Постанова

від 07.02.2024 по справі 710/1096/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 710/1096/23Провадження № 22-ц/821/210/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Кучер Юлія Вікторівна

заінтересовані особи: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2

представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»: адвокат Собчук Олег Віталійович

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кучер Юлія Вікторівна, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати виконавчий лист № 2-481, виданий 06.06.2010 Шполянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 109235,84 гривні.

В обґрунтування вимог заявник вказала, що 03.12.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 354411/0587/0775-7, відповідно якого був наданий кредит у сумі 102000,00 гривень. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір поруки № 354411/0587/0775-7п. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 26 травня 2010 року у справі № 2-481/2010 розірвано кредитний договір, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 109235,84 грн. Судом виданий виконавчий лист, на підставі якого 27 грудня 2011 року Шполянським відділом ДВС Шполянського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з метою примусового виконання рішення суду.

У липні 2023 року їй від боржника ОСОБА_2 стало відомо, що 19.04.2019 стягувач ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно з договором відступлення права вимоги № 114/73 від 29.03.2019 відступив право вимоги зокрема і за договором поруки, укладеного між ОСОБА_4 та Банком, від 04.12.2007 до кредитному договору № 354411/0587/0775-7, новому кредиторуТОВ ФК «ДОВІРА та ГАРАНТІЯ». Отже, ТОВ ФК « ДОВІРА та ГАРАНТІЯ» є правонаступником Банку у вказаних правовідносинах. Однак, новий кредитор із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні не звертався.

Посилаючись на положення ч.2ст. 432 ЦПК України, заявник вважає, що є підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відсутній.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду 1 інстанції та винести нову постанову, якою визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-481, виданий 06.06.2010 року.

Вказує, що новий кредитор із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні не звертався, під час розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню своїх заперечень чи вимог до боржника ОСОБА_4 не заявляв. Укладенням договору відступлення права вимоги №114/73 від 29 березня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржника ОСОБА_5 , тим самим позбавив себе як стягувача права вимоги до ОСОБА_4 .

Стверджує, що таким чином, у виконавчому провадженні №30518139, АТ «Райффайзен Банк Аваль» є неналежним стягувачем, право вимоги у якого відсутнє з 29 березня 2019 року, тому вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій з примусового виконання судового рішення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» є безпідставними та незаконними. З огляду на вказане, наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ч. 2ст. 432 ЦПК Українивстановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другійстатті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книгип`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Положення статті 129-1Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним із принципів цивільного судочинства є обов`язковість рішення суду ( ст.ст.2,18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що 04.12.2007 між ОСОБА_3 та ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір поруки №354411/0587/0775-7п, відповідно якого поручитель зобов`язувалась перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 354411/0587/0775-7 від 04.12.2007 ( том 1 а.с. 186,187).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2011 на виконанні у Шполянському ВДВС перебуває виконавче провадження № 30518139 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЧОД ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» 109235,84 грн.

13.06.2023 у виконавчому провадженні № 30518139 винесено постанову про арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 01.02.2023, ОСОБА_3 , змінила прізвище на ОСОБА_6 , у зв`язку із чим державним виконавцем винесено постанову у ВП № 30518139 про зміну прізвища боржника з ОСОБА_7 на ОСОБА_6 .

Згідно з повідомленням АТ « Райффайзен Банк Аваль» від 26.04.2019 товариство повідомило ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 354411/0587/0775-7 від 04.12.2007 ТОВ « ФК « ДОВІРА та ГАРАНТІЯ» на підставі договору відступлення права вимоги № 114/73 від 29.03.2019.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 114/73 від 29.03.2019, наданого суду АТ « Райффайзен Банк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 18.09.2023, АТ « Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» за плату належні первісному кредитору вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до додатків № 6,7 до договору 114/73 від 29.03.2019 наявний договір поруки з ОСОБА_3 № 354411/0587/0775-7п та договір іпотеки № 354411/0587/0775-7і.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд 1 інстанції виходив з того, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Відповідно до матеріалів справи, виконавчий лист був виданий на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та яке в подальшому не скасовувалося. На помилковість видачі виконавчого листа заявник не посилався. Заявником не наведено жодної із зазначених підстав, які б слугували підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відомостей про виконання рішення суду не надано, на теперішній час триває виконавче провадження та проводяться виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Положеннями ч. 2ст. 432 ЦПК Українивстановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Указане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявницею при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК Україниабо про помилковість його видання.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційних скаргах доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кучер Юлія Вікторівна, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2024 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : О.В. Карпенко

Л.І. Василенко