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження її затрат при проведенні зазначених робіт, на що неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, а тому її вимоги безпідставні.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, що закріплено в ст. 317 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції, що відображено у ряді рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Тобто, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

Відповідно до п.у 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України зазначений Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України , тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, спірні правовідносини щодо правового статусу спірного житлового будинку та земельної ділянки регулюються, у тому числі, правилами Кодексу про шлюб та сім`ю України, оскільки такі відносини виникли до 01.01.2004.

Згідно зі ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічні положення містить і ст.57 СК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 25 КпШС України було визначено, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічні положення містить і ст.62 СК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, що закріплено в ч.1ст. 70 СК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Крім того, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №214/6174/15- викладено наступні висновки.

Зі змісту ст. 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у ст. 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

При посиланні на вимоги ст. 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21, на яку посилається представник позивача в судовому засіданні, Верховний Суд вказав, що конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Під час судового розгляду даної справи встановлено, що сторони з 24.07.1993 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27.07.2021, про що свідчить копія рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27.07.2021 по справі №286/1933/21 та копія ухвали Овруцького районного суду у справі №286/1933/21 про внесення виправлень. Вказане судове рішення набрало законної сили 26.08.2021 (а. с. 3-4).

Копії: договору купівлі-продажу (закреслено) дарування від 29.12.1995, договору дарування від 09.10.2001, зареєстрованого в реєстрі за №1496, які містять реєстраційні написи на правовстановлюючому документі про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/4 та 1/4 відповідно частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а також інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджують, що відповідач - ОСОБА_4 набув у власність 1/2 частину (1/4+1/4) житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування. Вказана 1/2 частина будинку розташована на земельній ділянці площею 0,0666 га з кадастровим номером 1824210100:00:01:013:0422 і зареєстрована за відповідачем у встановленому законом порядку (а. с. 5-7, 12-14).

Відтак, оскільки вказана 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , а відповідно і земельна ділянка, на якій вона розташована, набуті відповідачем за час шлюбу, але на підставі договорів дарування, відповідно вони є його особистою приватною власністю. Тобто, в даному випадку діє не презумпція права спільної сумісної власності подружжя, на яку посилається сторона позивача, а саме презумпція права особистої приватної власності. Відповідно у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно спільною сумісною власністю. Тому в даному випадку саме на позивача покладається обов`язок спростувати презумпцію права особистої приватної власності.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано копію рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 16.08.2001 №292 «Про розгляд заяви ОСОБА_4 », яким було надано дозвіл ОСОБА_4 на перебудову кухні в житлову кімнату площею 9,8 м2 по АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_4 звернутися в Коростенське БТІ для внесення відповідних змін в технічну документацію (а. с. 16 т.1).

Копії змін проекту газопостачання по АДРЕСА_2 , змін робочого проекту газопостачання свідчать, що замовником вказаних робіт виступав ОСОБА_4 (а.с. 18-23 т.1).

Копії технічного паспорту станом на 23.02.2017 та матеріалів інвентаризаційної справи №3 на домоволодіння АДРЕСА_1 підтверджують факти звернень ОСОБА_8 до БТІ, співвласників, а також містять технічні характеристики, оціночні акти, експлікацію внутрішніх площ (а. с. 8-11, 174-218 т.1).

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №563/05-2023 від 02.05.2023 встановлено, що дійсна (ринкова) вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у цінах на дату проведення дослідження, виходячи із технічного стану та об`ємно-планувальних показників станом на 09.10.2001 становить 353 011 грн. 00 коп., на дату проведення дослідження 787 800 грн. 00 коп..

Отже, ринкова вартість ремонтно-будівельних робіт, які були проведені з реконструкції та внутрішнього облаштування досліджуваної 1/2 частини житлового будинку та з урахуванням будівництва господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 в період з 09.10.2001 по дату проведення дослідження в цінах на дату проведення дослідження становить 434 789 грн. 00 коп..

Таким чином, дійсна (ринкова) вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 збільшилася на 434 грн. 789 грн. або на 123,16…%. Дана вартість відображає зміну вартості житлового будинку з господарськими будівлями в цілому у результаті виконаних поліпшень в ринкових умовах. При цьому дана вартість не відображає витрат, які були здійснені для даних поліпшень.

Також висновком визначено два варіанти поділу 1/2 частини спірного житлового будинку, та 4 схематичні варіанти поділу спірної земельної ділянки. При цьому, експерт зазначив, що поділ 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 вбачається технічно можливим, за умови відступу від часток співвласників.

Поділ 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0666 га з кадастровим номером 1824210100:01:013:0022 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог нормативно-правових актів та часток співвласників, є також технічно можливим (а. с. 15-53 т.2).

Позивач просить виділити на праві власності їй, а також відповідачеві житлові приміщення 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а також частини земельних ділянок 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0666 га з кадастровим номером 1824210100:00:01:013:0422 за варіантом №1 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

Оцінюючи подані позивачем докази, суд відмічає, що будь-які докази, які б підтверджували, що реконструкція будинку, ремонтні роботи, проведення водопостачання, каналізації, переобладнання та добудова приміщень, тощо проводилася спільною працею та за спільні кошти подружжя, як посилалася позивач в позові, суду не надані. Позивачем взагалі будь-якими належними та достатніми доказами не доведено її участі у реконструкції житлового будинку та істотному збільшенні його вартості; не доведено, який саме зроблений нею внесок та чи є він значним в такому розумінні, що б визначав можливість визнання майна обєктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно виправдовував би та доводив законність підстав у втручання у право особистої приватної власності відповідача, які гарантовані, як нормами як національного так і міжнародного законодавства, хоча це є її обов`язком відповідно ст.81 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що істотність збільшення вартості будинку має бути пов`язана із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у ст. 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

Тобто, в даному випадку позивач мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність, що узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №214/6174/15.

Позовні вимоги в частині земельної ділянки є похідними вимогами.

При цьому, слід зазначити, що правовідносини у справах, на правові висновки у постановах по яких посилається представник позивача в судовому засіданні, а саме: постанова від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21, постанова від 11.02.2022 у справі № 504/1126/19, та у справі, що розглядається, не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин та унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених представником позивача постановах, до спірних правовідносин у цій справі.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 643 грн. 42 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 280, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна подружжя та земельної ділянки, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 06.02.2024.